Игорь Ликарчук: реальное отсутствие защиты детей

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, и. о. директора Учебно-методического центра обеспечения качества образования.

Сьогодні День захисту дітей. Багато слів, помпезності, листівочок і... реальна відсутність того захисту. Насамперед, його відсутність у багатьох закладах освіти: дошкільних і в школах.

Чи захищені наші діти в школах від психічного насилля? Відповідаю, що НЕ ЗАХИЩЕНІ.

Не захищені тому, що в наших школах працює іще сила-силенна учителів, які не люблять і не поважають дітей, у яких ставлення до дітей, як до якогось «об’єкта», з якимсь потрібно ЩОСЬ робити: накладати йому в голову не потрібну інформацію, називаючи її «знаннями», виховувати на дрімучих «виховних годинах», муштрувати на лінійках, гнобити безглуздими вимогами і оцінками, котрі часто виступають як засіб помсти, образи і різки...

А невже не є психологічним насиллям у школах безцеремонне втручання так званих педагогів у приватне життя учнів, їхня сегрегація за невідомо ким придуманими критеріями про «талановитість» одних і «безталанність» інших... А учительські крики, істерики, моральне приниження учнів? Що, цього в наших школах немає?

А чи не є фізичним насиллям і глумлінням над здоровим глуздом неможливість дитині реалізувати свої нагальні життєві потреби у людських умовах: у туалетних кімнатах, де є мило, вода, двері в кабінках; де можна безпечно скористатися сидінням на унітазі... Я вже мовчу про ті школи, де немає внутрішніх каналізованих туалетів взагалі.

А хіба не є фізично-психічним насиллям система домашніх завдань, написання безглуздих рефератів, заучування віршів, менторська методика проведення навчальних занять... А шкільний булінг і професійна неспроможність багатьох педагогів йому протистояти? А перевантажені «під зав’язку» розклади уроків? Коли задля того, щоб когось із педагогів довантажити чи сформувати брехливу видимість престижу закладу, його учнів завантажують також під зав’язку. А шкільна муштра типу: не бігати, не стрибати, не показувати язика... Це не є насилля над дитиною?

Перелік таких «А» можна продовжувати безкінечно. Бо справжнього захисту дітей від непрофесійної педагогічної діяльності, руйнівного впливу шкільної й дошкільної освітніх систем у нас ніколи не було і немає. І про це взагалі мовчимо. Навіть у День захисту дітей. То що святкуємо?

Між іншим, дитина шкільного віку в школі проводить майже 70 відсотків свого робочого дня. Тож переконаний (і свідомо пишу про це в День захисту дітей) багатьох наших учнів і вихованців потрібно захищати від такої освіти...

Оригинал