С. Горбачев: защищать детей нужно без панических волн

Автор: Сергей Горбачев, директор Специализированной школы им. Ивана Багряного №148 г. Киева.

Чому саме зараз, в дні річниці трагічних подій на Майдані, вибухнула епідемія паніки стосовно «небезпечних груп» в мережі?

Це - одне запитання. Поставлю ще два, відповіді на які багато кому не сподобаються.

1. Які конкретні здобутки кіберполіції у захисті суспільства від інформаційної агресії з боку Росії? За що саме кіберполіції могло б подякувати суспільство?

2. Скільки вбивць героїв Небесної Сотні отримали заслужений вирок завдяки роботі СБУ?

А тут - раптом - така активність кіберполіції та СБУ у «героїчному рятуванні» дітей від мережевої гри, яка (УВАГА!) з’явилася майже рік тому.

Відповіді кожен може знайти самостійно.

Інформація.

Майже за рік існування «небезпечних груп» є два підтверджених випадки підліткового суїциду в Україні, які можна пов’язати з цими групами.

За даними Всесвітньої організації охорони, здоров’я рівень самогубств в Україні у 2014 році склав 21,2 випадку на 100 тис. населення, що в абсолютних цифрах становить більше 9,5 тис. осіб

Скільки з цих 9,5 тисяч випадків підліткових суїцидів – точної статистики мені знайти не вдалося. Але можна з великою долею вірогідності припустити, що це - навіть не десятки.

І причини підліткового суїциду добре відомі: відсутність розуміння з боку батьків та ровесників, цькування та переслідування з боку вчителів та ровесників у школі, особистісні життєві трагедії (а в цьому віці розрив стосунків - це безсумнівна трагедія для підлітка) тощо. Так було завжди. І так є не тільки в Україні.

Захищати дітей потрібно, формувати обачність у користуванні соцмережами - потрібно.

Аби лише - без панічних хвиль. Бо від них шкоди набагато більше: більшість дітей дізналися про «небезпечні групи» саме зі ЗМІ, (які ретранслювали «героїчно стурбовані» прес-релізи кіберполіції та СБУ) - і побігли дивитися: що ж воно таке?

Це - дані мого власного експрес-опитування старшокласників. Отаке...

Що ж робити батькам? А те, що вони мають робити завжди: без спонукання у вигляді епідемії паніки: спілкуватися з дітьми, чути їх, не «ламати» підлітка, поважати його особистість.

Оригинал