Osvita.ua Высшее образование Рефераты Психология Психологічне консультування: гуманістичний напрям. Реферат

Психологічне консультування: гуманістичний напрям. Реферат

Особистісно-центроване консультування. Гештальтконсультування. Трансактний аналіз у консультуванні

Вплив гуманістичних концепцій на теорію і практику психологічної допомоги взагалі та консультування, зокрема, важко переоцінити. Основні постулати гуманістичного напряму: важливість Я-концепції, її залежність від способів, котрими люди визначають і за допомогою яких усвідомлюють себе; значення атмосфери консультування, її вплив на поведінку клієнта та підвищення почуття власної гідності; акцент на суб'єктивному, перцептивному погляді щодо особистості.

Цей напрям найбільш яскраво представлений особистісно-центрованим підходом, гештальтконсультуванням, транзактним аналізом, діалогічним консультуванням. Основоположниками та теоретиками гуманістичного напряму є Карл Роджерс, Абрахам Маслоу, Фріц Перлз, Ерік Берн та ін.

Особистісно-центроване консультування

Карл Роджерс (1902-1987) презентував новітню концепцію у психології (1940 рік, штат Міннесота) як "клієнт-центровану терапію" -недирективну терапію. Пізніше, 1974 року, з'явилась ще одна назва - "особистісно-центрована терапія", яка розширює рамки використання, особливо в ситуації психологічного консультування. Основні ідеї представлені в таких роботах: "Консультування і психотерапія" (Rodgers, 1942), "Терапія, центрована на клієнті" (1951), "На шляху до особистості" (1961).

Особливу роль в розробці концепції мали емоційні проблеми юного Роджерса, його стосунки з однолітками, а також його власні спостереження, інтуїція.

Основна суть підходу полягає в тому, що кожна людина володіє величезними резервами само-розуміння, прагнення до само-актуалізації як основного мотивуючого стимулу. Конфлікт між само-актуалізацією та Я-концепцією, що заважає адекватному засвоєнню досвіду, призводить до появи особистісних проблем та поведінкових порушень.

На думку Роджерса, конструктивні зміни особистості клієнта можливі за умови створення певної атмосфери під час налагодження стосунків "консультант - клієнт, яка забезпечує конгруентність у відносинах; безумовно позитивне ставлення та емпатію. Позиція клієнта передбачає процес становлення особистості і регулювання власного життя.

Позитивні зміни можливі лише тоді, коли створюється відповідний клімат з певними психологічними установками. Великого значення надавалося тенденції актуалізації як основному мотиваційному внутрішньому імпульсу. Психологічні труднощі з'являються саме в результаті блокування прагнення до само-актуалізації, що призводить до конфлікту захисних сил та тенденцій росту (Maslow, 1970).

     

У процесі консультування важливо орієнтуватись на суб'єктивний досвід і його переживання.

Практика особистісно-центрованого консультування, перш за все, передбачає [22]:

  • узгодження цілей консультанта і клієнта;
  • відкритість переживань;
  • концентрованість на емоційних аспектах стосунків;
  • раціональність;
  • особисту відповідальність клієнта;
  • самоповагу;
  • здатність до підтримання добрих особистих стосунків та високий рівень прийняття інших;
  • етичність і високу якість життя;
  • взаємний вплив консультанта та клієнта (перетворення останніх на ефективних консультантів для самих себе та розвитку інших).

Особистісно-центроване консультування не акцентує свою увагу на використанні спеціальних технік. Головне - здатність консультанта встановити взаємини, адекватні реальним подіям, бути емпатійним і уважним слухачем, який беззаперечно приймає будь-яку особистість [23]. Психолог зосереджений на актуальному стані клієнта, сприяє його само-актуалізації.

Додаткове використання особистісно-центрованого консультування: групова робота, аудиторне навчання, навчання спеціалістів із менеджменту, вирішення конфліктів.

Гештальтконсультування

Людський організм - це цілісна система, котра може існувати тільки в визначеному оточенні. На думку Фріца Перлза (1893-1970), творця теорії гештальтконсультування, клієнти, які приходять до консультанта, перебувають в стані екзистенційної кризи і потребують навчання, як брати на себе відповідальність за своє існування. Головна передумова гештальтпсихології: людська природа організована у вигляді набору багатьох зразків або "цільностей"; зрозуміти суть людської природи можна, лише уявивши її як функцію елементів, із яких вона складається [9; 28].

