Osvita.ua Высшее образование Рефераты Социология Молодіжний і дитячий рух на Україні: громадська структура. Реферат
Загрузка...

Молодіжний і дитячий рух на Україні: громадська структура. Реферат

Громадські об’єднання у системі молодіжного і дитячого руху. Особливості діяльності молодіжних організацій (ознаки, функції МО). Типологізація молодіжних організацій. Основні риси громадських структур на сучасному етапі розвитку України

Громадські об’єднання у системі молодіжного і дитячого руху

Молодіжний та дитячий рух як система складається із 3-х підсистем, зупинимося на характеристиці організаційно-інституційної підсистеми. До її складу входять: державні структури та громадські структури.

Головними у цій підсистемі є державні інститути, проте необхідно зазначити, що провідними і найбільш значимими в ній були і залишаються громадські самодіяльні структури. Основна причина такого стану речей: існування молодіжного руху довший час лише у формі громадських, самодіяльних об’єднань, а державні інститути молодіжного руху активно почали формуватися лише останні 10-12 років.

На думку більшості юнологів, громадська структура молодіжного руху складається з таких громадських об’єднань:

  • серцевина молодіжного руху, найбільш важливою його ланкою є молодіжні організації, тобто під різними назвами (союзи, спілки, асоціації, рухи...) вони різні за назвою, за масштабами діяльності, за політичним забарвленням;
  • різноманітні громадські молодіжні та дитячі фонди (зокрема: Дитячий фонд України, благодійний фонд підтримки робітничої та селянської молоді, Український фонд студентів, Український фонд студентів, Фонд "Молода Україна");
  • аматорські клуби за інтересами, що різняться як за напрямками (культурологічні, спортивні...) так і за формами діяльності;
  • молодіжні об’єднання, які не мають чітко вираженої організаційної структури, програмних документів їх називають "неформальні групи". До 80-х років "неформалами" називали майже всі молодіжні організації окрім комсомольської та піонерської. Сьогодні "неформальна група" – це група людей яких зв’язують особисті, не закріплені організаційно та не оформлені юридично зв’язки;
  • релігійні молодіжні об’єднання;
  • молодіжні секції, філії, "крила" при дорослих громадських організаціях та партіях;
  • молодіжні підприємства, госпрозрахункові установи, що діють при громадських молодіжних організаціях, а також окремі об’єднання молоді, які займаються виробничою, комерційною діяльністю не в межах громадських об’єднань (наприклад студентські загони МЖК, молодіжний туризм);
  • сьогодні виділяють як самостійну групу і студентські об’єднання (профспілкові організації студентів, фахові студентські організації та об’єднання за інтересами, органи студентського самоуправління).

Особливості діяльності молодіжних організацій

Більше 90% молоді входять до молодіжних громадських організацій, отже варто досконало з’ясувати що юнологи конкретно розуміють під поняттям "молодіжної громадської організації". Зокрема Корнієвський та Якушик дали визначення терміну молодіжної громадської організації яке є досить точним, проте переобтяжене філософським змістом.

Отже, "МГО – це певні молодіжні суспільні сили, які: а) в тій чи іншій степені усвідомлюють свою специфічність, особливість своїх власних інтересів і свого місця і ролі в суспільстві; б) здійснюють певну суспільно значиму діяльність, яка напрямлена на реалізацію їхніх інтересів; в) мають чіткі внутрішні структури".

Серед всіх визначень молодіжних організацій найбільш науковим, яке відповідає реаліям сьогодення є те, яке дане в Законі України "Про молодіжні і дитячі громадські об’єднання" від 1 грудня 1998. молодіжні громадські організації – це об’єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення і захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших суспільних інтересів.

     

Дитячі громадські організації (там же) – це об’єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, що напрямлена на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, а також соціальне становлення їх як повноправних членів суспільства.

