• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Основним методом роботи консультанта, безперечно, є бесіда. Консультативна бесіда, з одного боку, - це метод одержання даних на основі вербальної комунікації, з другого - діагностичний метод, що дозволяє одержати інформацію про внутрішні процеси, суб'єктивні переживання й особливості поводження людини, які не можуть бути виявлені за допомогою об'єктивних методів. І, нарешті, бесіда - це особливий психотерапевтичний засіб установлення контакту.

Проведення консультативної бесіди передбачає дотримання спеціальної "технології", до якої входять:

• умови взаємодії (час і місце бесіди, оформлення кабінету, одяг тощо);
• уміння встановлювати й підтримувати контакт із клієнтом (коректність, уважність, спостережливість і досить високий рівень рефлексії психолога);
• активне слухання.

Умови взаємодії

• Організація місця консультативної бесіди.
• Час бесіди.
• Одяг та імідж: консультанта.

Організація місця консультативної бесіди

У роботі психолога-консультанта не буває дрібниць. І той, хто думає, що розмова в парку - консультація, глибоко помиляється. Людина, що звертається до психолога по допомогу, має почуватися затишно. Вона хоче відчувати не тільки турботу, доброзичливість і розуміння, але й бути у безпеці. Безперечно, що домінуючими умовами створення такої атмосфери будуть професіоналізм і особисті якості консультанта, та разом з тим важливим фактором є організація робочого місця.

На думку Е. Берна, це місце, чи то офіс, чи кімната, призначене для консультування, має бути доступним, але в той же час розташованим осторонь від пожвавленої трасу, щоб ніхто не заважав тим,

хто розмовляє. Не можна провести успішного консультування, коли сторонні постійно входять і виходять з кімнати чи дзвонить телефон, що порушує хід думок клієнта [2].

Отже, кімната має бути досить ізольованою, крім цього, вона мусить бути затишною й обладнаною необхідними меблями, краще в стилі "класик". Зрозуміло, що психолог може поставити у своєму кабінеті розкішні м'які крісла з великою кількістю подушок і подушечок та застелити підлогу білим килимом. Однак уже після перших дощів йому доведеться відмовитися від килима, а після невдалих спроб знайти клієнта серед подушок - і від модних крісел.

Тому краще обмежитися розумним мінімумом. У кабінеті можуть бути два куточки для бесіди:

• перший - м'які меблі та журнальний столик;
• другий - кілька напівм'яких стільців і стіл.

Також можна задіяти картини і квіти для створення гармонійної, заспокійливої атмосфери. І, звичайно, під рукою у психолога завжди мають бути канцелярське приладдя, графин з водою та одноразові серветки.

У тому разі, якщо цей варіант недоступний, немає зручних меблів і спеціального приміщення, на думку Ю. Альошиної, консультацію можна успішно провести, спеціально організувавши якусь частину простору, найкраще в кутку, де можна було б розмістити клієнта спиною до дверей, обмеживши його поле зору і, таким чином, максимально зосередивши його на консультанті [1].

Час бесіди

Час є дуже важливою характеристикою консультативної бесіди. Феномен часу можна розглядати з різних боків:

• Час як необхідна умова ефективності й успішності консультативного впливу. Зустріч має проходити тоді, коли у клієнта і консультанта є можливість поговорити спокійно, не поспішаючи.
• Час як параметр психотерапевтичного впливу. Тимчасова рамка консультації (початок - кінець) впливає на клієнта і консультанта: час минає, і їм обом необхідно працювати активно та динамічно.
• Час як показник професіоналізму психолога. Для того, щоб будь-яка репліка чи інтерпретація консультанта була справді зрозумілою й прийнятою клієнтом, вона має з'явитися не занадто пізно і не занадто рано.
• Час як фактор структурованості консультативної бесіди. Для того, щоб психолог допоміг клієнтові, кожен етап бесіди має відбутися у відведений для цього часовий відрізок.

Дуже умовно час консультативної бесіди можна розподілити у такий спосіб:

• 5-10 хвилин - знайомство з клієнтом і початок бесіди;
• 25-35 хвилин - розпитування клієнта, формулювання і перевірка консультативних гіпотез;
• 10-15 хвилин - корекційний вплив;
• 5-10 хвилин - завершення бесіди [1].

Одяг та імідж консультанта

Як відомо, одяг, зачіска і прикраси є компонентом зовнішнього вигляду людини і можуть свідчити про її діяльність (військова форма), про національну належність (національний костюм), служити додатковою ознакою віку, характеризувати смаки та звички [3].

Одяг, зовнішній вигляд і манери поводження психолога, на думку О. Бондаренка, повинні відповідати загальноприйнятим у суспільстві стандартам.

Зайвий макіяж, занадто яскравий, дорогий, чи, навпаки, надто демократизований одяг, підкреслено офіційний чи недбалий стиль поводження - усе це може свідчити про явну чи неявну особистішу проблему самого фахівця, підриваючи довіру до нього ще до початку спільної роботи.

Вираз обличчя, погляд, манери, одяг - усе мусить свідчити про здоровий спосіб життя психолога-консультанта, збалансованість його (її) особистості і вселяти в клієнта впевненість у тому, що йому зможуть допомогти [4].

Література

1. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное консультирование. — М., 1994.

2. Берн Э. Люди, которые играют в игры. — Минск: Современный литератор, 2002.

3. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. — М.: МГУ, 1982.

4. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості: Навч. по-сіб. для студ. ст. курсів психол. фак. та від-нь ун-тів. — Харків: Фоліо, 1996.

5. Психологическая диагностика: Учеб. пособие / Под ред. К. М. Гу-ревича и Е. М. Борисовой. — М.: Изд-во УРАО, 1997.

25.03.2012