• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Вже перші ігумени Манявського Скиту, Іов і Феодосій велику увагу приділяли церковному співові. З "Житія Іова" - настоятеля скиту знаємо про "болгарський улейний спів". Наступник Іова Княгиницького ігумен Феодосій сам був творцем гимнографічних співів, один з яких "Аллилуйя" 3 гласу дійшов до наших днів в двох Манявських Ірмолоях 1684 і 1731-1733 років. Феодосій (†1629) - диякон, ігумен Манявського Скиту, деякий час був дияконом буковинського монастиря Путна.

Музикознавець проф. Ю. Ясиновський припускає, що путянський знавець болгарського співу Феодосій Зотик (Зонара) і ігумен Манявського Скиту - та ж сама особа. Правдоподібно, за час ігуменства цього Феодосія зародилася ідея створення школи церковного співу.

Про функціонування тут школи церковного співу з виразною орієнтацією на болгарський наспів добре засвідчують згадувані вже три нотолінійні Ірмолої, що були створені у Манявському Скиті. Збереглося ще декілька Ірмолоїв, котрі собою нагадують манявське походження, наприклад Ірмолой середини XVII століття (НД 103), "по преданію", переписаний у Манявському Скиті, як це стверджував жертводавець пам'ятки Фаддей Левицький. Це підтверджується і записами на полях рукопису, в яких мовиться про його передачу у 1803 році "do wiesi Maniawy" та приналежність до "Ecclesia Maniaviensis"- тобто Манявській церкві. Подібну легенду про походження з Манявського Скиту носить також Ірмолой кінця XVIII століття (ПЕТР. 209), в якому є запис "З Скиту".

Школа церковного співу Манявського Скиту виховувала не лише кадри для своїх власних потреб. Вихованці Скиту дуже часто діяли у навколишніх містах, містечках та селах, де не лише підтримували дух святого Православ'я, плекаючи церковний спів, але й вчили дітей співати в церквах, і з цією метою часто переписували нотолінійні Ірмологіони, в яких в певній мірі відображалися традиції скитського співу. Збереглося декілька таких пам'яток, створених в далеких околицях. Це передовсім два Ірмолої Симеона Бронницького (F-301 і Рук. 86).

У рукописі "Рук. 86" зберігся титульний аркуш, з якого стало відомо, що він переписаний у 1726 році в м. Богородчани при церкві Успенія Пресвятої Богородиці. В іншому, гірше збереженому рукописі Симеон Бронницький занотував, що він сам створив художні прикраси в цій книзі. Нотолінійні Ірмологіони були створені і у містечках Тисмениці, Лисці, Загвіді.

Збереглося декілька пам'яток, які були в ужитку в навколишніх селах і містечках: Горохолина, Гринівка, Іваниківка, Кривець, Старі Богородчани, Грабовець, Глибока. Сьогодні всі ці села належать до Богородчанського району Івано-Франківської області. Майже всі книги писані чіткою і гарною каліграфією, мальовничо оздоблені орнаментом, багаті на співочий репертуар, мають вказівки на різні наспіви - скитський, острозький, київський, болгарський, сербський, грецький та інші. Всі ці факти ще раз підтверджують, що разом з Манявським Скитом, Святу Православну віру ревно оберігали від чужих зазіхань довколишні міста і села.

Вплив культури церковного співу Манявського Скиту охоплював і значно ширші території, що добре підтверджується розповсюдженням "скитського наспіву". Не можна забувати і про те, що Скит постійно підтримував зв'язки з найважливішими центрами розвитку Православного церковного співу: Перемиською та Львівською Єпархіями. В умовах тодішньої Галичини три найбільші осередки церковного співу (Перемишль, Львів і Манявський Скит) культивували його по різному.

Львів та його Успенське Братство запозичував новітні надбання Заходу і пристосовував їх до місцевих умов і православного обряду. Перемишль твердо тримався давніх форм церковного православного співу. А Манявський Скит забезпечував вплив новітньої хвилі з поствізантійської мистецької культури, дякуючи діяльності відомої тоді школи "болгарського наспіву". Така тісна взаємодія забезпечувала рівновагу й збереження основ самобутності української церковної музики. Саме в таких умовах формувався Галицький розспів, коріння котрого найбільше переплетені з традиціями Школи церковного співу Манявського Скита.

Український нотолінійний Ірмолой є багатожанровим збірником духовних піснеспівів, до якого входять молитви з різних Богослужінь. Сама назва "Ірмолой", або "Ірмологіон" походить від терміну "ірмос", що в перекладі з грецької мови означає "пісня величальна", або "гімн".

