• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Значення слова дхарма

Слово дхарма на санскриті значить "те, що тримає". Усе суще - це дхарми, явища, у тім змісті, що вони містять, чи несуть, свою власну сутність чи характер. Також і релігія - це дхарма в тім змісті, що вона утримує людей, чи захищає їх від нещасть. Термін дхарма розуміється тут в останньому змісті.

У грубому наближенні будь-яка піднесена дія тіла, чи мови думки може розглядатися як дхарма, тому що завдяки такій дії людин уже захищається, чи утримується від усіх видів нещасть. Практика таких дій - це практика дхарми. Оскільки тут немає можливості докладно зупинятися на темі дхарми як такій, то доступною мовою буде коротко викладена тільки буддійська дхарма.

Чотири шляхетні істини

Благословенний говорив: "Це - щирі страждання, це - щирі джерела, це - щирі припинення, це - щирі шляхи. Страждання варто пізнати, джерела їх - усунути, припинення страждань - здійснити, шлях [до звільнення] варто пройти. Страждання варто пізнати - тоді не залишиться страждань, що варто було б пізнати.

Джерела варто усунути - тоді не залишиться джерел які варто було б усувати. Припинення страждань варто здійснити - тоді не залишиться припинень, що варто було б здійснювати. Шлях варто пройти - тоді не залишиться шляхів, що варто було б проходити".

Такі Чотири шляхетні істини з погляду їхньої сутності, необхідних дій і в зв'язку з їхніми результатами. У поясненні їх ми будемо в основному випливати тлумаченню системи Прасангіка-Мадх’яміка, вищої з буддійських філософських шкіл.

Щирі страждання - це явища, що виникають від затьмарених дій входять у поняття круговорот буття. Щирі джерела - це причини, що роблять щирі страждання. Щирі припинення - це стани знищення і зникнення щирих джерел. Щирі шляхи - це особливі методи досягнення щирих припинень.

Тому що щирі страждання виникають із щирих джерел, джерела насправді передують стражданням. Також щирі припинення здійснюються за допомогою проходження щирих шляхів; тому насправді шляху передують припиненням. Однак Благословенний змінив цей порядок на зворотний, коли учив Чотирьом шляхетним істинам, що надзвичайно важливо.

Адже спочатку людина розпізнає страждання, і потім він досліджує їхнї причини; тому Будда пояснив джерела страждань після визначення самих страждань. Коли народжується впевненість у можливості знищити страждання, виникає і бажання припинити їх. Звідси з'являється бажання пройти шляхи [до припинення]; тому Будда пояснив щирі шляхи після визначення щирих припинень.

Круговорот буття і живі істоти

Може виникнути питання: "Оскільки круговорот буття і його прикрості суть щирі страждання, те що ж він собою представляє?"

Круговорот буття розділяється на три сфери: світ бажань, світ форм і світ без-форм. У світі бажань істоти віддаються задоволенням п'яти бажаних: форм, звуків, запахів, смаків і відчутних об'єктів. Світ форм складається з двох частин: у нижчої істот не захоплюються зовнішніми задоволеннями, але випробують насолоди внутрішнього споглядання. У вищій частині істоти узагалі відвернулися від почуттів, що тішать, і випробують нейтральні почуття. У світі без-форм усі форми, звуки, запахи, смаки і відчутні об'єкти, а також п'ять почуттів, що дають насолоди ними, відсутні; тут панує лише свідомість, і істоти випробують тільки нейтральні почуття, зосереджено і без відволікань.

Є шість типів живих істот, що рухаються в круговороті буття: боги, напівбоги, люди, голодні духи, тварини і мученики пекла. До богів відносяться істоти у світах форм і без форм, і шість типів богів світу бажань. Напівбоги подібні богам, але злоспрямовані і грубі. Люди - Люди - мешканці так званих чотирьох "материків" і тому подібного. Голодні духи - численні різновиди істот, що мучаються голодом і спрагою.

Тварини - ті, що живуть в океані і на поверхні землі. Мученики пекла - істоти, що мають різні кольори і види в залежності від їх власних колишніх діянь.

