Наслідки порушення пам’яті. Реферат

Види пам’яті. Причини, які впливають на погіршення пам’яті. Природа та роль забування. Як покращувати свою пам’ять

Пам’ять - це генетична властивість, пов’язана з особистими якостями людини і виражена індивідуально. Згадайте, серед ваших знайомих напевне знайдуться такі, кому з легкістю вдається запам’ятати номери телефонів, дати, числа, тоді як в інших чудово розвинена зорова чи слухова пам’ять, а треті найкраще засвоюють інформацію, отриману з допомогою другої сигнальної системи, тобто через слово.

Саме тому важко говорити про елементарний, єдиний для всіх тест перевірки стану пам’яті, який міг би претендувати на безумовну точність результату. Хоча для любителів тестів можна запропонувати таке: взяти список з десяти не пов’язаних між собою за змістом слів.

Якщо після першого знайомства з ним вдалося запам’ятати 9-10 слів, можна говорити про дуже хорошу пам’ять, 7-8 слів вважається нормою, 4-6 - варто замислитися, менше чотирьох - пам’ять, скоріше за все, перебуває у плачевному стані.

Когось природа обдаровує феноменальною пам’яттю, комусь відпускає рівно стільки, скільки потрібно для повноцінного життя, а комусь її ледве вистачає на те, щоб не забути свого імені. Чим же пояснити таку несправедливість? А річ у тім, що пам’ять загалом - один з найзагадковіших, малодосліджених психічних процесів. На дуже багато запитань, в тому числі й на це, досі не знайдено однозначної відповіді. Проте рівень пам’яті, достатній для навчання і адаптації в житті, є нормою. У противному разі слід шукати патологію.

1. Види пам’яті

Усіма нашими знаннями та уміннями завдячуємо пластичності кори головного мозку - здатності утворювати, зміцнювати та відновлювати тимчасові нервові зв’язки. Нервова система людини здатна зберігати у закодованому вигляді інформацію, яка за певних умов може бути виведеною з цієї системи без порушення її властивостей та характеру.

Пластичність - явище вроджене, вона у всіх різна, однак піддається тренуванню, її можна вдосконалювати. З віком пластичність погіршується. Нові тимчасові зв’язки утворюються повільніше. Оскільки мозок не переобтяжений новими тимчасовими зв’язками, то відновлюються старі тимчасові. Стає зрозумілим, чому люди похилого віку так часто згадують своє дитинство, хоча не пам’ятають останні події дня, тижня.

Чимало світових і вітчизняних психологів, які досліджували проблеми пам’яті, вважають, що є три етапи, через які інформація проходить, щоб зафіксуватися у мозку. Ці процеси відбуваються з допомогою видів пам’яті.

     

У науковій літературі існує поділ пам’яті за такими ознаками:

  • за змістом того, що ми запам’ятовуємо (сенсорна, емоційна, словесно-логічна);
  • за участі волі (довільна і мимовільна);
  • за тривалістю збереження (короткочасна, довготривала).

Практика свідчить, якщо ушкоджена ліва проміжна ділянка кори головного мозку, то порушується словесна пам’ять (запам’ятовування розповідей, імен, слів). Якщо ж права, то людина втрачає здатність згадувати невербальну інформацію (малюнки, обличчя, мелодію тощо).

2. Причини, які впливають на погіршення пам’яті

Погіршення пам’яті може стати наслідком цілого ряду фізіологічних і психологічних проблем.

До першої групи належать загальне старіння організму, травми головного мозку і різні захворювання. В останньому випадку, крім загальновідомого атеросклерозу, пов’язаного з патологією головного мозку, найчастіше зустрічаються такі порушення, як синдром Корсакова і синдром Рібо.

Перший характеризується порушенням короткочасної пам’яті: людина може кілька разів вітатися з одними й тими ж людьми, забувати, куди вона йде, згадувати те, чого з нею не відбувалося, заповнюючи ділянки, що "випали", вигаданою чи отриманою зовні інформацією.

При синдромі Рібо спостерігається стирання в пам’яті подій у порядку, оберненому їх накопиченню: спочатку забуваються події, що відбувалися в останні дні, потім в останній місяць, рік. Крім того, швидше втрачається знов придбаний і індивідуальний досвід. Часто погіршення пам’яті відбувається через порушення сну, процесу обміну речовин, неповноцінного харчування, збою в системі кровообігу та через інші фізіологічні причини.

До психологічних причин можна зарахувати розсіяність, погану концентрацію уваги, внутрішню налаштованість людини, її емоційний стан, особисту зацікавленість у інформації для запам’ятовування.

Послаблення пам’яті і процесу запам’ятовування слід очікувати, коли людина втомилася, на неї тиснуть обставини, вона спішить, здійснює автоматичні дії, подумки захоплена іншою справою тощо. У будь-якому разі, перш ніж ставити хрест на своїй пам’яті, спробуйте розібратися з першопричиною порушень.

