• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Найбільш поширені в світі три релігії, які через це дістали назву світових: християнство, іслам, буддизм. Крім того, значна частина людства сповідує індуїзм, синтоїзм, конфуціанство, даосизм. Християнство поширене на всіх материках. Воно включає три гілки - католицьку, православну та протестантську.

Його сповідує понад 1/4 людства, з них 3/5 - католики, 1/3 - протестанти, 1/10 - православні. Католицизм поширений у країнах Південної Європи, а також у Франції, Польщі, країнах Латинської Америки, окремих країнах заходу та півдня Африки, на Філіппінах. Протестантизм - в англоамериканських країнах та в Австралії.

Православ'я дотримуються греки, народи півдня Центральної Європи, країн СНД (росіяни, українці, грузини тощо) та Ефіопії. Послідовники ісламу становлять близько 20 % населення Землі. Іслам поширений переважно в країнах Центральної, Південно-Західної Азії, Африки, в Індонезії. Буддизм та синтоїзм сповідують понад 11 % людства, трохи менше прихильників індуїзму, конфуціанства й даосизму - 7,5 %. Буддизм поширений у Східній, Південно-Східній та Південній Азії.

Народи Південної Азії сповідують також індуїзм. Конфуціанство та даосизм розповсюджені переважно в Китаї. Серед релігій, які є етнічною ознакою певного народу, найбільш поширені іудаїзм (євреї), синтоїзм (японці), сікхізм (сікхи в Індії), джайнізм (маратхи на півночі Індії) та інші.

Європа

Християнська релігія проникнула в Європу незабаром після свого виникнення (I ст. н.е.). Однак спочатку вплив цієї релігії був невеликий, причому поширення обмежувалося районом Середземномор'я. У центральноєвропейські країни християнство впровадилося трохи пізніше, а на північ і схід Європи - лише в VIII-XII ст. ст. З поділом християнства в XI ст. на західну і східну гілки країни Південно-Західної, Західної, Центральної і Північної Європи пішли за Римом, Схід і Південно-Схід - за Константинополем.

Реформаційний рух, який розгорнувся в Європі в першій половині XVI ст., ще більше ускладнив релігійну картину в цій частині світу: поряд з католиками і православними з'явилися ще протестанти. Протестантизм – один з головних напрямків християнства, що охоплює безліч самостійних сповідань і церков. Протестантизм затвердився в ряді районів Центральної і Західної Європи, а також на всій Півночі.

З тієї пори географія різних релігійних напрямків у Європі не перетерпіла істотних змін. Протестантизм як і раніше переважає в північноєвропейських країнах (Фінляндія, Швеція, Норвегія, Данія, Ісландія), а також в окремих країнах Західної і Центральної Європи (Великобританія).

У таких же західно- і центральноєвропейських країнах, як Нідерланди, Німеччина, Швейцарія, протестантизм у різних формах сповідають приблизно половина населення. У країнах Південно-Західної Європи (Італія, Іспанія, Португалія, Мальта), а також у деяких країнах Західної (Ірландія, Франція, Бельгія, Люксембург), Центральної (Австрія) і Східної Європи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) більшість населення - католики. Католики утворюють також половину населення в Німеччині, Нідерландах, Швейцарії. Православ'я переважає серед населення Південно-Східної Європи (Румунія, Болгарія, Греція). Іслам розповсюджений у Європі порівняно вузько.

Лише в Албанії й у Європейській частині Туреччини до цієї релігії відноситься велика частина населення.

Азія

Азія є частиною світу, де зародилися найбільші релігії земної кулі: іудаїзм, зороастризм, християнство, іслам, індуїзм, сикхізм, буддизм, джайнізм, даосизм, конфуціанство, синтоізм. Однак доля цих релігій була різною. Одні з них широко поширилися й в інших частинах світу (християнство, іслам, іудаїзм), інші ж залишилися в основному азіатськими релігіями (зороастризм, індуїзм, сикхізм, буддизм, джайнізм, даосизм, конфуціанство, синтоізм).

В даний час у Південно-Західній Азії найбільш розповсюджений іслам. Це відноситься до Туреччини, Сирії, Йорданії, Саудівській Аравії, Ємену, Оману, ОАЕ, Катару, Бахрейну, Кувейту, Іракові, Ірану, Афганістану. У переважній більшості цих країн іслам розповсюджений у формі суннізму.

Лише в Ірані різко переважає шиїзм. Шиїти складають понад половину населення в Іраці й у Ємені. Немусульманськими в цьому районі є лише дві країни: Кіпр, де переважають християни, і Ізраїль, де більшість жителів сповідають іудаїзм. Крім того, у Лівані біля половини населення складають християни.