Суть вираження круговорот буття в тім, що це - процес, непідвланий ніякому контролю, що відбувається відповідно до затьмарених дій і сквернів. Його сутнісна природа - прикрість; він створює основу для страждань сьогодення і породження страждань. Строго говорячи, круговорот буття - це опоганені психофізичні сукупності сформовані як результат затьмарених дій і скверн. Оскільки немає нічого всіх трьох світах, що не входило в круговорот буття, то психофізичні сукупності всіх істот і складають круговорот буття.

Причини круговороту буття

Які корені круговороту буття? Джерел страждання дві: затьмарені дії і скверни. Скверни визначаються як периферійні фактори свідомості і самі по собі не є жодним із шести основних свідомостей [ока, юшка, носа, мови, тіла і розуму]. Однак коли виявляється який-небудь з факторів свідомості, що опоганюють, основна свідомість [розуму] підпадає під його вплив, йде туди, куди веде його скверна, і тим самим "накопичує" дурна дія.

Існує безліч різних скверн, але основні - це [егоїстичне] бажання, злість, гордість, помилкові погляди і т. д. З них головні - бажання і злість. Злість з'являється через первісну прихильність до самого себе, коли трапляється що-небудь небажане. Потім через прихильність до себе є гордість, і людина вважає себе краще інших. Точно так само, коли ми чогось не знаємо, з'являється неправильне уявлення, що даний об'єкт не існує.

Отчого з такою величезною силою виникають прихильність до себе і всі інші подібні явища? Вони виникають у силу безпочаткової обумовленості свідомості, що міцно тримається за "я, я" навіть у сні. Ця помилкова концепція "я" з'являється через відсутність знань про сутність речей. Та обставина, що всі об'єкти позбавлені (Букв. "порожні". - Приміт. пер.) самітнього буття, неочевидно, і здається, що речі мають незалежну реальність; звідси і виникає представлення про значимість власного "я". Отже, концепція, що явища мають незалежну реальність, являє собою скверну неведення, що і є первинний корінь всіх інших скверн.

Дії

Дії, з погляду їхньої природи, бувають двох видів: наміру і здійснення. Намір передує фізичним чи словесним діянням і являє собою фактор свідомості, що дає імпульс до дії. Здійснення - це фізична чи словесна дія, що відбувається при виконанні наміру.

З погляду викликуваних ними наслідків, дії бувають трьох видів: даючі заслугу, що не дають заслугу і даючі нерушиме. Дії, що дають заслугу, мають як наслідок щасливе переродження: життя у вигляді людей, напівбогів і богів. Дії, що не дають заслугу, мають як наслідок погане переродження: життя у вигляді тварин, голодних духів, мучеників пекла. Дії, що дають нерушиме, посувають до вищих світів, тобто до світу форм і світу без-форм.

Усі дії можна підрозділити на фізичні, словесні і розумові, а з погляду того, яким образом випробуються наслідки, можна виділити три види дій: наслідку діянь, "накопичені" у цьому житті, можуть бути випробувані в цьому ж самім житті, у житті в кожнім з наступних перероджень.

Звільнення

Круговорот буття - це окови, а звільнення означає волю від оковів. Як порозумівалося вище, причини круговороту буття - затьмарені дії і скверни. Якщо корені скверн усунуті, і якщо нові дії не накопичуються, то, оскільки вже немає скверн, що могли б активізувати потенції затьмарених дій, що збереглися від минулого, тим самим усунуті і причини круговороту буття. Виходить, це - воля від оковів. Доти, поки ще залишаються психофізичні сукупності, зроблені колишніми затьмареними діями і сквернами, - це, як говорять деякі, нірвана "із залишком".

Коли таких сукупностей більше ні, це нірвана "без залишку". "Без залишку" означає, що не залишилося психофізичних сукупностей, зроблених затьмареними діями і сквернами, однак потік свідомості і потік непотьмарених психофізичних сукупностей все-таки існують.

Усуненням причин зводяться на немає затьмарені сукупності, а звільнення від них приводить до зникнення зв'язаного з ними страждання.

