Однак, ідеї Реформації поширювались і тут. У 1512 р. французький гуманіст Лефевр д‘Етапль написав трактат "Послання апостола Павла", де висунув два положення Реформації – виправдання вірою і визнання священного писання єдиним джерелом віри. У Франції поширювалось лютеранство. Першим засновником протестантської общини був Брісонне, єпископ міста Мо.
Але богословський факультет Паризького університету рішуче виступив проти вчення реформаторів. Буржуазія півночі підтримала католицизм – символ національної єдності. Її гаслом було: "Єдиний король, єдина католицька віра". Великі мануфактуристи були зв‘язані з двором. Селянство теж мислилось католицьким. Реформація поширювалась лише серед буржуазії і ремісників південно-західних міст.
У 30-х рр. ХVІ ст. протестанти стали діяти більш активно. Королівський уряд перейшов до репресій: у 1535 р. було схоплено 35 лютеран і 300 заарештовано. При Генріху ІІ був створений надзвичайний трибунал для боротьби з кальвінізмом, що називався "Вогненна палата". За три роки він виніс близько 500 звинувачень, з них 60 смертних.
Але Реформація поширювалась у містах. З середини ХVІ ст. – кальвінізм, в т. ч. і серед ремісників. До нього примкнула і частина дворянства, зацікавленого в секуляризації церковних земель.
Опозиція до королівської влади набувала форм кальвінізму. На півночі кальвіністи були лише в містах Нормандії. Феодальна знать і дворянство Північної Франції підтримали католицький табір, очолюваний Гізами. Франсуа Гіз був головнокомандуючим королівською армією. Гізи мали великі володіння в Шампані, Лотарінгії, Бургундії.
Кальвіністів називали гугенотами і цю партію очолив дім Бурбонів (король Наварри Антуан Бурбон, його син Генріх і принц Конде), а також представник старовинного роду Шатильонів – адмірал Гаспар де Коліньї. Це була група південного дворянства, що трималась за свої привілеї. Оскільки королівська влада надавала посади дворянам з півночі і центру, вони почувались обділеними.
Обидва табори були за відродження Генеральних штатів і провінційних штатів.
У таборі захисників абсолютизму найбільш надійною опорою були "люди мантії" півночі, до яких примикала і буржуазія півночі. З них склалась партія "політиків".
Отже, соціальні і політичні суперечності набули релігійного забарвлення.
Селяни бачили ворогів і в гугенотах, який не розуміли, і в католиках – проти них були повстання.
Література
- Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.
- Всемирная история. – М., 1957.
- Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.
- Гутнова Е. В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.