Адаптація дітей до першого класу у шестирічному віці. Реферат
У рефераті подано відомості про поняття адаптації, види адаптації, дезадаптація, її причини та можливі наслідки у першокласників-шестиліток
Перш за все потрібно відповісти на питання – чи можна вважати шестирічну дитину учнем?
Дитину, яка вступає до школи, називають учнем – школярем. Що це означає?
Це означає, що починається новий період її одинадцятирічного життя, в процесі якого вона повинна засвоїти знання основних наук, систему умінь і навичок, морально-етичні норми, норми поведінки, виробити необхідні риси особистості. Це життя, по суті, набуває характери "професійної" діяльності, яка вимагає від учня опанування способів навчання, пізнання, самовиховання.
Дитина тільки тоді може називатися учнем, коли вона знає, як вчитися і має мотиви навчання. А малюк приступає до навчання, не опанувавши систему умінь і навичок які мають в основі "професії" учня. Іншими словами, його не можна уважати учнем у справжньому значенні, так само, як водієм людину, котра сідає за кермо, але не вміє управляти машиною.
На жаль, у педагогічній науці й шкільній практиці цій проблемі донедавна приділялося недостатньо уваги.
Вимога вчити дітей учитися ще не одержала належної реалізації й у шкільних програмах, підручниках.
Все це підводить нас до думки, що призначення класу для шести річок – готувати дітей до ролі учнів. У чому має полягати зміст підготовки?
Щоб стати учнем, дитина, окрім засвоєння загально-навчальних умінь, повинна досягати певного рівня психологічного і соціально-морального розвитку, а саме:
- Уміти вчитися тобто володіти початковими способами навчальної пізнавальної діяльності прагнути до її вдосконалення і збагачення.
- Мати мотиваційну основу учіння. Тобто хотіти вчитися.
- Мати достатньо розвинену волю, тобто здатність мобілізуватися зусилля для вирішення різноманітних завдань.
- Усвідомлювати свій суспільний обов’язок учня.
- Бути готовим жити в колективі, активно включатися в колективну пізнавальну й суспільно-корисну діяльність.
- Бачити себе очима товаришів, учителів, близьких людей і прагнення до самовдосконалення.
Певна річ, всі ці якості набуваються не відразу, поступово, як наслідок цілеспрямованої вчителем колективної діяльності дітей на кожному уроці. Спочатку, колективної діяльності потрібно вчити їх слухати вчителя, зосереджувати увагу, розуміти суть навчальних завдань, брати участь у колективній пізнавальній діяльності, товаришувати з однокласниками. Надалі після опанування читання і письма, простої лічби, діти засвоюють способи вирішення навчально-пізнавальних завдань.
Одночасно слід розвивати їхню спостережливість, кмітливість, мислення (зіставляти, порівнювати, робити висновки тощо), вчити приходити на допомогу один-одному, коли виникають ускладнення в роботі. В кінці першого навчального року шестирічна дитина засвоює в елементарному вигляді всі необхідні вміння і якості для успішного навчання, тобто стає учнем. Подальше "професійне" становлення багато в чому залежить від учителя, від його стилю роботи з класом, від того настільки послідовно й ефективно він учить кожного учня вчитися.
Отже на порозі пора шкільного життя. Як почуваються у школі найменші учні – шестилітки? Скільки серед них, кому некомфортно не цікаво. А скільки тих, кому комфортно, хто з охотою іде до школи. А скільки тих, кому незатишно, використовує перший – ліпший привід, щоб залишитися вдома, хто хоче повернутися в дитинство, яке тепер – в минулому?
Відповіддю на ці запитання є поняття адаптації та дезадаптації молодшого школяра до навчальної діяльності.
21.03.2012