Гештальт - це органічна функція, основна емпірична одиниця. Основні характеристики гештальту: фігура, фон, закінченість, незавершеність.

Самість розглядається як система контактів, що мають місце у будь-який момент.

Само-актуалізація - це прояв відповідних ідентифікацій і відчужень.

Перлз відзначає помилковість відокремленого розгляду систем "душа - тіло", "особистість - навколишнє середовище". Життя як безперервна зміна станів балансу і нестабільності, тому дуже важливо розвивати ідентифікацію конкретної людини з Я та забезпечувати збереження контакту з почуттями. Фрустрація може виступати, як мобілізуюча сила власних ресурсів для управління навколишнім середовищем, в той час як зона фантазії є проміжною зоною між сферою Я та середовищем.

Основні роботи: "Гештальттерапія дослівно", "Всередині і поза помийного відра" (F. Perls, 1969). Теоретики гештальтпідходу також підкреслюють здатність людини до самоуправління, виділяючи базову потребу в само-актуалізації.

У процесі гештальтконсультування важливо враховувати:

  • чотири основних невротичних механізми або розлади на межі контакту: інтроекцію, проекцію, ретрофлексію, злиття;
  • п'ятирівневу структуру неврозу: кліше; ролі та ігри, які управляються (Е. Берн, 3. Фрейд); безвихідь; смертельний або імплозивний шар; експлозія.

Мета консультування - підтримка самого себе, контакт з власними почуттями та екзистенційним центром, само-актуалізація, розвиток відповідальності за своє життя, здатності робити вільний вибір, формувати та завершувати сильні гештальти.

Особливість процесу консультування - фіксування уваги на реальних, актуальних розладах (на цей момент).

Елементи гештальтпідходу в практиці консультування: використання методики усвідомлення, симпатії та фрустрації, виявлення фантазій, робота зі сновидіннями, використання методу драми, різних правил та гри.

У практиці роботи гештальтконсультантів нерідко використовується психоаналітичне формулювання для описів структури характерів клієнтів.

У досвіді клієнтів часто спостерігається обмеження сфер контакту, що обумовлене відчуженням частини "організмічної" самості засобом хибних ідентифікацій (особливо під час захворювання). Ситуація - це єдина річ, здатна здійснювати зовнішній контроль.

Сьогодні психологи відзначають низький рівень життєздатності (вітальності) сучасних людей. Зазвичай це є результатом дії багатьох факторів, зокрема, здатності до емоційного переживання життєвої ситуації. Емоція як пряме оцінне переживання організмом простору є регулятором потоку енергії чи збудження. Під час прийняття досвіду як власного (асиміляція), індивід нерідко проявляє агресію. Однак для нормального функціонування не весь досвід потрібно деструктурувати і асимілювати.

Інтроекції - це досвід, що приймається цілком, без додаткового переосмислення. В результаті засвоюються як корисні, так і непотрібні речовини, організм поступово слабшає. Подібні речі ми спостерігаємо у сім'ї, коли батьки, сповнені агресії, забезпечують своїм дітям сприймання досвіду без узгодження з потребами організму.

Людина розвивається лише тоді, коли вчиться долати фрустрацію, маніпулюючи при цьому навколишнім середовищем та мобілізуючи власні ресурси.

Люди часто поводяться неадекватно в результаті порушення (переривання) контакту, гальмування емоцій, включенням чужого досвіду у власне життя тощо. Практика гештальтконсультування передбачає звернення до гештальту під час екзистенційної кризи. Завдання консультанта - допомогти клієнту, який постійно потребує підтримки зі сторони оточення, перейти до незалежності.

У гештальтгрупах використовуються правила: "тут і тепер", "я і ти", "заміна запитань твердженнями", "відсутність пліток", використання "мови відповідальності".

Гештальтконсультування передбачає звернення до сприймання клієнтів, оптимізацію їх саморозкриття; заохочується співробітництво, а також інтеграція з іншими підходами (зокрема, з транзактним аналізом). Саме тому цей напрям все більше гуманізується та індивідуалізується.