Як вже згадувалось вище, відкриття і перші дослідження Манявських Ірмолоїв належать болгарській дослідниці музикознавцю Є. Тончевій. А перше оформлення і упорядкування Ірмолоїв Манявського Скита в єдиний Каталог українських та білоруських Ірмологіонів здійснив професор Львівської Державної консерваторії, музикознавець Ю. Ясиновський, фундаментальна праця котрого має титул "Українські та білоруські нотолінійні Ірмолої 16-18 століть", видана у Львові в 1996 році.

Серед понад тисячі описів Ірмолоїв, що сьогодні зберігаються по музеях, архівах, чи приватних збірках в усіх кінцях світу, автор подає також опис трьох нотолінійних Ірмолоїв, створених у Манявському Скиті в XVII-XVIII століттях, що сьогодні знаходяться в Бухаресті.

Коротко ознайомимось з описами цих Ірмолоїв, згідно послідовності років видання, умовно назвемо їх "перший", "другий" і "третій".

"Перший" манявський Ірмолой був створений в 1675-1676 роках, в Каталозі під № 239, містить в собі 305 аркушів, частина текстів писана грецькою мовою кириличними буками, в грецьких текстах зустрічаються вставки. В орнаментиці переважають рослинні мотиви. На титульному аркуші зберігся напис: "Ірмологіон сиріч Гимнослов содержай в себі церковния пінія по преданію преподобнаго отца нашего Іоана Дамаскина і прочих святих отец.

В святой общежительной обителі Скитской в літо 7184, року 1676 місяца апріля 5 дня". В даному Ірмолої знаходимо також "Передмову к боголюбивому півцу" (стр. 3-4), Воскресні співи Октоїха з вказівкою "болгарского напіва": "Господи возвах", Догматики, стихири Богородичні, подобні стихирам (стр. 7-48), вибрані стихири на свята: Собор Архістратига Михаїла, Введення во храм Пресвятої Богородиці, свт. Миколаю, Різдво Христове, св. ап. Петру і Павлу, на Успеніє Пресвятої Богородиці "Богоночальним мановенієм", з вказівкою "болгарского напілу", та піснеспіви інших свят.

На сторінках 93-99 знаходимо "Бог Господь" та воскресні тропарі на вісім гласів, знову ж з вказівкою "напіву болгарського", далі - піснеспіви полієлею, величанія окремим празникам і святим, (стр. 118-120), "Всякоє диханіє "з вказівкою" києвскоє", інший варіант цього співу з грецьким текстом, тропарі "Покаянія отверзи ми двері" (стр. 124-128), Літургія св. Іоана Златоуста, де Трисвяте написане грецьким текстом "Агіос о Феос", празничне "Єлици во Христа хрестистися", на Воздвиження Чесного Хреста - "Кресту Твоєму", Аллилуйя 8-ми гласів, Херувимські пісні з грецьким текстом, "Достойно єсть" на вісім гласів, Євхаристичний канон, Запричасники (стр. 147-198).

Крім того, Великопісні піснеспіви: Літургія Преждеосвящених Дарів, молитви вечірні. Від сторінки 240 до 261 - Задостойники Дванадесятих празників. Гортаючи Ірмолой, постійно зустрічаємо вказівки:"напівкиївський, болгарський, скитський, волоський, грецький" і ін.

"Другий" Ірмолой Манявського Скита побачив світ у 1684 році. Сьогодні в Каталозі під № 252. Складається з 418 аркушів. Подібно як в попередньому Ірмолої, частина текстів писана грецькою мовою киричними буквами. Орнаментика, заставки та ініціали - в основному плетінка і рослинні мотиви. На мініатюрах зображені св. Іоан Дамаскин (стр. 10), преподобні Антоній і Феодосій Печерські, препод. Іов і Феодосій Скитські та ін.

На стр. 144 - зображення Манявського Скиту. В "Передмові до боголюбивого півца" згадані скитські ігумени Іов і Дорофей. (стр. 4-8): "Сия книга Ірмолой напіву болгарського, содержащая в себі пінія святия обителі нашея скитскія. За благословенієм і ізволенієм пречеснаго о Христі Господина отца нашего ігумена ієромонаха Дорофея. Року Божого 1684 місяца априля дня 2 совершися. Варнава, послушник Свято Скитский" (стр. 10). Зміст цього Ірмологіону багато чим нагадує зміст попереднього: "Бог Господь" і тропарі на 8 гласів, полієлей, особливі піснеспіви Дванадесятих празників, Літургія св. Іоана Златоуста, св. Василія Великого, Преждеосвященних Дарів; та ін.

