А ось американцям реформа освіти не дуже потрібна!
У них і так все робиться по-людськи, логічно та зрозуміло.
Наприклад, учитель пояснює рамкові правила (наприклад, все робити і здавати вчасно), і не треба потім ніяких додаткових хитрощів і нервування з мотивації дітям вчитися.
Вони раптом самі стають організованими. Бо спробуй не здати.
У розкладі, окрім звичайних предметів, складаються інтегровані кейс-уроки (що складаються з кількох предметів), і діти все засвоюють системно та у захоплюючій формі.
У той же час, маючи найрозвиненішу у світі ігрову індустрію, вони не божеволіють за комп'ютерними іграми в школі. Бо розуміють, що ділу – час, а на розваги – годину.
На одних іграх потім сопромат не засвоїш, ДНК не розпізнаєш, ракету в космос не запустиш.
Якимось своїм здоровим глуздом вони вловлюють оптимальні пропорції «всього», що треба і що не треба, і ці пропорції дітям не тільки подобаються, вони із задоволенням ними користуються в дорослому житті.
Тому що там дуже чітко розуміють різницю між формулами «навчитися вчитися» та «навчитися грати».
І їм там не треба потім щось комусь доводити червоним чорнилом. Тому що дозволено робити помилки!
А батькам не рекомендується навіть торкатися домашніх завдань. Тому що це не їхнє життя.
Прийде час, коли і ми теж зможемо зробити все з позиції здорового глузду.
І не лише з реформами в освіті, а й за всіма економічними секторами.
Не все ж тільки на лобі друкувати шишки та граблі.
Автор: Владимир Спиваковский, президент корпорации «Гранд».
