Автор: Виктор Мисан, кандидат педагогических наук, Международный экономико гуманитарный университет.
Не знаю особисто О. Деревянка, та знаю одне: якщо людина йде в освітнє міністерство і прагне щось кардинально змінити, а їй цього не дають робити, то чого варте таке міністерство з його керівниками.
Не потрібно далеко ходити і заглиблюватися у міністерські клопоти. Вже два роки маємо нового міністра і «команду». Чи можна було за цих два роки зробити старшу школу профільною і розвантажити її так, щоб учні мали професійне спрямування?
Йдеться не про «розвантаження» програм, яке рекламує Квіт із своєю недолугою командою одобрямсів. Йдеться про перетворення старшої школи, яка у нас заявлена як профільна, дійсно у профільну, що вимагає скорочення і ліквідацію навчальних предметів непрофільного циклу, зміну годин, запровадження спецкурсів, посилення компоненту індивідуальних та консультаційних годин тощо.
Сучасні 10-11-класники — РАБИ! Хто з вас шановні колеги працює щоденно 7-8 годин в аудиторії, йде додому і ще 5-6 годин працює, щоб підготуватися до наступного робочого дня? Хто?
З якою метою витрачаються державні гроші, час дітей, учителів на викладання дисциплін, які носять узагальнюючий характер, або які не пов'язані з майбутньою фаховою підготовкою дитини? Невже за два роки не можна було розпочати цей процес і визначитися у блоках профільних і загальноосвітніх дисциплін? Невже не можна було розпочати цей процес поетапно, за роками?
Нічого не змінилося. Не відбулося і фактичного розвантаження програм у 5-9-х класах. Відбулася КАСТРАЦІЯ програм, а розвантаженням і не пахне. Та з іншого боку — чому дивуватися? Якщо міністерство не змогло організувати друк, надходження шкільних підручників, то яких революційних змін ми можемо чекати від цієї команди. Краще, пане Квіт, ви б керували Могилянкою. Там у вас щось виходило.
Оригинал