Однак серед вказівок бачимо наспіви: київський, болгарський, скитський, острозький, волинсьий, волоський, грецький. Серед піснеспівів нововведеного острозького наспіву - "Блажен муж" на стор. 414, а волинського наспіву - задостойник на Літургії Василія Великого "О Тебі Радується" (стр. 232).

Під № 720 в Каталозі знаходимо "третій" Ірмологіон Манявського Скита, який датується 1731-1733 рр., має 312 аркушів, орнаментика, заставки та ініціали - рослинні мотиви друкованого типу, 24 мініатюри; на стр. 34 зображений цар Давид з псалтерієм, малював Амвросій; на стр. 9 - копія гравюри Почаївського друку 1651 року.

Запис 1769 року ігумена Манявського Скиту Ісаії, який надав двом монахам Волощини Кирилу і Симеону, після відвідин Скиту, право вільного переїзду на батьківщину (стр. 312, писано польською мовою). На початку книги - вказівки: "От Устава скитскаго расположеніє; подобаєт відати о сем... " тут згадані скитські ігумени Іов і Феодосій, які запровадили болгарський наспів у Манявському Скиту (стр. 2, 3). До сторінки 11 продовжуються Богослужбові вказівки.

На стр. 48 - піснеспіви св. рівнап. кн. Володимиру. Подібно, як і в попередніх двох Ірмологіонах в цьому також поміщені тропарі та стихири на різні свята, порядок богослужінь Пісної та Квітної Тріодей, та ін. Вказані наспіви: болгарський, скитський, волоський, грецький. Вперше зустрічається гімн Амвросія Медіоланського "Тебе Бога хвалим" крім того - степенні-антифони, іпакої, прокимни, але без нот.

Опис змісту цих трьох Скитських "Болгарських" Ірмологіонів дає можливість визначити основні складові частини співочо-духовного репертуару, а саме:

1. Восьмиголосий цикл на "Господи воззвах", стихир на стиховнях, а також на "Хвалітех", серед них - Догматики, Богородичні і подобні з Богослужіння Октоїха.

2. Такий сам цикл стихир з Мінеї.

3. Восьмиголосий цикл "Бог Господь", тропарі воскресні.

4. Піснеспіви та молитви Полієлея (тільки духовний текст, без нот).

5. Піснеспіви Дванадесятих празників і великих святих, середніх також і приспіви 9-ої пісні канонів.

6. Піснеспіви трьох Літургій:

• св. Іоана Златоуста;
• св. Василія Великого;
• Літургія Преждіосящених Дарів.

7. Ірмоси (канони) воскресні і празникам.

8. Піснеспіви з Пісної та Квітної Тріодей.

Ці особливі частини є стійкими - вони повторюються в усіх трьох рукописах. Однак серед перечислених в трьох Ірмологіонах частин, особливе місце займає частина 6а - піснеспіви з Літургії св. Іоана Златоустаго. А тому що в цю частину включені піснеспіви грецькою мовою, хоч і написані кирилицею, дає підставу вважати всі три Скитські Ірмологіони двомовними - слов'яно-грецькими. І все ж переважає в Ірмологіонах мова слов'янська. До грецького репертуару належать: Трисвяте, Херувимські пісні, Достойно єсть. Двомовними можна назвати "причасні", - під нотами підписаний і грецький, і слов'янський текст.

Особливу цікавість викликають піснеспіви з позначенням "Скитський наспів". Тексти цього наспіву переважно з Літургії. Найпоширенішим є "Достойно єсть" (зі слов'янською підтекстовкою), і той сам спів з грецьким текстом - Аксіон естин; у поодиноких випадках "Іже Херувими", "Милость мира", задостойник "О Тебі радується". І тільки один раз серед Скитських наспівів зустрічаємо не літургійний жанр - "Благословен єси Господи"- на полієлеї.

У Манявських Ірмолоях на особливу увагу заслуговує репертуар грецького та волоського напівів. І все ж найбільше піснеспівів позначено вказівкою "напів болгарський". Це дає змогу ще раз переконатися, що саме цей наспів стався основою Галицького розспіву і домінував в церковній співочій практиці не тільки у Манявському Скиті, але й майже по усій Галичині.

03.01.2012