Іншими словами, молодіжні організації це те місце де молоді люди можуть розвивати та представляти свої інтереси. Будь-яка молодіжна громадська організація має чотири головні ознаки.

Ознаки молодіжних громадських організацій:

  • офіційно оформлене членство (причому у різних формах: видача членських квитків, нагрудних значків...);
  • участь членів об’єднання у створенні його матеріальної бази у тому числі шляхом сплати вступних і членських внесків;
  • участь у самоуправлінні об’єднання (тобто участь у загальних зборах організації, бути членом секретаріату, або членом виконавчих органів – правління);
  • обов’язкова наявність статуту об’єднання, інколи можливо програми чи іншого програмного документу.

Процес створення і становлення молодіжних громадських організацій різноманітний, проте він в цілому має чотири основних стадії. Отже, стадії створення молодіжних організацій є такими:

  • номінальна стадія молоді люди лише об’єднуються в організацію, причому цей процес є стихійним, а тому зв’язки між ними є досить слабкі;
  • стадія формування, коли формуються зв’язки між членами організації а також розвиваються внутрішні структури;
  • консолідуюча стадія характеризується чітким визначенням лідерів, формуванням активу, розподіленням функцій та обов’язків;
  • заключна стадія пов’язана із завершальним оформленням організації, коли вже прийняті основні документи – програми та статут.

Молодіжна громадська організація виконує наступні функції:

  • організаційну, вона пов’язана як із процесом об’єднування молоді на основі спільних інтересів в організацію так із навчанням молодих людей жити в колективі, звіряючи свої інтереси з інтересами інших людей даного колективу
  • виховна – тобто організація виховує, вчить як хорошого так і поганому тому що відбувається великий вплив людини на людину
  • комунікативна функція пов’язана із безпосереднім спілкуванням людей цієї організації між собою – це збагачує особистість навиками спілкування в колективі, окремій групі, мікро групі
  • господарська функція полягає у слідую чому: участь молоді у вирішенні як власних так і загальнодержавних задач (наприклад, матеріальна база, засоби забезпечення діяльності організації)

Типологізація молодіжних організацій

В Україні сьогодні діє більш, як 60 всеукраїнських молодіжних громадських організацій, 300 регіональних – вони мають досить широкий спектр діяльності (зокрема, політичні, нейтральні до політики, культурологічні, спортивні, відпочинкові). Якщо брати до уваги статистичні дані, на початок 1998 року в Україні діяло 1,5 тисячі місцевих громадських об’єднань; на початку 2002 року вже було зареєстровано 4,5 тисяч об’єднань і їхнє число значно зростає з кожним роком. Їх систематизація є досить нелегким завданням.

Аналізуючи літературу з приводу цього питання, зауважимо що більшість джерел досить однобоко висвітлюють дане питання. Відмітимо, що в науковій літературі існує декілька підходів до типологізації (іншими словами класифікації) молодіжних громадських організацій. Основні критерії класифікації молодіжних громадських організацій:

  • особливості соціальної бази молодіжних організацій;
  • специфіка генезису (виникнення), організаційні принципи і структура організації;
  • основні функції молодіжної організації;
  • місце молодіжної організації в суспільстві;
  • особливості впливу на суспільні процеси.

Типологізація може здійснюватися з урахуванням наступних факторів:

  • етнічні, расові приналежності учасників;
  • стать молодих людей;
  • регіональні особливості;
  • вік учасників (діти, підлітки, молодь);
  • професійні особливості учасників (студенти, бізнесмени...);
  • стан здоров’я (організації інвалідів).

