Трудові конфлікти на підприємстві: загальна характеристика. Реферат
Однією з найважливіших характеристик стану трудових відносин є насамперед, рівень конфліктності
Нині рівень трудової конфліктності на підприємствах регіону, виходячи з аналізу отриманих відповідей працюючих у різних галузях промисловості, можна оцінити так: у вугільній промисловості - високий; в інших галузях - як середній та низький.
Таблиця 1. Оцінка стану трудової конфліктності на підприємствах різних галузей
Рівень конфліктності | Вугільна | Машинобудування | Металургія | Будівництво |
Високий | 52 | – | – | – |
Середній | 28 | 27 | – | 10 |
Низький | – | 57 | 50 | 20 |
Важко відповісти | 20 | 26 | 50 | 70 |
Низький рівень конфліктності пов’язаний також з успішною діяльністю адміністрації низки підприємств щодо запобігання та згладжування конфліктів (у металургії), стабільністю роботи підприємства, тим, що тут надається посильна допомога трудящим з боку адміністрації та профспілок, здійснюються заходи з поліпшення соціального захисту працюючих. На підвищення рівня конфліктності впливає відсутність фронту робіт, погроза закриття підприємств, загальний стан розвитку економіки в регіоні.
Основними причинами конфліктів на підприємствах є такі. Перше місце посідають економічні, пов’язані із затримкою заробітної плати - на цю причину вказало більше половини опитаних. На друге та третє місця серед причин вийшли відповідно погані умови праці та некомпетентність керівників.
У вугільній промисловості на третьому місці серед причин конфліктів є розподіл соціальних благ. Питома вага таких причин, як наявність недоліків у розвитку процесів приватизації й акціонування, у розподілі акцій та прибутку, в організації комерційних структур - відносно невисока. Це пов'язане, насамперед, з тим, що процеси подальшого розвитку ринкових відносин ще не відбуваються досить широко й активно в багатьох галузях, особливо у вугільній промисловості, де спостерігається їх помітне відставання.
Серед причин виникнення конфліктів на регіональному рівні на перше місце вийшли соціально-економічні, пов'язані з недосконалістю соціального захисту трудящих в умовах розвитку ринку. Так, переважна більшість профспілкових лідерів назвала основними причинами конфліктів існуючі диспропорції в оплаті праці - випередження темпів зростання цін відносно темпів зростання рівня доходів.
Серед інших важливих причин, що суттєво впливають на економічне становище підприємств, були названі такі: розірвання господарських зв'язків (7-41%); невідрегульованість господарських відносин у СНД (27-38%). Експерти, що представляють місцеві органи управління, розподілили за ступенем важливості такі причини розвитку конфліктності та соціальної напруженості в регіоні: диспропорції в оплаті праці - 100%; розірвання господарських зв'язків - 100%; розшарування суспільства на соціальні групи - 85%; невідрегульованість господарських відносин у СНД - 85%.
У галузевому розрізі основними причинами конфліктів на підприємствах є: у вугільній промисловості - недоліки (затримка) в оплаті праці, скорочення штатів, розподіл соціальних благ; у металургії - недоліки (затримка) в оплаті праці, погані умови праці, організація комерційних структур; у будівництві - недоліки (затримка) в оплаті праці; у машинобудуванні - недоліки (затримка) в оплаті праці; некомпетентність керівників, особисті причини. Серед основних причин конфліктності в регіоні було відзначено такі: випередження темпів зростання цін відносно темпів зростання рівня доходів та розрив господарських зв'язків, що існували раніше в СРСР.
Таблиця 2. Основні причини конфліктності та соціальної напруженості (питома вага відповідей експертів - представників профспілок та виконавчих органів у загальній кількості тих, хто відповів)
Причини | Профспілки | Незалежні профспілки | Виконавчі органи |
На підприємстві | |||
недоліки (затримка) в оплаті праці | 52 | 77 | 100 |
скорочення штатів | 28 | 34 | – |
некомпетентність керівників | 40 | 34 | 85 |
погані умови праці | 46 | 73 | 15 |
приватизація й акціонування | 10 | 14 | – |
розподіл акцій, прибутку | 10 | 13 | – |
розподіл соціальних благ | 27 | 46 | 22 |
організація комерційних структур | 15 | 23 | – |
особисті причини | 3 | 15 | – |
У регіоні | |||
диспропорції в оплаті праці | 40 | 48 | 100 |
розшарування суспільства на соціальні групи | 28 | 24 | 85 |
випередження темпів зростання цін відносно темпів зростання доходів | 65 | 56 | 100 |
страйки | 10 | – | 57 |
розірвання господарських зв’язків | 41 | 37 | 100 |
невідрегульованість господарських відносин у СНД | 38 | 27 | 85 |
Примітка. Експертами названо не більше трьох причин.
