• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

1. Поняття про психодіагностику в спорті

Психодіагностика - (від гр. рsyche - душа і diagnostikos - здатний розпізнавати) - галузь психологічної науки, яка спрямована на всебічний аналіз особистості з метою розв'язання практичних завдань, виявлення і подолання недоліків у її розвитку, підвищення рівня навчальної або професійної діяльності, забезпечення гармонійного піднесення здібностей та моральних якостей.

До основних методів психодіагностики належать: психологічні тести, психологічні спостереження, бесіда, а також вивчення продуктів діяльності обстежуваного індивіда.

Спортивна психодіагностика - розділ психології спорту, основним завданням якого є вимірювання і контроль психічних особливостей спортсменів, які орієнтовані на вирішення прикладних завдань. Практичне використання психодіагностики дозволяє скоротити час і витрати на спортивну підготовку, підвищити її ефективність, зменшити відсів спортсменів, підняти рівень і стабільність результатів.

Під час вирішення завдань спортивної психодіагностики центральне місце належить тестуванню - специфічному методу вимірювання індивідувально-психологічних відмінностей.

У психологічній науці накопичено значну кількість різних методів і прийомів вивчення індивідуальних психологічних особливостей, рис особистості.

Психологічні методи поділяються на дві великі групи:

• 1 - дослідницькі;
• 2 - випробувальні.

Останні часто об'єднують поняттям тести. Відмінності між групами полягають у їх цілях. Ціллю дослідницьких методів є встановлення певних фактів, закономірностей, розкриття механізмів психічних явищ. Ціллю тестів є оцінка попередньо усвідомлених властивостей і процесів. При цьому головне питання полягає в тому, щоб правильно інтерпретувати одержані результати тестування, з урахуванням принципу особистісного підходу.

Психологічні дослідження можуть бути індивідуальними і груповими, апаратурними і бланковими. Використання апаратурних та бланкових тестів не включає, а навпаки, передбачає проведення також спостереження. Більш об'єктивні матеріали тестування можуть бути одержані внаслідок неодноразових завдань. Повторне застосування тих чи інших психологічних тестів дозволяє судити про динаміку психічних процесів, станів і властивостей особистості школяра чи спортсмена, про ефективність проведеної фізичної, технічної, психологічної підготовки.

Оскільки такі дослідження частіше проводяться груповими методами, саме тому необхідна висока стандартизація пред'явлення тестів. Приміщення для дослідження повинно бути ізольованим від зовнішнього шуму, добре освітлене, мати для всіх обстежуваних стандартні умови. Слід ураховувати можливі особливості психічного стану обстежуваних, їх мотивацію до виконання тестів, різні випадкові фактори.

Оцінку тієї чи іншої якості, ефективності тренування, виявлення низьких показників (для наступної корекції виявлених недоліків спеціальними вправами і прийомами) краще проводити на підставі даних декількох тестів, які близькі один до одного за психологічними механізмами, які містяться в основі їх виконання. Найбільш низькі показники тестів доцільно уточнювати повторним тестуванням.

Проте слід пам'ятати, що особливо важливе значення має накопичення відомостей про обстежуваного шляхом спостереження за його поведінковими реакціями, у тому числі під час бланкового та апаратурного дослідження, під час бесіди, під час змагань та тренування. Іноді психодіагностична інформація, одержана шляхом спостереження під час експериментального дослідження, може переважати значення самих результатів тестування.

2. Застосування психодіагностичних методик

У спорті розрізняють три основних напрями застосування психодіагностичних методик:

• З'ясування того, яким видом спорту доцільно займатись новачку (дитині або підліткові).
• Формування спортивного колективу, який виступає на змаганнях як єдине ціле (спортивна селекція). Тепер у більшості команд вищої ліги в штабі тренерів є спеціальні тренери-селекціонери, які відбирають із команд інших ліг саме тих спортсменів, які за своїми психічними, фізіологічними та фізичними якостями претендують на роль гравця (спортсмена) вищої ліги.
• Відбір спортсменів з однаково високим рівнем кваліфікації (комплектування команд) для зарахування їх у національну олімпійську команду.