Таке звільнення, що може бути двох видів: звільнення, що полягає просто в знищенні усіх форм страждання і їхніх джерел, і велике, неперевершене звільнення, стан Будди. Перше - це знищення всіх обумовлених сквернами перешкод [на шляху звільнення від круговороту буття], але не перешкод до прямого збагнення всіх об'єктів пізнання. Друге - це найвища ступінь, повне знищення як скверн, так і перешкод до всевідання.

Хінаяна ("мала колісниця")

Досягти як того, так і іншого звільнення можна лише випливаючи шляху. Є шляху звичайних істот - і шляху Вищих. Другі - це шляху щирі. Серед послідовників хінаяни розрізняються слухаючі (шравакі) і едино-пробуджені (прат’єкабудди). У тих і інших мається по п'ятьох шляхів, що разом складає десять шляхів хінаяни.

Хоча слухаючі - нижче, а едино-пробуджені - вище, основа в них одна. І ті й інші випливають вченню шляху хінаяни, що служить методом лише індивідуального звільнення від круговороту буття.

Коротко говорячи, вони беруть за основу звід етичних правил у сполученні з твердим наміром вийти з круговороту буття і на основі цього виробляють єдність безтурботності (шаматха) і особливого збагнення (віпаш’яна), спрямованого до порожнечі. Тим самим вони рятуються від скверн і від їхніх насінь, так що скверни не можуть зрости знову. Діючи так, вони досягають освобождения.

І слухаючі, і едино-пробуджені повинні послідовно пройти п'ять шляхів: шлях нагромадження, застосування, входження, медитації і більш. Той, хто йде цими шляхами, називається послідовником хінаяни.

Махаяна ("велика колісниця")

Послідовники махаяни насамперед прагнуть досягти стану Будди, невідстороненої нірвани, вищого звільнення - заради [порятунку] інших. Відповідно до цього устремління до вищого просвітління заради блага всіх живих істот, вони практикують ті ж самі шляхи, що й у хінаяні.

Однак ці шляхи більш піднесені і діючі через інших рушійних мотивів. До того ж ці шляхи доповнюються спеціальними методами, основні з який - шість удосконалювань і чотири способи звертання учнів. Спираючи на них, послідовники махаяни цілком і назавжди переборюють не тільки перешкоди скверн, але і перешкоди на шляху до всевідання. Коли обидва типи перешкод переборені, досягається стан Будди.

У махаяні також мається п'ять шляхів: шлях нагромадження, застосування, бачення, медитації і більш. Хоча вони називаються так само, як шляху хінаяни, у дійсності між ними величезна різниця. Коротко говорячи, різниця між двома колісницями, хінаяною і махаяной, криється в їхніх вихідних мотивах; звідти виникли розбіжності й в основній структурі шляхів, і особливо в їхніх чи методах прийомах. Відтого, у свою чергу, і результати їх значною мірою відрізняються друг від друга, як нижче від вищого.

Коли послідовники хінаяни знаходять плід своїх зусиль, чи зупиняються вони на цьому? Чи ж вони переходять до махаяни?

Зовсім ясно, що зрештою вони переходять до махаяни. Оскільки їхнє звільнення - це ще не кінцеве досягнення, вони не задовольняються їм, але поступово спрямовуються до кінцевого досягнення, йдуть його шляхами і стають Буддами.

Тантраяна ("колісниця тантри")

Колісниця мантр (У тибетській традиції термін "колісниця мантри" (мантраяна) більш розповсюджена, ніж ужитий у заголовку термін "тантраяна": це синоніми. - Приміт. відп. ред.) містить у собі чотири класи тантр: тантра дії (крия), виконання (чар’я), йоги, вищої йоги (ануттара-йога). Клас тантр вищої йоги перевершує нижчі тантри. Були викладені десятки мільйонів тантр вищої йоги, але ми лише коротенько зупинимося на цьому питанні.

Раніше порозумівалося, що різні страждання, яким ми піддані, викликаються затьмареними діями і сквернами; власне кажучи, страждання виникають від нездатності людини дисциплінувати свій розум. У вищій йозі методи дисциплінування розуму полягають у тому, щоб медитувати на доброчинному об'єкті, не допускаючи зародження дурних думок і зосереджуючи на важливих крапках свого тіла.

