Управлінський цикл
Управлінський цикл складається з планування, організації, мотивації та контролю:
- планування - процес підготовки рішень, який включає постановку мети, визначення вихідних передумов, з'ясування альтернатив, вибір найкращої альтернативи, висновки та виконання плану;
- організація спрямована на впорядкування діяльності управлінця та виконавців;
- мотивація - робота, спрямована на стимулювання (матеріальне й моральне) та створення у працівників психологічних спонук до праці;
- контроль - процес перевірки й зіставлення фактичних результатів із завданнями.
Авторитарний стиль
Мінімальний ступінь вираження: виявляється в слабкому бажанні бути лідером, нестійких навичках самовпевненості, наполегливості, прагненні доводити розпочату справу до кінця, критикувати відстаючих та неактивних підлеглих.
Середній: відображає лідерські якості, вміння керувати діями підлеглих, вимогливість і наполегливість, прагнення впливати на колектив силою наказу та примусу, цілеспрямованість та егоїзм, зверхнє ставлення до запитів підлеглих, небажання слухати їхні пропозиції.
Високий: проявляє яскраво виражені риси лідерства, прагнення до єдиновладдя; рішучість і непохитність у судженнях, енергійність і жорсткість у вимогах, небажання рахуватися з ініціативою підлеглих і потребою надання їм самостійності, різкість і прискіпливість у критиці, оцінках; честолюбство та низьку сумісність зі співробітниками, зловживання покараннями, зневажання громадської думки.
Ліберальний стиль
Мінімальний ступінь вираження: нестійке прагнення працювати з людьми, невміння ставити перед підлеглими завдання та вирішувати
їх спільно, невпевненість і нечіткість у розподілі обов'язків, імпульсивність у виявленні недоліків у роботі підлеглих, недостатня вимогливість і відповідальність.
Середній: прагнення перекласти свої обов'язки на інших, пасивність у керівництві людьми, недостатня вимогливість до підлеглих, недовірливість, страх перед необхідністю самостійно приймати рішення, надмірна м'якість у попередженні порушень і дисциплінарних стягнень, схильність до умовлянь.
Високий: повна байдужість до інтересів колективу, небажання брати на себе відповідальність і приймати складні рішення, невимогливість і самоусунення від управління, підвищене самонавіювання та безпринципність, невміння відстоювати свою точку зору, відсутність мети діяльності й конкретних планів, загравання, панібратство тощо.
Демократичний стиль
Мінімальний ступінь вираження: слабке намагання бути ближче до підлеглих, співробітничати, радитися з ними, звичка спрямовувати діяльність колективу через помічників та актив, деяка невпевненість у своїх розподільчих якостях.
Середній: стійке намагання жити інтересами колективу, виявляти турботу про персонал, довіру до помічників та заохочувати їхню ініціативу, використовувати переконання та примус, прислухатися до думки персоналу.
Високий: вміння координувати й спрямовувати діяльність колективу, надавати самостійність найздібнішим підлеглим, розвивати ініціативу та нові методи роботи, переконувати й надавати моральну підтримку, бути справедливим і тактовним, вивчати індивідуальні якості підлеглих і соціально-політичні процеси колективу, розвивати відкритість і критику, створювати доброзичливу атмосферу.
Функції керівника та їх якість (запитання для самоконтролю):
- 1. Чи виявляєте активну зацікавленість до справ співробітників, їхніх почуттів та переживань?
- 2. Чи уважно слухаєте людей, які звернулися до вас?
- 3. Чи зважаєте на прохання підлеглих, чи думаєте про побажання, потреби, які вони висловили?
- 4. Чи охоче залишаєте свої справи для того, щоб надати допомогу іншим людям?
- 5. Чи намагалися висловити схвалення дій, вчинків свого оточення?
- 6. Чи можете замінити, в разі необхідності, частину своїх співробітників на їхніх робочих місцях (у певній сфері діяльності)?
- 7. Чи вмієте враховувати основні складові (виходячи з принципу системності) в роботі колективу, організації або підрозділу?
Дванадцять принципів продуктивної управлінської діяльності Г. Емерсона
Яскрава зірка наукового менеджменту США Гаррісон Емерсон (1853-1931), якого називали "першим інженером ефективності", навчився вміло використовувати досягнення різних народів у системі управлінської діяльності.
Пропонуємо 12 принципів продуктивності управлінської діяльності Г. Емерсона:
- 1. Точно сформульовані ідеали або цілі.
- 2. Здоровий глузд.
- 3. Компетентна консультація.
- 4. Дисципліна.
- 5. Справедливе ставлення до персоналу.
- 6. Швидкий, надійний, повний, точний, постійний облік.
- 7. Диспетчеризація.
- 8. Норми й розклад.
- 9. Нормалізація умов діяльності.
- 10. Нормування операцій.
- 11. Писані стандартні інструкції.