3. Природа та роль забування

Забування - процес, протилежний запам’ятовуванню. Він полягає у втраті чіткості уявлення подій, фактів, зменшенні обсягу запам’ятованого. В його основі лежить стирання тимчасових нервових зв’язків.

Завдяки забуванню ми маємо можливість зберігати у пам’яті те, що дійсно для нас цінне та важливе, тобто, на думку вчених, забування запобігає перевантаженню мозку, сприяє адаптації до нових умов, виробленню нових навичок внаслідок стирання в пам’яті старих моделей. Воно також звільняє від тривоги чи відчуття болю.

Забування може бути повним і частковим. Експериментально доведено, що найшвидше забувається матеріал одразу після заучування. Вивчене має вилежатися. Тому перед іспитом слід відпочити, а матеріал вчити поступово, заздалегідь.

4. Як покращувати свою пам’ять

Феноменальна пам’ять - частіше природний дар. Трапляються випадки, коли здатність швидко, багато, надовго запам’ятовувати відкривається через певні обставини, наприклад, травм головного мозку чи психологічних потрясінь. Та прийнято вважати, що кожен має шанс значно розширити можливості своєї пам’яті. Приміром, з допомогою тренування пам’яті.

Що не тренується, має здатність погіршувати свою роботу. Це стосується не тільки м’язів, а й структур пам’яті. Рядом експериментів з використанням гіпнозу виявлені дивні речі - виявляється, прислів’я "В одне вухо влетить - в інше вилетить" не має під собою підстав. Все, що людина протягом життя бачить, чує, відчуває, залишається в її пам’яті, й це, якщо докласти зусиль, можна вивести на екран свідомості.

Процес роботи пам’яті ділиться на три етапи:

  • концентрація уваги,
  • запам’ятовування, тобто закладення інформації у свідомість,
  • і згадування.

Основна проблема, напевно, якраз і полягає у спробі відшукати інформацію, яка десь блукає по каналах внутрішніх пересікань.

Усі методи і прийоми, спрямовані на швидке і точне витягування інформації, допоможуть поліпшити пам’ять:

  • По-перше, майте на увазі, що найкраще відкладається в пам’яті емоційно забарвлена інформація. Постарайтеся зробити подію, яку хочете запам’ятати, індивідуальною, важливою, пікантною для себе.
  • По-друге, запам’ятовування і добування інформації з пам’яті полегшиться з використанням техніки асоціацій. Наприклад, уявіть, що сьогодні вам треба забрати з майстерні взуття, зайти в банк, підстригтися і віднести поточити ножі. Якщо ви вранці намалюєте собі уявно картинку, як перукар у рваному взутті бриє вас тупим ножем у приміщенні банку, будьте впевнені - жодну з цих справ ви не забудете виконати.
  • По-третє, тренуйте пам’ять - намагайтеся перед сном перекрутити події дня у зворотному порядку, вчіть вірші чи іноземні слова, намагайтеся розкласти отриману інформацію по поличках, як у шухляди стола. Гадається, такі зусилля не пропадуть марно.

Висновок. Погіршення пам’яті може стати наслідком цілого ряду фізіологічних і психологічних проблем.

До першої групи належать загальне старіння організму, травми головного мозку і різні захворювання. В останньому випадку, крім загальновідомого атеросклерозу, пов’язаного з патологією головного мозку, найчастіше зустрічаються такі порушення, як синдром Корсакова і синдром Рібо.

До психологічних причин можна зарахувати розсіяність, погану концентрацію уваги, внутрішню налаштованість людини, її емоційний стан, особисту зацікавленість у інформації для запам’ятовування.

Послаблення пам’яті і процесу запам’ятовування слід очікувати, коли людина втомилася, на неї тиснуть обставини, вона спішить, здійснює автоматичні дії, подумки захоплена іншою справою тощо. У будь-якому разі, перш ніж ставити хрест на своїй пам’яті, спробуйте розібратися з першопричиною порушень.

Література

  1. Захаров В. В., Т. В. Ахутина, Н. Н. Яхно. Нарушение памяти // Неврологии и Психиатрии. -1999. -Т. 99. - № 4. -С. 17-22.
  2. Киященко Н. К. Мозг и память (Нарушение произвольного и непроизвольного запоминания при локальных поражениях мозга. М. -1995.
  3. Киященко Н. К. Нарушения памяти при локальных поражениях мозга. М: Изд-во МГУ,, 1993.
  4. Клацки Р. Память человека: структуры и процессы. М: Мир., 1978.
  5. Корсакова Н. К., Москвичюте Л. И. Подкорковые структуры мозга и психические процессы. М: изд-во МГУ., 1985.
  6. Лурия А. Р. Основы нейропсихологии. //М: Изд-во МГУ. -1973.


25.02.2012

Загрузка...