Можна також в основу класифікації покласти наступні принципи:

  • особливості членства (індивідуальні, колективні, змішані),
  • степені демократичності (демократичні, недемократичні),
  • ступені відкритості (легальні, напівлегальні, нелегальні),
  • відношенні до соціально-економічної політики у суспільстві (ультраліві, ліві, лівоцентричні, центричні, право центричні, ультраправі),
  • степені впливу на молодь (дуже впливові, впливові, маловпливові, невпливові),
  • відношення до історичного розвитку даного суспільства його політичної системи (прогресивні, консервативні, реакційні),
  • степені релігійної приналежності (релігійні, атеїстичні, світські),
  • способу фінансування (державні, політичні, недержавні або громадські),
  • по рівню існування (всеукраїнські, регіональні, місцеві),
  • за характером існування (формальні, неформальні),
  • за кількістю членів (масові, мало чисельні).

Окремо слід зупинитися на молодіжних організаціях і політичних партіях. Ні одна із молодіжних організацій не може стояти поза політикою, оскільки "молодіжна організація маючи певні цілі і завдання контактує з дорослими політичними партіями, а досягти своїх цілей можна лише на основі системи певних цінностей.

Будь-яка молодіжна організація не будучи безпосередньо політичною має тим не менше пряме відношення до політики, тому що займаючись вихованням молоді, в тому числі формуванням ідейних переконань, політичної культури – така діяльність просто не може бути аполітичною".

Це чітко видно підчас виборчих компаній, референдумів та інших масових заходах.

  • За політичним принципом (деполітизовані, з широкою ідейною платформою, високо політизовані).

Наведемо конкретні приклади молодіжних організацій за політичним принципом.

Деполітизовані – в їхній склад входять молоді люди, які мають не однакові ідейні платформи, і займають різні політичні позиції. Базою таких молодіжних організацій є матеріальна і організаційно-кадрова основа. Вони, як правило, є недовговічними та неміцними. Наприклад, "Український молодіжний авангард", "Спілка української молоді", "Союз українського студентства".

Молодіжні організації з широкою ідейною платформою об’єднують молодь, яка має приблизно однакову орієнтацію – вони орієнтуються на декілька "дорослих" політичних формувань (соціалістичний вибір). Наприклад, "Соціалістичний конгрес молоді", "Молоді республіканці України".

Високо політизовані молодіжні організації є міцними, стійкими, тісно пов’язані однією партією (соціалістичні, комуністичні, ліберальні, анархістські, консервативні, фашистські...).

Наприклад, ліберально-демократичні:

  • Лімо (ліберальне молодіжне об’єднання) – молодіжна організація Ліберальної партії України, загальна кількість членів – 14500;
  • УСДМ (Українська соціал-демократична молодь) – молодіжна організація Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), кількістю членів – 1000;
  • Трудовий союз молоді – молодіжна організація Партії праці, кількість членів – 500.
  • Соціалістичні: СКМ (Соціалістичний конгрес молоді) – молодіжна організація Соціалістичної партії, кількість членів – 4800.
  • Неокомуністичні: ЛКСМУ (ленінська комуністична спілка молоді України) – молодіжна організація Комуністичної партії України, загальною кількістю 14000.
  • Національно-радикальні: СУМ (Спілка української молоді) – молодіжна організація орієнтована на Конгрес українських націоналістів, кількість членів – 1650;
  • РХМ (Республіканська християнська молодь) – молодіжна організація Республіканської християнської партії, кількість членів – 1000.
  • Національно-демократичні: СХДМ (Спілка християнсько-демократичної молоді) – молодіжна організація Християнсько-демократичної партії України, кількість членів – 1300;
  • Молодий рух – є складовою частиною Народного Руху України, кількість членів – 3000;
  • НДЛМ (Народно-демократична ліга молоді) – молодіжна організація Народно-демократичної партії України, кількість членів – 5000;
  • ДПУ (Демократичні перетворення України) – молодіжна організація Демократичної партії України, кількість членів – 3000.