3. Вимоги до психодіагностичних методик

1. Прогностична цінність (валідність). Полягає у вимозі того, щоб результати дослідження знайшли своє вираження в таких успіхах, у професійній діяльності, до якої відбираються і готуються обстежувані.

2. Надійність, стабільність результатів у одного і того ж обстежуваного.

3. Науковість, обґрунтованість і переконливість. Має бути зрозумілим, яка саме риса вивчалась і чому її слід оцінювати. Одержані дані слід аналізувати та пояснювати, поєднуючи їх з визначеними науковими положеннями.

4. Унікальність та диференційованість. Методика повинна бути спрямована на певну рису, на певну якість, на певну групу якостей.

5. Адекватність тим якостям, на оцінювання яких спрямовано тест.

6. Об'єктивність, яка характеризується найбільшою стандартизацією тесту. Умови дослідження мають бути такими, щоб на результат тесту не впливали сторонні фактори (індивідуальні особливості експериментатора, настрій обстежуваного, помилки апаратури тощо). З кожного тесту мають бути підготовлені спеціальні інструкції, які чітко визначають, що робить і каже експериментатор та обстежуваний.

7. Достовірність. Мають проводитись об'єктивні численні виміри.

8. Поєднання методів числової оцінки тестів з даними педагогічного спостереження, оцінкою поведінкової реакції, результатами бесіди, аналізом характеристик та анкетних даних.

9. Наявність ефективних зовнішніх критеріїв (тобто критеріїв, на практиці з якими можна було б зіставити результати тестування).

10. Практичність тестів, яка характеризується їх доступністю, простотою і швидкістю виконання, масовістю, можливістю застосування з обмеженою кількістю персоналу.

4. Психічна надійність і відбір у спорті

Основу спорту складають три елементи: відбір, тренування та змагання. Саме через них проявляється функціонування і розвиток всієї сфери спорту в цілому, а також окремих спортивних організацій, команд і спортсменів.

Необхідність спортивного відбору обумовлена тим, що по-перше, період активного спортивного життя людини невеликий, він не перевищує в середньому 5 - 10 років; по-друге, індивідуальні особливості психіки (психічні функції, психомоторика, особливості особистості тощо) не всім дозволяють досягти високих спортивних результатів у сприятливі терміни.

Наприклад, з 10 тисяч дітей, які почали займатись спортивним плаванням, тільки троє досягають результатів майстра спорту міжнародного класу (Н. Ж. Булгакова). Тому для одержання в майбутньому високих спортивних результатів здійснюється спеціальна діяльність з пошуку і відбору перспективних спортсменів. Її ціль - виявлення таких спортсменів, у яких процес тренування дав би максимальний ефект при мінімальній затраті часу.

Відбір - проблема комплексна, соціальна, економічна, медична, педагогічна, етична тощо. Для спортивного відбору психологічний аспект є центральним, оскільки без оцінки мотивів, здібностей та інших особливостей психіки не можна досягти відповідності між реальною спортивною діяльністю та індивідуально-психологічними якостями людини, яка забезпечує високу ефективність, надійність та стійкість спортивної діяльності.

Література

1. Гуменюк Н. П., Клименко В. В. Психология физического воспитания и спорта. - К.: Вища школа, 1985.
2. Данилина Л. Н., Плахтиенко В. А. Проблемы психической надежности в спорте. - М.: ГЦОЛИФК, 1980.
3. Джамгаров Т. Т. Психологическая систематика видов спорта и соревновательных упражнений / В сб. Психология и современный спорт. - М.: ФиС, 1982.
4. Джамгаров Т. Т., Пуни А. Ц. Психология физического воспитания и спорта. - М.: ФиС, 1979.

13.03.2012