Трансактний аналіз у консультуванні

Трансактний аналіз - це теорія особистості, концепція соціальної взаємодії і аналітичне керівництво для консультування. Брік Берн - засновник трансактного аналізу (1910-1970). Основні положення та поняття теорії ТА розкриті в основних працях: "Трансактний аналіз у психотерапії" (Вегпе, 1961), "Ігри, в які грають дорослі" (1964), "Принципи групової терапії" тощо. Розробка трансактного аналізу є власне зобов'язання Е. Берна, виконання якого було потрібне для того, щоб стати "справжнім лікарем" [16; 24].

У практиці консультування використовуються такі положення:

  • позиція "о'кей" є висхідною життєвою позицією. Відзначається вплив ранніх періодів життя на зміну позицій особистості;
  • Ego-стани як моделі переживань, мислення і поведінки. Мотивація формується під впливом стимулу визнання і структурного голоду;
  • шість способів структурування соціального часу: відхід, здійснення ритуалів, діяльність, проведення дозвілля, ігри, створення інтимності;
  • трансакції як обмін погладжуваннями або одиниці визнання між Ego-станами тих, хто бере участь у соціальній взаємодії;
  • сценарії як підсвідомі життєві плани, за допомогою яких люди структурують свій час та визначають долю. Матриця сценарію;
  • ігри як приховані трансакції і розплата;
  • контракти як передбачення результату професійної взаємодії психолога і клієнта;
  • структурний аналіз в ТА як діагностування та диференціювання моделей чи Ego-станів;
  • психічна енергія та катексис;
  • стимул, визнання та структурний голод;
  • обмеження у вигляді наказів, атрибуцій та ігнорування. Життєві позиції.

Трансактний аналіз намагається пояснити, чому люди поводяться неадекватно. Частково це відбувається тому, що і сценарії, й ігри пов'язані з отриманням певних нагород і одночасно - з "розплатою" за сценарій, за гру. Окрім того, людям важко відмовитись від ілюзій (автономії чи самостійності).

Ілюзії - це свого роду контомінації, які заважають аналізувати ситуацію "тут і тепер ".

Практика трансактного аналізу - це допомога клієнту здобути життєву позицію "я о'кей - ти о'кей". Основні завдання: відчути себе краще або "зробити успіхи"; "досягнення одужання" або "одужання". Основні способи досягнення мети - отримання автономії або формування інтегрованого Дорослого.

Підходи та методи, що використовуються в ТА:

  • структурний аналіз, який складається з діагностування і проведення диференціацій між однією моделлю "відчування-мислення-поведінки" (чи Ego-станом) і другою аналогічною моделлю;
  • здійснення соціального контролю і надання можливості вирішувати;
  • аналіз ігор і надання допомоги клієнту в розумінні того, в яку гру він грає, які робить ходи, яка розплата за цю гру і як гра сприяє виправданню життєвої позиції.
  • конструктивне вираження природних позицій Дитини і почуттів, які вона звикла приховувати чи ігнорувати;
  • аналіз сценарію як допомога у відмові від раніше прийнятих рішень.

Розвиток трансактного аналізу. Стадія Ego-станів (1955-1962); трансакцій та ігор (1962-1966); стадія аналізу сценарію (1966-1970); постбернівська стадія (характеризується використанням елементів гештальттерапії, психодрами, терапії в групах зустрічей і інших систем, які викликають звільнення енергії, що нагадують вибух), використання Ego-грам; катектичний напрям (Стюарт, Джойнс, 1987), в основі якого лежать роботи Шиффів (1969-1975) про оновлення батьківського впливу у психічно хворих пацієнтів. Включення гештальтметодів.

Переваги ТА в групі: члени групи спостерігають за Ego-станами інших, існує можливість аналізу трансакцій і гри, аналіз сценарію може стати значущим для інших учасників [24].

ТА-консультант діє як викладач, тренер, творча людина, включена в процес. Перед початком аналізу укладається контракт, який в ході консультування може змінюватись. Цілі контракту можуть стосуватись фізіологічних змін, зменшення вираження психічних станів, певних змін у поведінці, роботи на протязі певного часу, складання іспитів тощо.

Консультант намагається навчити клієнта вільно використовувати всі Ego-стани, ухвалюючи відповідальні рішення з позицій "Дорослого"; допомагає усвідомити переваги життя без гри, розуміти свій внутрішній світ, безпосередньо висловлювати свої почуття і бути здатним розділити близькість з іншими людьми.