Завдяки цим методам шлях вищої йоги коротше, ніж інші шляхи, - оскільки свідомість знаходиться в залежності від тіла. Медитуючий зосереджується на різних каналах, по яких течуть в основному кров, в основному чи насіння тільки потоки енергії (вітри).

Потім, оскільки потоки енергії змушують свідомість спрямовуватися до об'єктів, йогін повертає ці потоки в зворотному напрямку, і в такий спосіб ніщо не може більш збуджувати його свідомість; свідомість не збуджується і не спрямовується до інших об'єктів. Такі методи, що застосовуються у вищій йозі.

Оскільки такий досвід досягається тільки внутрішньою практикою, що задіє канали і потоки енергії, а не за допомогою зовнішніх прийомів, свідомість повинна мати значну силу зосередження на об'єкті. З метою придбання такої здатності, а також по деяких інших причинах, тексти учать медитації на тілі божества і т. п.

Численні зображення божеств у тантрі - не довільні утвори, а образи, що відображають методи очищення забруднених психофізичних сукупностей (скандх), елементів (дхату) і джерел (аятана). При цьому мирний чи гнівний вигляд божества, кількість ликів і рук, число головних і супутніх фігур і т. п. відповідають розходженням у похилостях, способі мислення і здібностях тих, яких навчають,.

Коротше, хоча і відомі приклади, коли на цих шляхах удавалося знайти плід силою віри, усе-таки шляху ці знаходяться насамперед силою міркування. І якщо практикувати їх правильно і поступово, можна знайти безліч основ, що полегшують знаходження переконаності і міцної віри.

Дві істини

Серед шляхів згаданих вище, шляху Вищих - це щирі шляхи, інші є як би підходами до них. Усі шляхи укладені в межах методу і мудрості. Метод і мудрість, у свою чергу залежать від двох істин. У "Основному тексті, називаному "Мудрість" (Праджня-нама-мула-мадх’ямакакаріка) " XXIV. 8) Нагарджуни говориться:

Навчання, викладені Буддами,
Засновані цілком на двох істинах:
На істині умовної (мирський)
І абсолютній істині (вищої).

Досягнення Тіла Істини (дхармакая) і Тіла Форми (рупакая) на "стадії результату" тобто досягнення стану Будди, залежить від практики методу і мудрості протягом шляху. Метод і мудрість, у свою чергу, залежать від двох істин, що являють собою спосіб існування основи, чи базису [практики]. Поетом розуміння двох істин дуже важливо, а це дуже важка тема. Безліч розбіжностей у догматику між буддійськими школами викликано розходженням у трактуванні двох істин.

Тут варто сказати кілька слів про дві істини відповідно до системи Прасангіка-Мадх’яміка. Усі явища, що ми сприймаємо, мають два способи існування. Один - це номінальне, чи умовне, існування явищ а інший - це вищий спосіб їхнього існування, пустотність, тобто відсутність їхнього самосущого буття. Приведемо приклад з іншої області: так, ручка, скажемо, має грубу форму існування, що видна неозброєним оком, а також невидиму форму існування - у виді скупчення атомів.

Що ж означає кожна з цих двох: "абсолютна істина" і "умовна істина"?

Якщо говорити коротко, то, у грубому наближенні, абсолютна істина - це збагнення вищої природи об'єкта пізнання безпомилково пізнає суб'єктом, а відносна, чи умовна, істина - це збагнення таким суб'єктом проявів відносної природи об'єкта. Так порожнеча і щирі припинення суть абсолютні істини, все-таки інше - істини умовні.

Усі явища тим чи іншим способом залежні: вони або виникають, змінюються і припиняються в залежності від причин, або знаходяться в залежності від потоку, або залежать від своїх складових частин і т. д. На до якого би типу залежних явищ вони ні відносилися, вони існують тільки в залежності від інших явищ. Жодне з явищ не може існувати саме по собі. Тому усі вони порожні, тобто позбавлені самосущого буття. Проте всі діячі, дії й об'єкти умовно щирі. Коротко говорячи, оскільки явища позбавлені самосущого буття, вони змінюються, стаючи те тим, те іншим, а оскільки явища існують умовно, те мається гарне і погане, корисне і шкідливе.

14.06.2011