Osvita.ua Высшее образование Рефераты Международные отношения Міжнародний бізнес: сутність і форми. Реферат
Загрузка...

Міжнародний бізнес: сутність і форми. Реферат

Кожна форма МЕВ відображена в міжнародному бізнесі, і виходячи з них можна говорити про такі види міжнародного бізнесу, як валютний, промисловий, фінансово-кредитний, торговий, аграрний, - кожен з яких, має свої підвиди. Найпоказовішим проявом міжнародного бізнесу є спільне підприємництво та транснаціональний бізнес

Суть міжнародного бізнесу. Міжнародний бізнес - це частина загальної системи МЕВ, що відповідає стосункам, пов'язаним з діловою діяльністю промислового, комерційного, валютно-фінансового, перевізного типів.

Кожна форма МЕВ відображена в міжнародному бізнесі, і виходячи з них можна говорити про такі види міжнародного бізнесу, як валютний, промисловий, фінансово-кредитний, торговий, аграрний, - кожен з яких, має свої підвиди.

Найпоказовішим проявом міжнародного бізнесу є спільне підприємництво та транснаціональний бізнес.

Спільне підприємництво

Спільне підприємництво - це діяльність в якій бере участь спільний капітал, що утворився з пайових внесків партнерів двох, або більше країн, котрі спільно здійснюють господарську діяльність, керуючи створеним спільним підприємством і розподіляючи між собою отримані прибутки пропорційно до вкладених капіталів.

Класифікують СП за такими ознаками:

  • Приналежність учасників (промислово розвинуті; що розвиваються; суб'єкти країн з перехідною економікою).
  • Структура партнерів (приватні, державні, змішані).
  • Доля участі партнерів у капіталі СП (яка процентна доля місцевого чи іноземного партнера в СП).
  • Вид діяльності СП.

Фактори, що стримують розвиток спільного підприємництва:

  • загальна нестабільність економічного та соціального становища країни.
  • низький рівень ринкової інфраструктури.
  • неконвертованість національної валюти.
  • недосконалість законодавства.

Транснаціональний бізнес

     

Транснаціональна компанія (ТНК) - це компанія, головне підприємство і власник якої знаходиться в одній країні, а філії чи дочірні компанії знаходяться, як в цій же країні, так обов'язково і в інших країнах.

Мультинаціональна компанія (МНК) - це компанія, яка являє собою кооперативне об" єднання невеликої кількості (2-3) головних підприємств декількох країн і широку мережу філій чи дочірніх компаній цих підприємств, що функціонують в різних країнах світу.

Основні риси ТНК:

  • Володіння величезними матеріальним і фінансовим потенціалом.
  • ТНК є носіями передових досягнень в галузі науки та техніки.
  • Інтернаціональні у сфері функціонування та застосування капіталу.

Важливу роль ТНК відіграють в розвитку економік країн, що розвиваються. При цьому ТНК розвивають промисловість цих країн, надають доступ до своїх фінансових ресурсів і технологій, підготовку спеціалістів, а також сприяють просуванню національної продукції країн, що розвивають на зовнішній ринок.

Але з іншого боку, ці країни стають сировинним придатком ТНК, сюда вивозиться екологічно шкідливе виробництво, що змушує здійснювати з боку цих держав різноманітні форми контролю за діяльністю ТНК.

Вільні економічні зони

На шляху розвитку міжнародного бізнесу є багато перепон, однією з яких є наявність митних бар'єрів на кордонах між державами. На противагу домитних бар'єрів останнім часом зазнає бурхливого розвитку процес створення вільних економічних зон.

Вільна економічна зона - це частина території, виділеної із загальних митних кордонів держави, яка має повну самостійність у вирішенні господарських питань, особливий режим управління і преференційні умови економічної діяльності для іноземних і національних суб'єктів підприємницької діяльності.

Гостра необхідність створення ВЕЗ в Україні обумовлена кризовою ситуацією в більшості сфер народного господарства та переходом до відкритої ринкової економіки. Вихід з кризової ситуації окремі регіони вбачають в розширені їх економічної самостійності та кращому використанню особливостей і своєрідності своїх територій. Відчули регіони і ефект прямих зовнішньоекономічних зв'язків, розширення прикордонної торгівлі та залучення іноземних інвестицій.

Але збільшувати долю інвестицій іноземні партнери згідні лише за певних гарантій з боку держави. Врахувати інтереси іноземних інвесторів на даному етапі можна лише в умовах ВЕЗ.

Головні цілі створення ВЕЗ:

  • Працювати на внутрішній ринок країни, сприяючи насиченню його передовою технологією та високоякісними товарами.
  • Служити для країни центрами освоєння та поширення зарубіжного управлінського досвіду, полігоном для перевірки нових форм господарювання.
  • Розвиток експортних виробництв.
  • Модернізація окремих галузей економіки країни.
  • Розвиток економічно відсталих регіонів країни.
  • Розвиток ринкової інфраструктури.
  • Сприяння розвитку туристичного бізнесу.
  • Залучення іноземного капіталу в країну.