У центрі Південної Азії панує індуїзм, у периферійних же районах населення сповідає інші релігії: на заході і сході (у Пакистану, Бангладеш)- іслам, на півдні і півночі (у Шрі-Ланці, Бутану, частково в Непалу)- буддизм (у Шрі-Ланці - у формі тхеравади, а в інших країнах у формі махаяни).

У Південно-Східній Азії звичайно виділяють два підрайони. У першому з них, що включає півострів Індокитай без Малакки, серед населення переважає буддизм у формі тхеравади (Бірма, Таїланд, Лаос, Кампучия) чи махаяни (В'єтнам). В другому, що охоплює Малаккський півострів і Малайський архіпелаг, поширені головним чином дві релігії: у Малайзії, Індонезії, Брунеї – іслам, на Філіппінах – християнство.

У Східній і Центральній Азії населення сповідає трохи релігій, які нерідко вигадливо переплітаються між собою. Це буддизм у формі махаяни – у всіх країнах (Китай, Монголія, Корея, Японія), конфуціанство – у Китаї і Кореї, даосизм – у Китаї, синтоізм – у Японії.

Африка

В даний час серед народів Африканського континенту поширено кілька груп віросповідань: місцеві традиційні культи і релігії, іслам, християнство, у меншому ступені індуїзм, іудаїзм і деякі інші. Особливе місце займають синкретичні християнсько-африканські церкви і секти. Місцеві традиційні культи і релігії – це автохтонні вірування, культи, обряди, що склалися в народів Африки в процесі історичного розвитку до появи на цьому континенті арабів і європейців.

Поширені серед більшої частини місцевого населення країн Тропічної, Південної Африки і на острові Мадагаскар. Хоча складеними компонентами релігійних представлень більшості африканців є фетишизм (шанування матеріальних предметів), анімізм (віра в численні душі і парфуми), магія (чаклунство, марновірства), мана (безлика надприродна сила), термін «місцеві традиційні культи і релігії» дуже умовний, оскільки застосовується для позначення різних релігійних представлень, культів, вірувань і обрядів багатьох народів Африки, що знаходяться на визначених соціально-економічних рівнях розвитку.

Ці культи і релігії можна розділити на дві великі групи: родоплемінні та національно-державні. Істотне місце в житті африканських народів займає культ предків. Об'єктом шанування, як правило, є прабатьки родини, роду, племені і т.д., яким приписують надприродні здібності робити як добро, так і зло. Поширені в Африці також культи сил природи і стихій.

Ці культи характерні для тих народів, у яких зберігаються різні форми родоплемінних укладів (наприклад, у готтентотів, гереро й ін.). Для народів з розвитий чи державністю, що складаються, (зулуси, йоруба, акан і ін.) характерні політеїстичні державні релігії з розвитим пантеоном богів. В автохтонних традиційних религиях Африки велике місце займають ритуали, церемонії, ритуали і т.д., що звичайно зв'язують з етапами життя людини.

Усього місцевих традиційних релігій дотримує понад третину населення Африки (130 млн.). Майже усі вони проживають до півдня від Сахари, складаючи близько 42% населення цього регіону. Більш половини зосереджено в Західній Африці. Іслам – релігія, принесена в Африку з Аравійського півострова. У середині VII ст. Північна Африка була завойована арабами.

Прибульці поширювали іслам за допомогою адміністративних і економічних заходів. Повна ісламізація Північної Африки закінчується до XII ст. ДО XVIII ст. відбувається ісламізація народів східного узбережжя Африки і північно-західної частини острова Мадагаскар. Трохи пізніше вплив мусульманства поширилося на всю Тропічну Африку, де іслам почав успішно суперничати з християнством.

Серед мусульманського населення сучасної Африки розповсюджений головним чином іслам суннітського напрямку. Суннізм представлений усіма чотирма мазхабами (чи релігійно-правовими школами). Значну роль серед африканських мусульман грають суфійські ордена (чи братерства). Духовні глави деяких з цих братств дуже впливають на політичне життя в ряді африканських країн.

Так, у Сенегалу великим впливом користається керівник братерства муридів, у Нігерії – глава тиджанитів і т.д. Представників другого напрямку в ісламі – шиїзму в Африці менш чверті мільйона чоловік. Здебільшого це іноземці – вихідці з Індостанського півострова, і в меншому ступені місцеве населення. Іслам сповідає понад 41% населення Африки (біля 150 млн. чоловік). Біля половини прихильників ісламу (47,2%) зосереджено в країнах Північної Африки, причому в Єгипті проживає більш п'ятої частини африканських мусульман.