Проте, найчастіше молодіжні організації юнологи поділяють за напрямком діяльності:

  • політичні ("Ліберально молодіжне об’єднання", "Тризуб імені Степана Бандери, "Об’єднання демократичної української молоді");
  • за трудовою діяльністю ("Всеукраїнська рада молодих вчених та спеціалістів", "Союз молодіжних організацій України", "Український фонд студентів", "Асоціація профспілкових організацій студентів України" (800 тис. членів), "Асоціація молодих українських політологів і політиків");
  • молодіжні організації, які задовольняють різні творчі, культурні та спортивні потреби ("Всеукраїнська молода ліга Eterno Lumo", Українське аерокосмічне об’єднання "Сузір’я", Всеукраїнська спортивна організація "Клуб Івана Піддубного");
  • підготовка національної еліти ("Клуб української елітарної молоді", "Нова генерація");
  • молодіжні організації, які працюють над вирішенням проблеми дітей (СПОУ, Асоціація молодіжних пошукових об'єднань "Обеліск", Асоціація гайдів України, "Пласт", "Січ");
  • молодіжні організації, які займаються благодійницькою діяльністю ("Благодійний фонд підтримки робітничої і селянської молоді України", Благодійне товариство "Молодь за милосердя");
  • екологічна діяльність ("Українська молодіжна екологічна ліга", "Зелені");
  • релігійні організації (існують релігійні організації інтернаціонального характеру, що поєднують міжнародні асоціації – Асоціація молодих християн, що налічує 45 мільйонів членів; Міжнародна католицька федерація молодіжних організацій, що включає 36 організацій із 27 країн; світове товариство буддійської молоді, що має представництво у 15 країнах світу; Світова асамблея мусульманської молоді, налічує 450 організацій на п’яти континентах; Всесвітня організація іудеїв налічує 500 тис. членів у 30 країнах; в Україні діє організація "Українська молодь Христові"; а також Християнська молодіжна організація Церкви адвентистів сьомого дня, Молодіжна рада церков Євангельських християн-баптистів України).

Громадські структури молодіжного руху розвиваються і займають відповідне місце в політичній системі суспільства. Можна таким чином охарактеризувати риси молодіжних організацій на сучасному етапі:

  • першою визначною рисою є демократичність за характером свого створення та існування. Переважна більшість молодіжних та дитячих об’єднань створена самою молоддю. Демократичність забезпечується тим, що діюче законодавство практично знімає всі обмеження, які існували у радянський період;
  • різноманітність (понад 50 всеукраїнських, 300 регіональних та кілька тисяч, які існують на місцевому рівні);
  • по різному розвиваються молодіжні організації у різних регіонах нашої країни так у Львівській області нині діє 134 громадських молодіжних та дитячих організацій, з них 34 – обласного, а решта – міського та районних рівнів, у Чернігівській області серед зареєстрованих об’єднань зі статусом обласної організації існує лише Спілка Піонерів Чернігівщини. Необхідно підкреслити, що має місце велика різниця не лише у масштабах охоплення дітей та молоді громадськими об’єднаннями, але різні регіони мають свою специфіку діяльності, зокрема: в Криму серед 19 зареєстрованих всеукраїнських лише 2 займаються питаннями виховання, а у Івано-Франківській області із 15 об’єднань всеукраїнського характеру 7 виховного напрямку, 3 – релігійного;
  • на місцевому рівні для молодіжного та дитячого руху характерно представлення молодіжних організацій регіональними та місцевими ніж всеукраїнськими наприклад у Тернопільській області у кінці 2000 року у 25 всеукраїнських об’єднаннях було 4426 членів, тоді як обласні та міські, районні об’єднання у своїх структурах налічують 19202 членів;
  • громадські структури консолідуються (УНКМО, ФДО, СПО);
  • більшість організацій відповідно до статутів мають окрім індивідуального членства колективне;
  • тісна співпраця громадських організацій із державними органами.

Література

  1. Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Кадария Ф. Д., Савченко И. П., Шаповалов В. А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю. Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.
  2. Головатый Н. Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.
  3. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.
  4. Кравченко А. И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр "Академия", 2002.
  5. Павловский В. В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.
  6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.
  7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.


06.05.2012

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!