М. Гончаренко: почему Польша стала «землей обетованной»?

Автор: Михаил Гончаренко, исполнительный директор Конфедерации негосударственных высших учебных заведений Украины.

За останні роки Польща стала, без перебільшення, справжньою «землею обітованою» для українських студентів, які масово віддають перевагу її закладам вищої освіти (далі – ЗВО) над вітчизняними. Про масштаби явища красномовно свідчать цифри. Якщо в 2015 р в Польщі навчалося більше 23 тисяч студентів з України, то в 2017 році – вже близько 60 тисяч.

Згідно з експертною оцінкою, прогнозується подальше стабільно-поступальне зростання вказаного показника на 15 -20% на рік. Зауважимо, що мова йде не тільки про студентів із заможних сімей. Середня вартість навчання в польській вищій школі ненабагато перевищує вартість навчання в Україні, що робить його відносно доступним.

При цьому, за оцінкою польських фахівців у сфері міграції, близько 70% українців, які закінчили ЗВО в Польщі, там залишаються - отримання посвідки на проживання та працевлаштування за наявності польського диплома труднощів не представляє. І слід розуміти, що мова йде зовсім не про тимчасове проживання та роботу. Переважна більшість потім осідає в Польщі назавжди, отримуючи громадянство, або ж їде в іншу західну країну.

Таким чином, перед Україною постала серйозна проблема - набирає сили відток найбільш інтелектуально підготовленої, мобільної та активної частини молоді, яка повинна була в майбутньому скласти кістяк вітчизняної наукової, культурної та управлінської еліти. Наслідком даного процесу стане прогресуюче погіршення якості українських елітарних втрат, що загрожує державі і суспільству катастрофічними наслідками. Історія знає чимало прикладів, коли триваюче зниження якості національної еліти призводило в результаті до знищення держави, зникнення її зі світової історичної сцени.

Навіть якщо підходити до питання з позиції найпримітивнішого утилітаризму дня сьогоднішнього, то кожен, хто виїхав вчитися закордон - це недоотримані бюджетом податкові надходження від ЗВО.

Тому необхідно детально розібратися, чому здобуття вищої освіти в Польщі стало настільки затребуваним серед української молоді, які у нього переваги перед українською вищою школою.

Якість освіти в українських ЗВО, як правило, нічим не поступається польській, а по ряду спеціальностей її перевершує. Це визнано самими польськими викладачами вищої школи, а українські студенти, які обрали Польщу, майже ніколи серед чинників, що зумовили їх вибір, не називають якість освіти. Тут грають роль фактори, прямо не пов'язані з навчальним процесом, але надзвичайно значимі для абітурієнтів.

На перший план у багатьох абітурієнтів виступає хвороблива проблема зовнішнього незалежного оцінювання (далі – ЗНО).

Слід нагадати, що свого часу ЗНО активно лобіювалося, і було в кінцевому підсумку впроваджено аж ніяк не в якості методу, що дає можливість глибоко оцінити знання, а тим більше здібності абітурієнта. У силу своєї механістичності, обумовленої повною алгоритмізованістю процесу, ЗНО дозволяє в деякій мірі встановити лише рівень формальних знань. Якщо по відношенню до точних наук, це, нехай й зі значними застереженнями, спрацьовує, то для гуманітарних дисциплін тільки віддалено дає уявлення про рівень знань. Це було спочатку зрозуміло всім ініціаторам впровадження, але вони ставили перед собою принципово іншу мету.

Державні заклади вищої освіти України багато років були вражені корупцією та непотизму й ніякі заходи - ні численні адміністративні, ні репресивні - не приносили необхідного ефекту. Корупція полягала в самій суті системи - тому слід було прийняти революційні заходи для її зміни. Таким заходом й стало ЗНО, що теоретично повністю виключає суб'єктивний фактор при зарахуванні абітурієнта до ЗВО, й тут, якраз, алгоритмізованість та механістичність нівелюють негативну роль людського фактору.

Але, з незрозумілих причин, ЗНО поширили не тільки на бюджетне навчання, а й на платне, що апріорі абсурдно. У платного навчання, тим більше в приватних ЗВО, корупції не може бути за визначенням - там вона безглузда. Будь-який бажаючий просто вносить гроші і зараховується на навчання за обраною спеціальністю. Ніяких інтересів держави в цьому немає, і його контролюючі функції в даному питанні не несуть жодного смислового навантаження. По суті, мова йде про рецидив тоталітарного підходу, згідно з яким все і вся підлягає державному контролю.

Подібна система ЗНО нічого спільного не має з його початковим призначенням, створює чималі труднощі багатьом абітурієнтам, перш за все бажаючим здобути освіту в області права, економіки, гуманітарних спеціальностей. Відомо, що останній рік, а то й два, перед отриманням атестату про повну загальну середню освіту, школярі зайняті не накопиченням знань та поглибленим вивченням, необхідних для освоєння майбутньої спеціальності, предметів, а суто механічним, як точно кажуть, «натаскуванням» для здачі ЗНО.

Фактично рік-два від абітурієнта вимагається витрата досить значних і непотрібних для отримання справжніх знань зусиль. Проходження ЗНО також, само по собі, є колосальним навантаженням на організм, що потребує великої затрати нервової енергії й нерідко призводить до розладу здоров'я. І, не дивлячись на всі витрачені зусилля, оцінка ЗНО майбутніх юристів, економістів, гуманітаріїв часто далека від реальності (що ускладнює подальший вступ на навчання до ЗВО) - далеко не всі можуть розкрити свої справжні здібності перед заданим алгоритмом.

У Польщі існування подібного абсурду неможливо навіть уявити, і багато тисяч абітурієнтів виходять в своєму виборі з того, що можна не втрачати час та сили, готуючись до непотрібного для їх майбутнього ЗНО, а безпроблемно вступити на платне навчання в польський ЗВО, лише подавши свої документи про середню освіту. Саме так, як це й відбувається у всіх розвинених країнах світу, у яких приватні заклади вищої освіти виключно самі, без будь-якої вказівки державних органів, визначають критерії набору студентів. І це ні в якій мірі не призводить до зниження кваліфікації майбутніх фахівців - всі нездатні відсіваються в ході навчання.

Правда, чомусь цю, прийняту, у тому числі повсюдно в ЄС, практику чиновники, які клянуться на кожному кроці у вірності принципам «євроінтеграції», повністю ігнорують.

Критичним є також зростання кількості громадян України, які навчаються у Російській Федерації. Якщо у 2014/2015 навчальному році таких громадян було трохи більше 9 тисяч осіб, у 2017 році – вже більше 23 тисяч. При цьому як країни Східної Європи, так і Російська Федерація надають можливість кращим студентам з України навчатись безкоштовно.

Приведення практики застосування ЗНО до світових стандартів (тобто поширення її виключно на бюджетне навчання), яке не потребує витрати жодної бюджетної копійки, стало б стимулом для багатьох тисяч випускників продовжити навчання в українських, а не польських або інших зарубіжних інститутів та університетів. Тут необхідна лише політична воля, що базується на компетентній професійній оцінці.