Для досягнення цих цілей держава, при створені ВЕЗ, спеціально йде на обмеження державного регулювання економіки на певній частині своєї території.

В своєму життєвому циклі ВЕЗ проходять 4 фази:

Розвиток - зростає приплив іноземного капіталу та збільшується експорт виробленої в зоні продукції, виробництво стає високоефективним.

Зрілість - приплив іноземних інвестицій стабілізується, експорт продукції зростає.

Спад - приплив іноземних інвестицій падає, іноземних інвесторів витискають місцеві фірми, виробничі потужності викупляють національні компанії.

Зона трансформується.

У країнах з розвинутою ринковою економікою функціонують багато видів ВЕЗ, кожен з яких має свої особливості та грає свою роль в економіці країни.

Митна зона - це територія на якій зберігаються, сортуються, обробляються і комплектуються іноземні і вітчизняні товари, а також транзитні вантажі. Наприклад: аеропорт Шеннон (Ірландія).

Технопарки, технополіси - це міста чи з підвищеною концентрацією високотехнологічних підприємств, розташованих поблизу великих наукових закладів, що готують для технополіса наукові та інженерні кадри; та житлова забудова з відповідною сучасною виробничою та соціальною інфраструктурою.

Наприклад: Кремнієва Долина (Стендфордський університет) штат Каліфорнія, дослідницький парк "Трикутник" у Північній Кароліні, програма "Технополіс" у Японії.

Офшорні зони (ОЗ) чи "податкові гавані", як їх іноді називають, стали організовуватися в 70-і рр. ОЗ залучають клієнтів сприятливим валютно-фінансовим режимом, високим рівнем банківської і комерційний таємниці, лояльністю державного регулювання.

Найбільше поширення вони одержали в країнах Британської співдружності. У світі нараховується біля трьох десятків стійких і комплексних центрів офшорної діяльності. До числа країн, де вже давно функціонують офшорні компанії, відносяться Панама, Норманскі острови, Ірландія, Швейцарія, і ін. В останнє десятиліття ОЗ з'явилися в Ізраїлі, Мальті, Малайзії.

Промислові, торгові і банківські компанії в ОЗ або взагалі не підлягають оподатковуванню (Ірландія, Ліберія), або обкладаються невеликим паушальним податком. Пільговий режим в ОЗ визначається також відсутністю валютних обмежень, вільним вивозом прибутків, низьким рівнем капіталу, відсутністю митних тарифів і зборів для іноземного інвестора, екстериторіальністю й ін.

Для країн, що організують ОЗ, вигода складається у залученні додаткових іноземних інвестицій, збільшенні доходів, створенні додаткових робочих місць, що, у цілому, сприяє розвитку національної економіки.

Офшорний бізнес концентрується, як правило в банківській, страховій справі, морському судноплавстві, операціях з нерухомістю в трастовой діяльності, у всіх видах експортно-імпортних операцій у консалтингу.

Діяльність ОЗ фахівцями оцінюється дуже неоднозначно. Багато сходяться в думці, що офшорні центри найчастіше є місцем відмивання "брудних грошей" і різного роду банківських афер.

Багато українських підприємців створюють офшорні компанії в названих ОЗ, ховаючи доход у твердій валюті на офшорних рахунках. Боротися з цим можна тільки шляхом створення пільгового режиму інвестування і збереження валюти в Україні. У противному разі, у умовах ліберизації зовнішньоекономічних зв'язків валюта в усі більш зростаючих об'ємах буде витікати за границю.

Вільні порти - створюються при портах та аеропортах, на ввезений товар не сплачується мито до того часу поки він знаходиться на складі, а сплачується після його реалізації. Наприклад: порт Гамбург (ФРН).

Експортно та імпортно промислові зони - орієнтовані на зовнішню та внутрішню торгівлю і покликані забезпечити країну дефіцитними товарами, а місцеві підприємства передовою технологією. Наприклад:зона Манус (Бразилія)

Зона Монтего-Бей, Ямайка. Комплексні зони - як правило, великі за територією і містять у собі ознаки різних типів ВЕЗ. Як свідчить світова практика найефіктивнишими є зони-острови, наприклад: Шрі-Ланка, Маврикій, Хайнань. Географічна ізольованість подібних зон надійно захищає їх, особливо на початковій стадії розвитку, і тим самим підвищує шанс виживання цих "острівців податкового раю" у суворому економічному просторі.

Література

  1. І. М. Школа В. М. Козменко "Міжнародні економічні відносини "Чернівці "Рута" 1996 ст. 176-180.
  2. А. І. Кредісов "Управління зовнішньоекономічною діяльністю" Київ 1998 ст. 102-125.
  3. Д. Г. Лук'яненко "Спільні підприємства в Україні" Київ 1995.


07.05.2011

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!