Крім основних причин конфліктів, не наведених в анкеті, було названо такі: невіра людей у реформи; проблеми з працевлаштуванням; емігрування висококваліфікованих робітників у Росію в пошуках більших заробітків; нестабільність соціально-економічного становища в Україні; невисокий рівень життя населення; відсутність законів, що захищають права людини.
Великий інтерес викликає аналіз відповідей на запитання: "Хто несе відповідальність за конфлікти, що виникають?". Результати отриманих відповідей відображено в табл. 4.
Таблиця 3. Дані відповідей на запитання "Хто несе відповідальність за конфлікти, що виникають?"
Несуть відповідальність за конфлікти | Профспілки | Галузі | ||||
незал. профсп. гірників | офіц. профсп. | вугільн. пром. | металург. | машино-буд. | буді-вельн. | |
Адміністрація підприємства | 45 | 27 | 54 | 20 | 34 | 10 |
Міністерства, відомства | 37 | 15 | 34 | 40 | 32 | – |
Міська влада | – | 20 | 12 | 40 | 10 | 10 |
Адміністрація регіону | 34 | 17 | 14 | – | 12 | 10 |
Банківські структури | – | 10 | 16 | – | 15 | 10 |
Нові комерційні структури | – | 3 | 18 | – | – | – |
Мафія | – | 17 | – | 20 | – | 30 |
Парламент країни | 95 | 51 | 36 | 100 | 89 | 40 |
Президент | 95 | 27 | 24 | 80 | 75 | 80 |
Примітка. Експертами названо не більше трьох причин.
Серед отриманих відповідей домінує точка зору, що за виникаючі конфлікти у державі переважно мають нести відповідальність її парламент та Президент. На третє місце за ступенем відповідальності за виникаючі конфлікти вийшли: у вугільній промисловості - адміністрація підприємств, в інших галузях - міністерства та відомства.
Переважна більшість опитаних відзначили, що страйки негативно впливають на економічне становище в країні та на становище працівників в інших, нестрайкуючих галузях. Щодо оцінки впливу страйку на економічне становище самих страйкуючих переважною оцінкою було: "Не знаю", "Важко відповісти". Це свідчить про те, що значна більшість опитаних бачить негативні наслідки страйків, а така оцінка наслідків страйку багато в чому впливає й на зміну думки з приводу ефективності цієї форми протесту.
Кожний трудовий конфлікт має певні наслідки. Результати конфлікту впливають на стан працівників не тільки даного промислового підприємства, але й інших галузей.
Таблиця 4. Оцінка наслідків страйків на підприємствах різних галузей
Показник оцінки | Так | Ні | Не знаю |
1 | 2 | 3 | 4 |
Поліпшать ваше економічне становище | |||
машинобудування | 25 | 52 | 23 |
вугільна промисловість | 14 | 86 | – |
будівництво | – | 90 | 10 |
металургія | – | 66 | 34 |
профспілки | 14 | 7 | 79 |
незалежні профспілки | 8 | 38 | 54 |
регіональні органи | – | 85 | 15 |
Поліпшать економічне становище у країні | |||
машинобудування | 5 | 85 | 10 |
вугільна промисловість | – | 100 | – |
будівництво | – | 80 | 20 |
металургія | – | 66 | 34 |
профспілки | 4 | 4 | 92 |
незалежні профспілки | 3 | 38 | 59 |
регіональні органи | – | 95 | 5 |
Позитивно вплинуть на становище працівників інших галузей | |||
машинобудування | 5 | 72 | 77 |
вугільна промисловість | 7 | 86 | 7 |
будівництво | – | 80 | 20 |
металургія | – | 66 | 34 |
профспілки | 18 | 28 | 54 |
Під час аналізу стану трудової конфліктності на підприємствах регіону було виявлено основні особливості розвитку конфліктів у різних галузях, їх характерні риси. Уявляється важливим також здійснення спроби прогнозу подальшого розвитку конфліктності. У результаті проведених опитувань було отримано дані експертів щодо зміни рівня трудових відносин.