Література

1. Абрамова Г. С. Психологическое консультирование: Теория и опыт: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. — М.: Academia, 2000.

2. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. — М.: Класс, 2000.

3. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: Теория и практика: Учеб. пособие для студ. ст. курсов психол. фак. и отд-ний унтов. — М.: Класс, 2001.

4. Бурменская Г. В. Возрастно-психологический подход в консуль-тировании детей и подростков: Учеб. пособие для студ. вузов / Г. В. Бурменская, Е. И. Захарова, О. А. Карабанова и др. - М.: Academia, 2002.

5. Васьковская С. В. Психологическое консультирование: Ситуац. задачи. -К.: Вища шк., 1996.

6. Ветер А. Л. Психологическое консультирование и диагностика: Практ. руководство. - М.: Генезис, 2001.

7. Горностай П. П. Теория и практика психологического консультирования: Пробл. подход. - К.: Наук. думка, 1995.

8. Гулина М. А. Терапевтическая и консультативная психология. -СПб.: Речь, 2001.

9. Джордж Р., Кристианы Т. Консультирование: Теория и практи-ка / Пер. с англ. А. Шадура. - М.: Изд-во "Эксмо", 2002.

10. Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту. -К.: МАУП, 1996.

11. Коптева Н. В. Психологическое консультирование в школе: Хре-стоматия / Зап. -Ур. учеб. науч. центр; Сост. Н. В. Коптева. -Пермь, 1993.

12. КоттлерД. Психотерапевтическое консультирование / Дж. Кот-тлер, Р. Браун; Пер. с англ. М. Потаповой, А. Ракитиной. -СПб.: Питер, 2001.

13. Мак-Вильяме Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клин. процессе: Учеб. пособие / Пер. с англ. под ред. М. В. Глушенко, М. В. Ромашкевича. - М.: Класс, 1998.

14. Мак М. Р. Практикум по когнитивной терапии / Пер. с англ. Т. Саушкиной. - СПб.: Речь, 2001.

15. Меновщиков В. Ю. Введение в психологическое консультирова-ние. -М.: Смысл, 2000.

16. Меновщиков В. Ю. Психологическое консультирование: работа с кризисными и проблемными ситуациями. - М.: Смысл, 2002.

17. Моргун В. Ф. Делинквентный подросток. - Полтава, 1995.

18. Мэй Р. Искусство психологического консультирования: Как да-вать и обретать душевное здоровье / Пер. с англ. М. Будыниной, Г. Пимочкиной. - М.: Апрель Пресс: ЭКСМО-Пресс, 2002.

19. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования / Пер. с англ. Е. Волков и др. - СПб.: Питер, 2000.

20. Немов Р. С. Основы психологического консультирования; Учеб. для студ. вузов. — М.; Владос, 1999.

21. Роджерс К. О групповой психотерапии. — М., 1993.

22. Роджерс К. Р. Клиент-центрированная психотерапия; Теория, соврем, практика и применение / Пер. с англ. Т. Рожковой и др. — М: Апрель Пресс; ЭКСМО-Пресс, 2002.

23. Техники консультирования и психотерапии; Тексты / Под ред. У. С. Сахакиан; Пер. с англ. М. Будыниной и др. — М.; Апрель Пресс; ЭКСМО-Пресс, 2000.

24. Фанч Ф. Преобразующие диалоги; Учеб. по практ. техникам содействия личност. изм. / Пер. с англ. Д. Ивахненко. — К.; Ника-Центр; Вист-С, 1997.

25. Флоренская Т. А. Диалог в практической психологии / Акад. наук СССР; Ин-т психологии. — М., 1991.

26. Фрейд 3. Я и Оно / Пер. с нем. — Тбилиси; Мерани, 1991.

27. Холл К., Линдсей Г. Теории личности. — М., Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс, 2000.

28. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. — СПб.; Питер. Ком., 1998.

29. Шостром Э. Терапевтическая психология. Основы консультирования и психотерапии / Пер. с англ. В. Абабкова, В. Гаврилова. — СПб.; Сова; М.; ЭКСМО-Пресс; Сова, 2002.

30. Юнг К. Г. Психологические типы. — М.; Алфавит, 1992.


25.03.2012

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!