За Омейядів центральною областю халіфату стала Сирія. У ній розселилися ті арабські племена, що були опорою халіфів. Знову продовжилась громадянська війна. В VІІ - VІІІ ст. араби міцно утвердились у Північній Африці. У 711 р. вторглися в Іспанію й завоювали її майже всю.
Вторгались араби і в Малу Азію, доходили до Босфору й Мармурового моря, двічі блокували Константинополь.
На початку УІІІ ст. вони підкорили Вірменію, Картлі, Албанію. Кордон халіфату проходив по головному Кавказькому хребту до м. Дербент. Здійснювалися набіги й на хазарів.
У 705 - 715 рр. в Середній Азії араби завоювали Хорезм і області за Амудар'єю. Тут вони зіткнулися із тюрками-кочівниками і Китаєм, які теж претендували на ці землі. У 751 р. араби розбили китайські війська. У 712 р. - вторглися в Індію і завоювали Синд (суч. півд. Пакистан).
Завойовані землі переживали стадію феодалізму. Процес феодалізації йшов і у арабів, але у бедуїнів ще зберігались патріархальні і рабовласницькі відносини.
Головним власником земель залишалась держава, що обкладала населення податками і наймала землю окремих осіб. Основна форма земельної власності за Омейядів - мюльк - приватні землі (як аллод у Європі). Ним володіла знать. Селяни обробляли землі знаті за частину урожаю.
Величезні землі належали безпосередньо халіфу (землі савафі). Їх також за частину врожаю обробляли селяни, а прибуток йшов у казну. З халіфських земель робились і пожалування приватним особам - ікта. Вони були спадковими. Умова володіння - сплата податку на користь держави.
У халіфаті існувала чітка податкова система, що складалася з таких податків: закат-податок з ремесла, торгівлі, скотарства; подушне - джизья - з немусульман; поземельний податок.
Спочатку податки були нижчі, ніж у Візантії, Ірані чи в інших завойованих країнах. Окрім того, податки були чітко фіксовані. Однак, за Омейядів норми податків були переглянуті, все населення переписане, проведений перепис земель із врахуванням культур, що на них вирощувались і близькості до міста. Селянам заборонялося покидати свої землі. Податковий гніт посилився.
Система державного апарату була успадкована частково від сасанідського Ірану, частково - від Візантії. До Омейядів у державному апараті головну роль відігравали чиновники-неараби - перси, греки, а за Омейядів стали призначатися араби. Справи велись арабською мовою, яка стала міжнародною для величезного регіону.
Омейяди стали карбувати власну монету. Була налагоджена пошта.
Халіфи мали і громадянську і духовну владу. Для управління величезною державою були введені намісництва, на чолі їх стояли еміри, які здійснювали воєнну, адміністративну та фіскальну влади. Вони мали двох заступників - по фінансах і суддю-каді. Таких намісництв було 5.
Важливим наслідком халіфату було поширення ісламу. Перших два століття ставлення до іновірців було терпимим - як це записано в Корані, а в Х ст. мусульмани вже складали більшість халіфату.
В опозиції до Омейядів, які спирались на арабську знать Сирії і Єгипту, знаходились Аліди і Аббасиди (нащадки дядька пророка Аббаса). Опозиція спиралась на невдоволення посиленням податків, що виявлялося в релігійних течіях.
У 630 р. підняли повстання шиїти на чолі з Хусейном, сином Алі й Фатіми - дочки пророка. Виступили й хараджити.
У 728 - 737 рр. повстали согдійці в Мавераннахрі, в 734 - 743 рр. - бербери в Магрибі й Іспанії, у 740 р. - шиїти в Куфі, у 744 - 747 рр. - хариджити у Дворіччі, Західному Ірані й Південній Аравії. Всі ці повстання вилились у другу громадянську війну, у повстання 747 р., що охопило Іран та Ірак.
Основну масу повсталих склали іранські селяни, до яких приєдналися іранські землевласники - дихкани.
Література
- Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.
- Всемирная история. – М., 1957.
- Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.
- Гутнова Е. В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.
- Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С. Д. – М., 1972.