Автор: Игорь Ликарчук, и. о. директора Учебно-методического центра качества образования.
Сьогодні мав кілька зустрічей, на яких дотично зачепили тему репетиторства. Дуже поважні люди. Претендують на роль освітніх експертів. Запрошені для обговорення освітніх проблем. Й від однієї дами мого (а мо й старшого віку) чую: «Репетитори — корупціонери, бо беруть гроші з батьків».
Інший — дуже молодий, щось почав твердити про репетиторські «канторкі», які потрібно акредитувати. Третій — почав розмірковувати, що через репетиторів учні перестали поважати рядового (!) вчителя.
Я шокований. Невже й досі не зрозуміло, що репетиторство — це така ж педагогічна діяльність, як і та, що нею займаються десятки тисяч їхніх колег в школах. Із однією різницею: поганому репетитору батьки гроші не заплатять й свою дитину до нього не поведуть. А у школу змушені вести навіть до нерадивого вчителя.
Чи можливо колеги так заздрять заробіткам репетиторів, що ладні змішати їх з лайном? То, якщо заздрите, починайте заробляти репетиторством власноруч. Але не під час уроків і не із своїми учнями, а у вільний від основної роботи час і з чужими. Або залиште роботу в школі й займайтеся лише репетиторством: без поурочних планів, тиску завучів, парерів, звітів. Зареєструйтесь як приватний підприємець, платіть податок і заробляйте. Не думаю, що до багатьох стоятимуть черги із бажаючих заплатити.
А взагалі дивуватися нічому: багато педагогів кревно не можуть терпіти тих, хто є іншим, а не таким, як усі. Жаль, що подібні є й серед тих, хто претендує на те, щоб його вважали освітнім експертом. Щось муторно мені стало після отих розмов із такими «експертами»….
