Елена Фесенко: нужны ли доплаты за научную степень?

Автор: Елена Фесенко, заведующий отделом международного сотрудничества, трансфера технологий и защиты интелектуальной собственности Института физики НАН Украины.

Зараз час від часу обговорюється питання, чи потрібні доплати за науковий ступінь та вчене звання. Моя думка - ПОТРІБНІ. Спробую пояснити свою позицію:

1) Для того щоб людина працювала, у неї повинен бути стимул та мотивація. Якщо одна людина працює на повну, а друга - з натяжкою в «півсили», то, при однакових тарифних ставках оплати праці, усвідомлюючи це, рано чи пізно людина, яка працює на повну силу, також перестане працювати. А для чого? Якщо мотивації немає. Зараз за рахунок доплат за науковий ступінь та вчене звання можна отримувати в загальному доплату до окладу від 15 до 55% в залежності, чи ти кандидат, чи доктор наук, в залежності від вченого звання. Це все ж таки деяка мотивація. Люди, які отримали ці наукові ступені чи звання, все ж таки пройшли кваліфікацію і відповідають встановленим критеріям. Не можу говорити про економічну та гуманітарну сферу, тому що працюю в природничій галузі, але з упевненістю можу сказати, що в природничих науках ці люди справді працюють, щоб відповідати правилам, що встановлені для отримання цих ступенів. Написати кандидатську чи докторську дисертацію з природничих наук не так просто. Про це красномовно свідчить статистика - наприклад, вдумайтесь, за рік по всій Україні стають докторами хімічних наук ~ 5-10 чоловік, докторами біологічних наук~20 чоловік, фізико-математичних наук ~ 20 чоловік. Для цієї країни це мізерні цифри.

2) Наприклад, лунають пропозиції - давайте відмінимо надбавки, але піднімемо ставки. По-перше, якщо лише підняти самі ставки, то це не вирішить проблему диференціації оплати. Наприклад, є ставка молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, старшого наукового співробітника - вони фактично будуть фіксованими (вилка для кожної ставки мінімальна 3-5%) - Тобто якщо не буде доплат за ступень і звання, то працюй, не працюй - отримаєш свій оклад. Поясніть мені, де мотивація? Для чого надриватись та працювати? З іншої сторони, так, як у нас робиться різного роду «оптимізація», існують ризики , що можуть забрати доплати до окладів у розмірі 55% окладу, а збільшити розміри окладів мінімально - наприклад на 500-1000 грн. Тоді науковці суттєво втратять у зарплаті.

3) Нині зарплата науковців і так знаходиться на грані конкурентоспроможності на ринку праці. Тому якщо хоч трохи понизити зарплатню, забравши, наприклад, доплати, то молодь піде з інститутів та поїде після закінчення університетів шукати кращої долі за кордон. Хто залишиться - люди пенсійного віку, яким особливо йти нікуди, або люди, які будуть суміщати наукову діяльність ще з іншою, вони будуть розпорошуватись, тому користі буде обмаль.

4) Лунають пропозиції давайте проведемо «децентралізацію» - нехай кожен університет або інститут сам вирішує виплачувати доплати за степінь чи звання. Вибачте, але ж Ви знаєте, яка нині реальність - дуже часто бюджету в університетах/інститутах не вистачає для покриття повного робочого тижня та оплату усіх комунальних платежів. У деяких організаціях встановлений неповний робочий тиждень. Як Ви думаєте - будуть в таких організаціях виплачувати доплати, якщо вони будуть не обов'язковими? - зрозуміло, що НІ.

5) Інша пропозиція – кажуть: давайте відмінимо доплати до окладів за ступінь та звання, зате директор чи ректор буде доплачувати кращим працівникам за хорошу роботу премії. Перше питання – вибачте, з яких фондів? Ви хоч знаєте, як формується бюджет організації і преміальний фонд організації? Зараз в більшості наукових та освітніх організаціях коштів, що виділяють, не вистачає на покриття «Штатного розкладу» підприємства - туди входять обов'язкові проплати - це оклади + надбавки за ступень та звання, премії туди не входять і не будуть входити згідно з чинним законодавством. Це означає, що після виплати зарплатні та сплати комунальних платежів преміального фонду НЕ БУДЕ! З чого Ви пропонуєте виплачувати доплату за хорошу роботу?

З другої сторони, якщо в теорії припустимо, що держава виділить додаткові кошти на освіту та науку (це мало ймовірно нині), але давайте припустимо - тоді за якими критеріями ректор чи директор буде оцінювати роботу того чи іншого працівника для виплати йому премії, хто буде контролювати розмір цієї премії? А якщо в університеті/ інституті від 500 до 5000 працівників - скільки часу потрібно директору чи ректору щомісяця витрачати, щоб збирати та аналізувати ці статистичні дані або інші критерії по роботі того чи іншого працівника? Мені здається, що в ректора чи директора для цього просто немає часу, він повинен займатись глобальними стратегічними питаннями, а не статистикою. Тобто для того щоб це зробити, потрібно вводити нові відділи в кожній організації, які цим лише будуть займатись та розробляти критерії - це потягне знову додаткові витрати на зарплатню та інфраструктуру цих відділів.

Крім того, чому Ви думаєте, якщо на рівні держави важко зробити контроль за якістю наукових ступенів та званнями, то на рівні кожного окремого університету чи інституту це буде більш «прозоро»? Я більш ніж впевнена, що корупція в цьому випадку навпаки ЗРОСТЕ, тому що вплив людського фактора на ці процеси збільшиться.

Що я пропоную:
1. Обов'язково залишити доплати за наукову ступінь та наукове звання, крім того, підняти також оклади та довести їх до конкурентоспроможних на ринку праці.

2. Залишити за державою контроль за присудженням наукових ступенів та звань. Треба подумати, як цей процес зробити більш прозорим без передавань контролю на локальні рівні (університети/інститути).

3. Відмінити «по життєвість» присудження наукових ступенів та звань. Ввести, наприклад, атестацію для підтвердження відповідності присвоєному ступеню та званню кожних 5 років. Розробити для цього критерії і покласти цю функцію на державу. На мою думку, проведення такої атестації не можна віддавати на локальні рівні (університети/інститути), тому що буде ще більша корупція та непрозорість. Кваліфікаційні критерії для всіх мають бути однакові, а не в залежності від університету чи інституту.

4. Крім того, мені здається, що доречно внести зміни до «Порядку присудження наукових ступенів» і диференціювати їх за галузями – наприклад, для економіки та гуманітарних наук вони повинні бути інші, ніж для природничих наук.

Оригинал