Инна Совсун: об изменениях результатов ЗНО

Автор: Инна Совсун, первый заместитель министра образования и науки.

Коли я вступала у Могилянку у 2001 році, при вступі треба було здавати 7 різних предметів. І я два роки постійно готувалась до цих іспитів — додаткові заняття, репетитор з англійської, сидіння над книжками по ночам.... Але я знала, що моє майбутнє залежить тільки від мене самої.

Коли у 2008 році запустили обов'язкове ЗНО для всіх університетів, така надія з'явилась у всіх вступників.

І найгірше, що можна було зробити, — це підважити цю надію, підірвати довіру суспільства, яка так довго вибудовувалась.

Так, зміни у 0,02% тестів — це зовсім трошки; це означає, що система працювала добре і абсолютна більшість абітурієнтів отримували заслужені результати.

Але це значить також, що є люди, котрі вважали, що загальні правила гри — не для них, що вони — особливі і потребують особливого ставлення.

Але знаєте, що найгірше? Найгірше, коли у списку цих людей, бачиш прізвище людини, якій ти довіряла, не друга, але доброго знайомого, з яким раз на півроку ходиш на каву...

Коли ми отримали підтвердження щодо зміни деяких результатів, зрозуміли механізми, через які такі дії ставали можливими, то моя головна задача була максимально сприяти Українському центру оцінювання якості освіти і Вадиму Карандію у тому, щоб вибудувати нову систему таким чином, щоб надалі такі зміни не були б можливими.

Ці декілька місяців були важкими, але завдяки спільним зусиллям на сьогодні і правоохоронні органи визнають, що система дуже добре захищена від потенційних втручань.

Я знала, що мені треба було робити як посадовцю. Я повинна була забезпечити приняття необхідної нормативки, тримати контакт з іншими органами влади, пришвидшувати ті чи інші речі за потреби.

Як дослідник, я можу пояснити, чому такі речі стають можливими — низькі зарплати, дуже сильний тиск і так далі...

Єдине, чого я не знаю, — це як реагувати на те одне прізвище людини, якій я думала, що можна довіряти. Я чесно не знаю. Я не розумію, я відмовляюсь розуміти.

Оригинал