Щоб відвернути селян від боротьби за поміщицькі землі, зміцнити в них відчуття приватної власності і сприяти розвиткові капіталізму руським шляхом, а також створити собі соціальну базу на селі в особі куркульства, оскільки селянська маса в цілому його опорою бути не могла, царський уряд вирішив здійснити нову аграрну реформу, головним провідником якої став Столипін.
9 листопада 1906 року цар підписав підготовлений Столипіним указ, за яким кожен домохазяїн, що володів землею на общинному праві, міг в будь який час зажадати закріплення за собою в особисту власність належної йому частини землі. Домохазяїн, що закріпив у приватну власність землю, мав право вимагати від сільської громади звести її в одну ділянку – "відруб", а якщо селянин переносив на неї хату й переселявся туди, то така ділянка називалася "хутором".
Після обговорення й схвалення законопроекту Державною Радою, він був затверджений царем і став законом від 14 червня 1910 року. Якщо указ 9 листопада 1906 року давав селянам тільки можливість виходити з общин і закріпляти землю у приватну власність, то закон 14 червня 1910 року зробив цей вихід і перетворення всіх селян-общинників на приватних власників обов`язковим у тих сільських общинах, де не було переділів з часу наділення землею і переходу на викуп.
Нова аграрна політика передбачала здіснення трьох груп законів:
- Зруйнування общин й закріплення за селянами землі у приватну власність.
- Насадження на селі хутірського і відрубного господарства.
- Переселення селян.
Проводячи нову земельну політику, царський уряд насамперед зберігав у цілості всі поміщицькі землі і, по-друге, створював умови для збирання в руках куркульства селянських земель, бо значна частина селян, особливо бідняків, одержавши землю в особисту власність, не могла вести на ній господарство і змушена була продавати її куркулям.
Здіснення аграрної реформи було покладено на губернські повітові землевпорядкувальні комісії, що за своїм складом були поміщицько-чиновницькими. Оскільки малоземельні селяни розуміли, що руйнування общини й закріплення землі в особисту власність приведуть до повного розорення їх, і виступали проти цих заходів, царські власті здебільшого проводили реформу примусово.
У цілому по семи губерніях України (без Волині і Поділля) з 1906 року по 1 травня 1915 року вийшли з общини 468 тисяч дворів, які закріпили в особисту власність 2794 тисячі десятин землі, що становило 30,2% від загальної кількості общинної надільної землі.
По окремих регіонах з общини виділилися:
- на Правобережжі – 48% дворів,
- на Півдні – 45% дворів,
- на Лівобережжі – 2,5% дворів.
В наслідок цього на Правобережжі і Полтавщині общинне землеволодіння зникло майже зовсім, на Чернігівщині стало переважати особисте землеволодіння, а на Півдні і Харківщині воно охоплювало близько половини сільських дворів.
Література
1. Вплив столипінської аграрної реформи на соціально-економічний розвиток Правобережної України (1906 - 1914 рр.). // Історіографічні дослідження в Україні. Вип. 9. - К., 1999. - С. 55-72. (0,5 а. а.).
2. Торгівля і транспорт Правобережної України в період столипінської аграрної реформи. // Київська старовина. - 1999. - № 5. - С. 164-170 (0,5 а. а.).
3. Впровадження агрономічних заходів і системи дрібного кредиту в селянських господарствах Правобережної України у 1906 - 1914 рр. // Український історичний збірник. 1999. - К., 2000. - С. 102-122.
4. Зміни в сільському господарстві України в період проведення столипінської аграрної реформи. // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 1998. - Вип. 39. - С. 71 - 73 (у співавторстві з Лободою М. Т.). Дисертантом написані с. 71 - 72 (0,3 а. а. - 0,2 авт. тексту).
5. Вплив столипінської аграрної реформи на розвиток промисловості Правобережної України. // Історія України. - 1998. - № 23 (87). - С. 4 (0,2 а. а.).
6. Вплив столипінської аграрної реформи на розвиток вогнетривкого будівництва на Волині. // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. - 1996. - № 4. - С. 29-31 (0,3 а. а.).
7. Особливості реалізації столипінської аграрної реформи у Волинській губернії. // Житомирщина крізь призму століть. Наук. збірник. / Під ред. М. Ю. Костриці. - Ж.: Журфонд, 1997. - С. 70-71 (0,2 а. а.).
8. Столипінська аграрна реформа: історіографія проблеми. // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні та гуманітарні науки. - 1997. - № 6. - С. 117-120 (0,4 а. а.).