Найбільшого потрясіння через кризу тридцятих років зазнала економіка США, досить відчутною вона була в Великобританії, Німеччині, Японії.
США
В контексті впливу світової кризи кінця 20-х початку 30-х років, слід перш за все розглянути країну, що стала початком цієї кризи - США.
Держава, владні структури до мінімуму зменшили своє втручання в економіку (відповідно до поширеної в той час економічної політики). Криза і її наслідки змінили економічну політику держави і її ставлення до економічних процесів. США пішли власним шляхом в подоланні наслідків кризи. Цей власний шлях був пов'язаний з новим курсом президента Рузвельта, який спирався на посилення роді держави в регулюванні економічними процесами.
Сильна особа президента і відповідальність уряду за наслідки втілюваної ними програми стали основою відновлення економіки. Власне вперше в світовій практиці за мирних умов держава взяла на себе роль регулятора і координатора господарської діяльності (СРСР випадав і тогочасного устрою – капіталістичного чи імперіалістичного). Цей досвід виявився виправданим.
Головними ланками нового курсу президента Рузвельта були:
- оздоровлення банківської і фінансової системи (досить жорсткими методами: визнано банкрутство сотень банків);
- прийняття закону про золотий резерв і великомасштабна закупка золота з метою зміцнення національної валютної системи;
- девальвація долара – з метою підтримки промислового капіталу;
- відновлення промисловості (у відповідності із законом, прийнятим у зв'язку з кризою);
- організація суспільних робіт, як засіб боротьби з безробіттям і підвищення купівельної спроможності суспільства;
- закон про регулювання сільського господарства (заходи, які були вжиті урядом Рузвельта з цього приводу в ті часи, до цих пір являються основою сільського господарства США);
- прийняття закону про соціальне забезпечення.
Інші країни
Франції важко давався вихід із кризи, антикризові програми французького уряду майже не спрацювали. Тому навіть до початку 2-ї світової війни Франція в своєму розвитку так і не піднялася до рівня 1929 року.
Трохи осторонь стоять Німеччина, Японія і Італія. Вони пішли по шляху мілітаризації власної економіки. Причому мілітаризація німецької економіки супроводжувалася поширенням в громадську думку ідеї реваншу, а в політику – ідеології і практики фашизму.
Зрештою така орієнтація трьох держав – вагомих суб'єктів міжнародних відносин – призвела до формування блоку (який отримав назву "вісь Берлін – Рим – Токіо").