• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Цей вид експертизи завойовує усе більше міцні позиції у зв'язку із введенням у КК РФ ст. 20, 22, збільшенням числа психологів зі спеціальною підготовкою, розширенням спектра питань, що ставляться перед експертами. Комплексна експертиза неповнолітніх стає усе більше необхідним інструментом у судово-слідчій практиці.

Міждисциплінарний характер цих експертиз визначає більшу доказовість експертних висновків, можливість рішення більше широкого кола питань і їхнього узгодження (психіатри, психологи, сексопатологи, судові медики та ін.), використання більшого обсягу знань по суміжних підліткових дисциплінах. Комплексні судові психолого-психіатричні експертизи неповнолітніх (КСППЭН) застосовуються найчастіше в практиці огляду неповнолітніх у період наслідку (підозрювані, обвинувачувані), а також при експертизі потерпілих і свідків - дітей і підлітків.

Комплексна судова психолого-психіатрична експертиза неповнолітніх обвинувачуваних призначається у відповідності зі ст. 79 УПК і проводиться на підставі ст. 392 УПК. Всі частіше використається її модифіковане й розширене формулювання (що втримується в постанові Пленуму Верховного Суду СРСР від 3.12. 76 № 16), відповідно до якого потрібно "з'ясувати ступінь розумової відсталості неповнолітнього, тобто чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними". Проблемам методології й методики проведення КСППЭН присвячена спеціальна робота И. А. Кудрявцева й Е. Г. Дозорцевої (1988).

Перед експертизою стоять два завдання, які полягають у з'ясуванні, по-перше, "ступеня розумової відсталості неповнолітнього" і, по-друге, "чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними". Перше із цих завдань є проміжним, допоміжним для рішення, друге - основним.

У зв'язку із цим питання суду й наслідку до експертів можуть бути коректно сформульовані в такий спосіб:

• чи є в неповнолітнього відхилення в психічному розвитку, і якщо так, те в чому вони проявляються;
• чи міг неповнолітній, з урахуванням рівня його психічного розвитку, повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними.

На практиці перед експертами основним завданням часто виявляється встановлення відповідності психічного розвитку неповнолітнього календарному віку 14 або 16 років для відповіді на питання про те, чи може він бути притягнутий до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 20 КК РФ). Не менш важлива й інше завдання КСППЭН, що полягає в необхідності визначення, чи міг неповнолітній "повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними". Ціль установлення цих обставин полягає в індивідуалізації відповідальності неповнолітнього й застосовуваних до нього корекційних мер.

Експертне рішення про те, у повній або обмеженій мірі неповнолітній міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, повинне опиратися на певні комплексні психолого-психіатричні критерії оцінок. Одна з основних передумов для такого висновку - виділення клінічних характеристик порушень розвитку, які не виключають осудності, але можуть обмежувати здатність неповнолітнього усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Аналіз клінічного матеріалу дозволив виділити критерії, що лежать в основі експертної оцінки не тільки неосудності, але й обмеженої здатності по зобов'язанню.

Розробка методологічних, теоретичних і практичних аспектів комплексної судово-психіатричної експертизи потерпілих у цей час є однієї з актуальних і складних завдань судової психіатрії (Ю. Л. Метелиця, Б. В. Шостакович у соав.; Т. П. Печерникова; Н. Б. Морозова). Для точної правової оцінки судом дій обвинувачуваних і встановлення ступеня їхньої винності важливе значення має аналіз поводження й психічний стан потерпілих у кримінальній ситуації, облік наслідків злочину для психічного здоров'я жертви. Крім того, потерпілі, правові гарантії яких закріплені діючим кримінально-процесуальним кодексом, є учасниками судово-слідчого процесу й можуть активно впливати на його результат.

Вікові особливості психіки малолітніх (незрілість, сугестивність, підчиняємість, недостатність життєвого досвіду, невміння повно й критично оцінити ситуацію й прогнозувати її розвиток, непоінформованість у питаннях полових відносин і ін.) часто визначають виктимне поводження неповнолітніх. Підлітки найчастіше стають об'єктами кримінальних дій однолітків у ситуаціях "необґрунтованої довіри" або "швидкоплинних знайомств".

Ризик здійснення протиправних дій ще більше підвищується у відношенні неповнолітніх, у яких є психічні розлади, що супроводжуються неправильним, що відхиляється поводженням. Виділяють провокуюче, пасивно-байдуже й нейтральне поводження жертви, що може бути обумовлене як медичними (психічні розлади), так і психологічними (особистісні, вікові особливості, психогенна дезорганізація) причинами, а також соціальними факторами (несформованість морально-етичних принципів).

Сексуальне зловживання у відношенні неповнолітніх (Child Sexual Abuse) розглядається у світовій літературі як особливий варіант жорстокого обігу.

Психогенні стани, що розвиваються в жертв сексуальної агресії, у підлітковому віці характеризуються перевагою невротичних депресивних порушень, фобічними проявами, комплексом над-цінних переживань, що відбивають особливості психогенії, що частково відповідає критеріям DSM-III-R для пост-травматичного стресового розладу.

Показаннями для напрямку неповнолітніх на експертизу є малолітній вік (до 14 років), наявність у них психічних розладів, відомості про неправильне, провокуюче поводження, уживання алкогольних напоїв, наркотичних або токсикоманічних препаратів у період криміналу, дані про перенесені черепно-мозкові травми із втратою свідомості, непослідовність і суперечливість показань у ході наслідку, повідомлення родичів про несприятливі наслідки, що з'явилися, після того, що сталося, (депресивні стани, суїцидальні тенденції, припадки й т. д.), а також наявність у них підвищеної схильності до фантазування, сугестивність і підчиняємість. Кращий амбулаторний вид огляду неповнолітніх свідків і потерпілих.

Крім діагностичних, основними питаннями, що підлягають дозволу, є:

• установлення здатності потерпілих розуміти характер і значення дій злочинця й чинити опір;
• визначення можливості потерпілих і свідків правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про їх правильні показання;
• констатація можливості свідків і потерпілих брати участь у попередньому наслідку й судових засіданнях;
• виявлення психічних розладів, установлення їхнього зв'язку із заподіяними в результаті злочину ушкодженнями, а також визначення ступеня важкості тілесних ушкоджень (останнє встановлюється судовими медиками).

Важливим завданням КСППЭН є визначення можливості неповнолітніх свідків і потерпілих брати участь у судово-слідчому процесі, тому що під впливом несприятливих стресових факторів у них можуть розвиватися різноманітні по глибині й тривалості психогенні стани.

25.02.2012