- 12. Винагорода за продуктивність праці.
Імідж управлінця (державного службовця) - критерій його відповідності або невідповідності посадовому призначенню
Справжні лідери виробляють прості, але змістовні плани, говорять просто й формують потрібну мету.
Слово "імідж" перекладається з французької мови як "образ", "публічне "Я" людини".
Людина живе в символічному й реальному світі. Можна визначити низку обставин, в яких ми реагуємо саме на імідж, а не на реальність, котра ніби й не є першорядною, а саме:
- імідж - репутація особистості;
- імідж політика як особи;
- імідж товару (нині наші продукти кращі, ніж імпортні);
- імідж фірми тощо.
Отже, імідж - це знакові характеристики про особистість та інші суспільні феномени. Він являє собою найефективнішу подачу матеріалу-інформації про людину, державу, націю. Складається особистісний імідж із внутрішніх і зовнішніх факторів – самоімідж, сприймаючий імідж та вимагаючий імідж. Імідж політика, управлінця будується залежно від реально властивих йому характеристик і дій. Народна мудрість щодо цього твердить: "Якщо суспільству потрібні "зірки", то "зіркам" -ті, хто їх запалює" (іміджмейкер).
Імідж державного службовця - це уявлення широкого кола громадськості про риси, притаманні тільки цьому колу працівників. У чому він може виявлятись? У розмаїтих діях, вчинках, а саме:
- в умінні виражати й реалізовувати завдання та інтереси державної установи, яку службовець представляє;
- у бездоганній професійній діяльності;
- у володінні певним обсягом своєрідних знань, умінь і навичок;
- у професійності, етичній культурі, культурі спілкування, зовнішньому вигляді тощо.
Для формування позитивного іміджу особистості державного службовця має вагоме значення:
- підвищення кваліфікації, удосконалення професійного добору;
- розробка етичного кодексу;
- залучення засобів масової інформації;
- вивчення громадської думки про стан справ у роботі службовця, який обіймає державну посаду й здійснює певні спеціальні функції в межах своїх повноважень.
Для формування позитивного іміджу політика, державного службовця потрібно чітко визначити наявність позитивних і негативних комунікативних якостей.
Позитивний імідж управлінця (державного службовця). Як його створити?
- 1. Поважайте людину, зробіть її своїм товаришем і звертайтеся до її кращих якостей.
- 2. Поставте себе на її місце, пам'ятаючи і про свої негативні риси.
- 3. Поводьтеся так, щоб не зрадити очікувань тих, хто вас оточує.
- 4. Керуйте своїми та чужими емоціями і не давайте їм розгулятися в негативний бік.
- 5. Не поєднуйте людей із проблемами. Останні розв'язуйте конструктивно. Людина залишається, а її проблеми вирішуються, вони плинні.
- 6. Шукайте в інтересах спільне, а не відмінне. Знаходьте можливість задовольнити обопільні інтереси шляхом умілого розв'язання проблеми.
- 7. Переконуйте не своїм тиском, а своїми аргументами й добрими порадами.
- 8. За все, що діється, відповідальність беріть на себе. У такому разі, побачивши це, вам допоможуть члени колективу.
- 9. Шукайте не один, а багато аргументів для своєї правоти, співчувайте невдачам іншого.
- 10. Намагайтеся відчути мову партнера (чи щира вона, чи не тривожна тощо).
- 11. У спілкуванні з людьми будьте щирі, тоді людина вам повірить, разом легше знайти вихід із ситуації.
- 12. Висловлюйтеся зрозумілою мовою, враховуючи особливості індивіда (його статус, вік, освіту, здоров'я тощо).
- 13. Не слід плутати факти зі своїми поглядами на них, бо це образливо. Усім властиво оцінювати речі власним розумом.
- 14. Будьте терпимі до людей. Суперечність - це нормально, вона наведе вас на пошук шляхів виходу з проблеми.
Що важливо запам'ятати управлінцеві, державному службовцю або тому, хто претендує бути лідером:
- Загальним розвитком і професіоналізмом керівник, управлінець має вивищуватися над середнім рівнем людей свого відділу чи колективу.
- Тримати дистанцію, але не ставати недосяжним, чужим, що часто трапляється з тими, хто незаслужено пішов "угору".
- Мудрий керівник не повинен тягнути на себе всі функції відділу чи колективу, а давати можливість творчості своїм колегам, залишаючи при цьому за собою статус головнокомандувача.
- Дуже важливо бути здатним до психологічного аналізу та самоаналізу, уміти й не боятися самокритично оцінювати вади свого характеру, помилки в спілкуванні, враховувати невикористані резерви й можливості, постійно виявляти волю до самовдосконалення. Часто вести із собою діалог самоконтролю - відповідності владній посаді.
- Пам'ятаймо, що про свою психіку, її резерви ми знаємо менше, ніж про те, що відбувається навколо нас. Необхідно вміти тверезо себе оцінити.
