Загрузка...

Життєві потреби молоді: особливості задоволення. Реферат

Задоволення потреб людини можливе лише в процесі тісної взаємодії людини із зовнішнім середовищем в результаті взаємодії із іншими людьми

Неможливо віднайти таку людину, у якої є все і якій би нічого не було б потрібно для свого життя. У філософському енциклопедичному словнику знаходимо таке трактування: "потреби – це необхідність або недостатня кількість чогось для підтримки життєдіяльності, розвитку організму, людської особистості". М. Ф. Головатий трактує термін потреби, як внутрішній збуджував до активності. Вчені розрізняють потреби біологічні (матеріальні) і духовні, потреби суб’єктів (особисті) і соціальних груп. У людини завжди є елементарні, їх називають "вітальні потреби", які забезпечують просте фізичне існування, якщо їх не задовольняти людину чекає смерть.

Між біологічними і духовними можна виділити і проміжні потреби – соціально-біологічні. До них належать: потреба у лідерстві, забезпечення особистої безпеки, організація колективного життя. Зазначу, що людина підкоряється біологічним і соціально-біологічним потребам підсвідомо, на рівні ірраціональної поведінки. Соціальні потреби визначають вищий смисл життя, їх представляють абстрактні ідеї – Істина, Віра, Краса, Добро, Справедливість, Доля. На думку вчених, діяльність будь-якого суспільства спрямована на певні основні цінності, руйнування яких веде або до трансформації соціуму, або до його краху.

Задоволення потреб людини можливе лише в процесі тісної взаємодії людини із зовнішнім середовищем в результаті взаємодії із іншими людьми. Потреби динамічні, вони змінюються, ускладнюються. Їх розвиток базується на раніше задоволених потребах, а нові з’являються в процесі включення людини в більш складні сфери діяльності (навести приклад потреб і їх задоволення у казці про золоту рибку). Повне задоволення потреб людини практично неможливе, тому необхідне від кожної людини вдумливий, свідомий підхід до вибору і задоволення потреб.

Виділяють такі потреби:

  • по сферах діяльності людей (трудові, спілкування, пізнання),
  • по об’єкту самих потреб (матеріальні, духовні, естетичні, етичні),
  • по функціональній ролі потреб (самозбереження людини, першочергові і другорядні, стійкі і ситуаційні),
  • по суб’єкту потреб (індивідуальні, групові, колективні, суспільні).

Незалежно від того, у якому суспільстві живе молода людина у неї обов’язково є деякі загальні, базові потреби. Зокрема це відноситься до необхідності набути конструктивну діяльність і сприяти стати творцем власного розвитку, як індивідууму.

Ціннісні орієнтації, потреби молоді в цілому визначають життєві плани молодих хлопців та дівчат, які з часом ними уточнюються і перебудовуються. Планування життя молоддю не можливе без певних мотивів, якими керуються молоді люди. Ці мотиви, як і життєві плани в цілому в різних соціально-професійних і вікових груп молоді різні, вони змінюються із плином часу, зміною умов життя, місця життя, обставин... життєві плани молодих людей пов’язані із прагненням зайняти певне соціальне становище, яке дозволить йому задовольняти ще більші і різноманітні по характеру і значимості потреби, само реалізовуватися як соціальному суб’єкту. Складність життєвих планів молодої людини залежить від багатьох чинників, але одним із вирішальних є рівень духовного розвитку, свідомості, між особистісних зв’язків особистості.

Проаналізуємо статистичні дані стосовно життєвих цінностей та життєвих планах молоді за останні 10 років. На перше місце серед життєвих цінностей молодь ставить сім’ю і своїх родичів (85% опитаних). Це недивно, адже потреба мати поруч близького та коханого, народити та виховати разом з ним дітей завжди було однією із найбільших цінностей, яким складним не було б життя. Високий рейтинг серед інших цінностей посідає робота, яка є обов’язково гарантованою, цікавою та респектабельною. На третє місце серед життєвих цінностей посідає спілкування. Тобто завжди у всі епохи чи політичні устрої три перших місця посідали: сім’я, праця, спілкування.

Серед інших соціальних інститутів авторитетом серед молоді користується церква, проте більше третини опитаних заявляють, що віддають лише данину поваги, а не сповідують певну релігію. Зокрема, більшість молоді не стільки регулярно відвідують релігійні храми, скільки приймають участь (пасивну) у релігійних обрядах (хрещенні, шлюбуванні, похоронах, святкуванні Паски та інших релігійних святах). 60% опитаних молодих дівчат та юнаків вважає за доцільне виховувати своїх майбутніх дітей на релігійних ідеалах. Чільне місце серед цінностей сучасної української молоді займають фактори етнічності. До найбільш значних вчені відносять рідну мову. Уже сьогодні не є зазорним для молоді спілкуватися українською мовою, стало престижно бобре володіти мовою народу де живеш (українського).

     

Сьогодні серед багатьох цінностей дуже важливими є національні. Вони відображають особливості, зміст життя нації, визначають потреби і інтереси. Національні цінності мають як економічний, культурологічний так і соціальний зміст. Сама по собі молодь є носієм національних цінностей, не просто автоматично успадковуючи їх від старших поколінь.

Мова, культура, спосіб мислення, поведінка передаються від старших поколінь, але ними все ж необхідно оволодіти, усвідомити їхню суть і особливості. Відзначу, що національні цінності і орієнтації не залишаються по життєвими, вони розвиваються із розвитком самої держави. Формуючи у молодої людини – майбутнього громадянина уважне відношення до цінностей своєї нації, необхідно мати на увазі, що протягом життя людина стає учасником певних міжнаціональних відносин. Тому, молода людина, володіючи певною гордістю за свою власну націю, її історію, культуру, традиції, мову, повинна одночасно навчитися поважати цінності інших націй і народів та толерантно до них відноситися.

Література

  1. Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Кадария Ф. Д., Савченко И. П., Шаповалов В. А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю. Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.
  2. Головатый Н. Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.
  3. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.
  4. Кравченко А. И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр "Академия", 2002.
  5. Павловский В. В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.
  6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.
  7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.


06.05.2012

Загрузка...