Скажіть, хто є замовником шкільної освіти? 10 секунд на роздуми...
А ось і не вгадали!
Більшість вважає, що у шкільної освіти замовник один – держава, якій потрібні кадри і яка платить гроші з бюджету.
Деякі додають ще батьків, які теж платять із кишені чи з податків, відправляючи дітей навчатися.
Однак є ще один споживач, про якого всі забувають. І він – головний! Саме він безпосередньо споживає продукцію, яку виготовляє школа. Саме до нього прямують випускники шкіл. Хто він?
Це заклади вищої освіти, куди прагнуть вступити, через драми оцінок, трагедії ЗНО/НМТ та батальйони репетиторів.
Скажіть, а наскільки підходить університетам продукція у вигляді абітурієнтів, якими школи постачають університети? Ніяк не підходить, вони спочатку взагалі несумісні, як двері в отворі вікна.
Мало того, що шкільні знання відсотків на 80% вишу не підходять. Так ще й базових навичок у школі не вчать.
Наприклад, як писати конспекти? Як виділяти розумні думки професорів? Як поглинати величезні масиви інформації? Як працювати із джерелами? Як не піддаватися плагіату? Як визначати головне у тому, що потрібно вивчити? Як готуватися до іспитів – весь семестр чи останні три ночі?
Дивна справа – виш взагалі не бере участі у тому, яку продукцію йому постачають.
Це настільки ненормально і неприродно, що час із цим кінчати.
Уявіть, що завод виготовляє вантажні автомобілі. А суміжник, який постачає йому колеса, взагалі не цікавиться, чи підійдуть його колеса машинам чи ні.
І ось суміжник виготовляє колеса велосипедні, самокатні, іграшкові і шле їх на завод.
А автозавод… навіть і не думає поцікавитись, які йому поставлять колеса. Привезуть – ок. Не привезуть – теж ок. Привезуть не ті – потім відбракуємо.
Ви хотіли б їздити машиною з такими дивними колесами? Нi, ви їх відбраковуєте.
До чого я веду? До того, що виш як головний замовник шкільної продукції має виставляти школі своє техзавдання. І постійно моніторити, «те» школа робить чи «не те». Інакше його вантажні автомобілі нікуди не поїдуть.
Таким чином, ми налічуємо вже три замовники у шкільної освіти: батьки, держава та виші.
Я знаю ще чотирьох реальних замовників, але про них наступного разу. Тому що без розуміння, хто що замовляє школі, жодних реформ в освіті навіть і починати не варто.
Ви можете уявляти себе бізнесмена, який збирається виготовляти свою продукцію і навіть не вникає в те «навіщо він це робить і для кого?».
І освіта не вникає. Типу, може, хтось підбере цих дітей…
Автор: Владимир Спиваковский, президент корпорации «Гранд».