У Західній Африці мусульмани складають понад 33% населення, половина з них знаходиться в Нігерії. У Східній Африці зосередженоі менш п'яті частини мусульманського населення, де вони складають 31% жителів. Поширення християнства в Африці почалося з II ст. н.е. Спочатку воно поширилося в Єгипті й Ефіопії, а потім по узбережжю Північної Африки.

На початку IV ст. серед християн Африки виник рух за створення незалежної від Рима африканської церкви.

З XV ст., із приходом завойовників-португальців в Африці починається новий період поширення християнства, але вже західного напрямку. Християнство в даний час сповідають 85 млн. чоловік. Близько 8 млн. з них – вихідці з чи Європи їхні нащадки. Прихильники окремих напрямків у християнстві розподіляються в такий спосіб: католики – понад 38% (33 млн.), протестанти – близько 37% (31 млн.), монофізити – більш 24% (20 млн.), інші – православні й уніати. Більше всього християн сконцентровано в країнах східної Африки – понад третину (35% населення), стільки ж у Західній Африці.

У Південній Африці християни складають четверту частину населення регіону, причому тут католиків приблизно в три рази менше, ніж протестантів. У східному регіоні більш половини християн – монофізити, і майже усі вони проживають в Ефіопії. У більшості країн католики переважають над протестантами. У Заїрі живе п'ята частина всіх африканських католиків.

Більш ніж по двох мільйона з них у Нігерії, Уганді, Танзанії і Бурунді. Половина всіх африканських протестантів приходиться на двох країн – ПАР (27%) і Нігерію (22%). Приблизно по одному мільйоні проживає в Заїрі, Гані, Уганді, Танзанії і на острові Мадагаскар. Індуїзм в Африці сповідають вихідці з Індостанського півострову та їх нащадки, яких нараховується 1,1 млн. – близько 0,3% населення Тропічної і Південної Африки. Розподілено вони нерівномірно.

На острові Маврикій, де індуісти складають понад половину населення, зосереджено більш 2/5 їхньої загальної чисельності, у ПАР – більш третині, а в Кенії – десята частина. Невеликі громади индуистов маються в країнах Східної Африки. З інших південно- і східно-азіатських релігій, що мають поширення серед індійців і почасти китайців, варто назвати сикхизм – 25 тис. прихильників, джайнізм – 12 тис., буддизм і конфуціанство – 25 тис. чоловік. Іудаїзм сповідають близько 270 тис. жителів Африки.

Америка

До початку європейської колонізації корінне населення Америки (різні групи індіанців, а також ескімоси) дотримувало різних місцевих культів. Серед багатьох індійських народів зберігалися тотемістичні вірування. Помітну роль грали магічні представлення. Існувала також віра в деяку безособову силу, що нагадує меланезійську ману. Однак найбільш характерної для доколумбової Америки була віра в душі і парфумів.

Чимале поширення одержав в індіанців культ природи, різні культи, зв'язані з їхньою господарською діяльністю, а також культ предків. У більш цивілізованих індійських народів, у яких склалася державність (ацтеки, майя, інки й ін.), існували більш високі форми релігійних вірувань.

Серед парфумів і божеств стали розрізняти вищих і нижчих. Великий розвиток одержав жрецтво. З часу європейської колонізації (тобто з кінця XV ст.) в Америку стало поступово проникати християнство. У Середню і Південну Америку, де орудували іспанські і португальські конкістадори, християнство проникало у формі католицизму, у Північній же Америці, що знаходилася під контролем англійців, французів і голландців, поряд з католицизмом впроваджувався і протестантизм. В даний час переважна більшість населень Америки – християни.

У Південній Америці різко переважають католики. Вони становлять більшість населень у всіх країнах, за винятком Фолклендськ островів, де розповсюджений протестантизм, а також Гайани і Сурінаму, що відрізняються розмаїтістю релігійного складу. Католицизм є основною релігією також у всіх країнах Центральної Америки й у Мексиці.

У Вест-Індії від острова до острова релігійний склад помітно варіюється. У країнах, що раніше належать Іспанії і Франції (Куба, Пуерто-Рико, Домініканська республіка, Гаїті й ін.), а також у нинішніх французьких колоніях (Гваделупа, Мартиніка) більшість жителів дотримує католицизму, у країнах же, тривалий час, що знаходилися під пануванням Великобританії (Ямайка, Барбадос і ін.), основна маса жителів – протестанти. У США і Канаді багато і протестантів і католиків, однак, перше місце по чисельності прихильників належить у цих двох державах усе-таки протестантизму.

