Владимир Бахрушин: о лицензировании в образовании

Автор: Владимир Бахрушин, главный эксперт группы "Образование" Реанимационного пакета реформ.

Останні дискусії щодо ліцензування освітньої діяльності на 3-му рівні вищої освіти вказують, що і органи ліцензування, і значна частка представників громадськості вже забули одну з базових ідей чинного Закону «Про вищу освіту» і, сподіваюся, майбутнього Закону «Про освіту».

Стандарти, зокрема і ліцензійні умови, — це мінімальні вимоги, які є обов'язковими для всіх. Більш суворі вимоги мають стосуватися акредитації освітніх програм, яка надає право на видачу документів про освіту державного зразка. Ще більші обмеження на зміст ліцензування накладає Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Відповідно до ст. 3.1.4, «... ліцензування виду господарської діяльності застосовується лише до такого виду, провадження якого становить загрозу порушення прав, законних інтересів громадян, життю чи здоров’ю людини, навколишньому природному середовищу та/або безпеці держави, і лише у разі недостатності інших засобів державного регулювання».

Ми досі маємо колізію двох законів стосовно ліцензування освітньої діяльності у сфері вищої освіти, але це не є достатньою підставою для порушення обох законів. Але і сьогодні в чинних умовах ліцензування та при обговоренні можливих змін до них провідне місце посідають вимоги та пропозиції, що жодним чином не стосуються можливих загроз «порушення прав, законних інтересів громадян, життю чи здоров’ю людини, навколишньому природному середовищу та/або безпеці держави». Значна їх частина (стосовно кадрового і матеріально-технічного забезпечення) є доцільною лише для окремих спеціальностей, але застосовується для всіх. Частина вимог, які держава висуває як регулятор, не може бути забезпечена державою, як засновником більшості ВНЗ.

Ми намагаємося створити запобіжники корупції та академічної недоброчесності. А насправді нерідко створюємо запобіжники розвитку тих, хто хоче і може розвиватися. Інші ж легко знаходять обхідні шляхи.

Ліцензійні умови повинні містити мінімальні обов'язкові вимоги, що захищають права і здоров'я учасників освітнього процесу. Інші складники, зазначені у ст. 3.1.4 Закону про ліцензування, можуть регулюватися в інший спосіб. При обговоренні змісту ліцензійних умов ми маємо пам'ятати, що єдине їх призначення - це надання права на провадження освітньої діяльності. Результати цієї діяльності оцінюватимуться за її результатами через акредитацію освітніх програм, бюджетне фінансування, гранти на наукову діяльність тощо.

Крім того, є право держави як засновника переважної більшості ВНЗ встановлювати додаткові вимоги до заснованих нею закладів в установчих документах і забезпечувати через відповідне фінансування виконанння цих додаткових вимог.

Оригинал