Аналіз даних табл. 3 свідчить, що на сьогодні не відбудеться рішучих змін у стані трудової конфліктності: у металургії та вугільній промисловості до кінця 2003 р. спостерігатиметься її зростання, відповідно конфліктність зменшиться у будівництві, й тільки через декілька років можна буде говорити про її значне зменшення в машинобудуванні та будівництві.
Серед аргументів було наведено такі: триватиме зростання рівня цін, падіння рівня доходів; не відбудеться стабілізації економічного становища в країні; зростуть зловживання та порушення законності; буде відсутня достатня матеріальна база у галузях, здатна вивести їх із занепаду; не буде надійної програми виходу з кризи держави та галузей; бракуватиме законодавчої основи в державі; не відновляться зруйновані економічні зв’язки; буде неефективною діяльність існуючих органів влади та управління і т. ін.
Таблиця 5. Зміни трудових відносин на підприємствах різних галузей
Прогноз | Роки | |
1999 | 2000–2003 | |
Залишиться на колишньому рівні | ||
машинобудування | 37 | 42 |
вугільна промисловість | 28 | 29 |
металургія | 16 | 15 |
будівництво | 50 | 10 |
Зменшиться | ||
машинобудування | 27 | 46 |
вугільна промисловість | 14 | 21 |
металургія | 16 | 27 |
будівництво | 30 | 70 |
Зростатиме | ||
машинобудування | 42 | 37 |
вугільна промисловість | 58 | 50 |
металургія | 68 | 50 |
будівництво | 20 | 20 |
Думки з приводу змін у стані конфліктності в металургії та вугільній промисловості розділилися, при цьому, на думку половини опитаних експертів, вона зростатиме. Оптимістичний прогноз відносно стану конфліктності пов'язаний, насамперед, з надіями експертів на зміну структури галузі, її оптимізацію, встановлення сталих зв'язків з постачальниками та споживачами, подальше удосконалення чинного законодавства.
Негативний прогноз - підвищення конфліктності - зробили ті експерти, які висловили сумнів у можливості стабілізації економіки, поліпшення рівня життя населення у такий короткий термін.
Таким чином, на підставі проведених оцінок можна зробити загальний висновок: становище у трудовій конфліктності в найближчому майбутньому не поліпшиться, що робить подальше проведення досліджень з розглянутих питань актуальним та необхідним.
Література
- Александрова Е. В. Социально-трудовые конфликты: пути решения. — М., 1993. — С. 14.
- Амелин В. Г. Социология конфликта. — М., 1992. — С. 149.
- Андрушків Б. М., Кузьмін О. Е. Основи менеджменту. — Львів: Світ, 1995. — 296 с.
- Беззубко Л. В., Лобас В. М., Чернобай А. В. Вопросы трудовых отношений в условиях рынка: Учеб. пособие. — Макеевка: ДонГАСА, 2000. — 206 с.
- Бекешкіна І. Е. Конфліктологічний підхід до сучасної ситуації в Україні. — К.: Абрис, 1994. — 48 с.
- Бородкин Ф. М., Коряк Н. М. Внимание: конфликт! — Новосибирск, 1989. — 190 с.
- Воронов Ю. П. Методы сбора информации в социологических исследованиях. — Иркутск, 1974.
- Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Банки и Биржи; ЮНИГИ, 1997. — 501с.
- Гришина Н. В. Опыт построения социально-психологической типологии производственных конфликтов. — Ленинград, 1977. — С. 27.
- Гришина Н. В. Производственные конфликты и их регулирование. — Ленинград, 1982. — С. 118.
- Дарендорф Р. Елементи теорії соціального конфлікту // Соціологічні дослідження. — 1994. — № 5. — С. 144.
- Забастовки: отношение населения и взгляд изнутри // Вопросы экономики. — 1990. — № 3. — С. 92-98.
- Зайцева О. А, Радугин А А, Радугин К. А и др. Основы менеджмента: Учеб. пособие. — М.: Центр, 1998. — 432 с.
- Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. — М.: Аспект Прогресс, 1994.
27.03.2012