Послідовників місцевих культів залишилося в Америці порівняно небагато, причому число їхнього увесь час скорочується (за рахунок перетворених у християнську віру). Традиційні вірування збереглися головним чином у глухих, ізольованих районах. У той же час у багатьох населених індіанцями і неграми районах склалися синкретичні культи, що сполучать елементи християнства і старих вірувань.

Австралія й Океанія

До моменту проникнення європейців в Австралію й Океанію населення цієї частини світла дотримувало різних місцевих культів. Найбільш розповсюдженими віруваннями були культ природи, тотемізм, фетишизм, шанування померлих, а також віра в різні парфуми і душі.

Традиційні вірування в більшій частині Австралії й Океанії були витиснуті християнством, що стало поширюватися слідом за проникненням колонізаторів. Раніш усього місіонерська робота була почата на Маріанських островах.

Уже в другій половині XVII ст. на окремі острови цього архіпелагу прибутку католицькі місіонери, супроводжувані іспанськими солдатами. Протестантські місіонери проникнули в цю частину світла набагато пізніше. Перші спроби почати місіонерську роботу в Океанії були початі протестантськими місіонерами лише наприкінці XVIII ст., коли окремі проповідники висадилися на островах Тонга і Суспільства.

Однак широкий розвиток діяльність місіонерів (як протестантських, так і католицьких) одержала лише в XIX ст., коли вони обґрунтувалися на усіх більш-менш значних океанійських островах і атолах. В даний час переважна більшість місцевих населень Австралії й Океанії – християни. Випливає, однак, підкреслити, що дуже часто приналежність місцевих жителів до християнської релігії носить дуже формальний характер.

Вони звичайно не вникають у тонкості релігійного віровчення і, крім того, нерідко зберігають вірність своїм стародавнім традиціям і ритуалам. Найчастіше, особливо серед народів, недавно звернених у християнство, можна спостерігати своєрідне двовірство, коли дотримуються розпорядження як старої, так і нової релігії. Боротьба між протестантами і католиками принесла більше перемог першим, чим другим. Крім того, і серед імігрувавших в Австралію й Океанію європейців протестанти чисельно переважали над католиками. У результаті протестантизм у цій частині світла виявився більш впливовим, чим католицизм.

У той же час протестанти, як відомо, не представляють єдності в організаційному відношенні, а розпадаються на значне число плинів і сект. В Австралії й Океанії найбільш впливові такі протестантські плини, як англіканство, методизм, лютеранство, пресвітеріанство, реформаторство, конгрегаціоналізм. Є також баптисти, адвентисти сьомого дня, п'ятидесятники й інші протестантські секти.

Крім різних плинів християнства в Океанії й Австралії в результаті азіатської імміграції поширилися також такі релігії, як індуїзм, іслам, буддизм, синтоїзм. Розглянемо характеристику релігійного складу сучасного населення окремих країн Австралії й Океанії. В Австралії релігійний склад населення обумовлений у першу чергу етнічним складом переселенців, колонізувавших материк. Серед переселенців були головним чином емігранти з трьох країн, що утворили З'єднане Королівство: Англії, Шотландії й Ірландії. Кожна з цих трьох груп використовувала особливу форму християнства. Англійці – в основному прихильники англіканства, у меншому ступені – методизму; шотландці – пресвітеріанства, ірландці – католицизму.

Відповідно до цього англіканство, методизм, пресвітеріанство і католицизм зробилися чотирма головними християнськими напрямками в Австралії. В даний час біля двох третин населення Австралії – протестанти. Англіканці складають близько 30% усього населення, методисти – 7%, пресвітеріани – 7%. У середині 1977 р. методисти, а також переважна більшість пресвітеріан і конгрегационалистов утворили церкву, Що Поєднується, в Австралії (1,5 млн. членів).

З інших протестантів найбільш численними є лютерани, більшість яких є членами лютеранської церкви Австралії (в етнічному відношенні це переважно німці), і баптисти. Представлені також члени Церков Христа (87 тис.), конгрегаціоналісти (53 тис.), послідовники Армії порятунку (63 тис.), адвентисти сьомого дня (41 тис.), свідки Ієгови (41 тис.). Маються і мормони (19 тис.). Католики складають близько 30% населення. Православних (греки й ін.) нараховується близько 530 тис.

Серед послідовників нехристиянських релігій найбільшу групу складають іудаісти, далі випливають мусульмани, індуісти, буддисти, бехаісти і т.д. Кочівники, що представляє корінне населення внутрішніх районів Австралії, продовжують дотримувати місцевих традиційних вірувань. Осілі аборигени звернені в християнство. Місіонерську роботу серед корінного населення ведуть головним чином англіканська і католицька церкви.

26.06.2011