Психологічні бар'єри, які спонукають тривожність і внутрішньо-особистісну конфліктність управлінця (державного службовця):
- Відсутність життєвої мети або нечітке її "бачення".
- Упередженість до себе.
- Страх перед ризиком, низька самооцінка.
- Відсутність ініціативи.
- Загальмованість мислення, нездатність відмовитися від хибних рішень.
- Слабка спроможність до самоаналізу й розуміння людей.
- Невміння планувати роботу.
- Залежність від авторитету, замкненість, ревне дотримання правил, без відхилень.
- Самовпевненість у своїх здібностях і знаннях.
- Бажання отримати швидку вигоду, нехтуючи перспективу.
- Зважання на вади інших, ігнорування своїх власних вад.
- У разі невдач - орієнтація на пошук винних та обставин без врахування своїх помилок.
- Надмірна обережність, страх показати себе з гіршого боку.
- Емоційна нестриманість, імпульсивність, агресивність.
- Нездатність прогнозувати поведінку інших людей, подій.
- Невміння робити висновки із невдач.
- Схильність до шкідливих звичок.
- Легковажність, поверхове бачення життєвих проблем, якими переймаються співробітники.
- Неорганізованість, залежність від ситуації, невміння доводити розпочату справу до кінця тощо.
Особистісний імідж управлінця (державного службовця)
Імідж кожної особистості впливає не тільки на те, як вас сприймає оточення, а й на те, як ви себе відчуваєте. Коли у вас гарний вигляд, ви відчуваєте себе впевнено. Коли поганий настрій, ви уникаєте можливості виділятися в колективі. Якщо ви професійно виконали завдання, вас відзначили, про це будуть знати в колективі, зростає ваш імідж. Процес зміцнення позитивного іміджу циклічний. Але заявка про себе в колективі є! Імідж потрібно створювати працею, культурою спілкування, зовнішнім виглядом (у межах міри). Китайський мудрець IV ст. до н. є. Лао Цзи говорив: "Надмірне бажання бути гарною робить людину вульгарною".
Багато талановитих людей не мали просування по службі через те, що не думали про імідж: меланхолійна зовнішність, неохайність, несмак в одязі, професійна некомпетентність - усе це руйнує образ діяльної особистості.
Повернімося до себе, подумаймо про те, що дасть можливість бути впевненим у власних силах, хто може для вас бути взірцем, з ким можна порадитися, як можна з "малого зробити велике" для власних і колективних благ. Словом, впливайте, корегуйте, управляйте собою і творіть свій позитивний імідж - а отже, й імідж колективу.
Таким чином, технологія створення іміджу державного службовця - справа складна, яка потребує великої праці особистості над собою.
Позитивний імідж має два боки: внутрішній й зовнішній.
Для формування позитивного іміджу політикові можна запропонувати такий алгоритм:
- визначити об’єктивні характеристики кандидата;
- виявити певні переваги і очікування аудиторії, риси і характеристики, якими, на думку аудиторії, має володіти кандидат, що претендує на позитивний імідж;
- вивчити уявлення, що склалося в аудиторії про об’єкт, чий імідж потрібно сформувати;
- сконструювати імідж політичного лідера як відповідь на переваги й очікування аудиторії;
- розробити стратегію формування іміджу, тобто реалізувати сконструйовану модель;
- реалізувати стратегічний та оперативний плани;
- здійснювати контроль за реалізацією плану, вимірювати проміжні результати, коригувати за необхідності як модель, так і стратегії і дії щодо її втілення в життя;
- проводити моніторинг сформованого іміджу, діяльність на його підтримку і за необхідності модернізацію.
Література
1. Карамушка Л. М. Психологія управління закладами середньої ос-віти. — К., 2000.
2. Карнеги Д. Как завоевать друзей и как оказывать влияние на лю-дей. — М., 1990.
3. Коломінський Н. Л. Психологія менеджменту в освіті (Соціально-психологічний аспект). — К., 2000.
4. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент. — К., 1996.
5. Паркинсон С. Н., Рустомджи М. К. Искусство управления / Пер. с англ. К. Савельева. — М., 1999.
6. Пірен М. Конфлікт і управлінські ролі (соціо-психологічний ана-ліз). — К., 2000.
7. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения: Пер. с англ. — М., 1989.
8. Фуллер Д. Управляй или подчиняйся: проверенная техника эффективного менеджмента: Пер. с англ. — М., 1992.
9. Черкасов В. В., Платонов С. В., Третяк В. И. Управленческая деятельность менеджера. Основы менеджмента. — К., 1998.
10. Чмут Т. К. Культура спілкування: Навч. посіб. — Хмельницький, 1996.
11. Шейнов В. П. Скрытое управление человеком (Психология мани-пулирования). — Минск, 2001.
12. Щёкин Г. В. Теория социального управления: Монография. — К., 1994.