Osvita.ua Высшее образование Рефераты Государственное регулирование Соціальна політика та соціальний захист населення в Україні. Реферат
Загрузка...

Соціальна політика та соціальний захист населення в Україні. Реферат

Державні соціальні стандарти - встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій

Модель соціальної політики в Україні. Модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.

В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах.

Соціальні амортизатори - це механізми соціального захисту.

Підвищення ролі соціальних амортизаторів має місце на етапах:

  • системної, соціально-економічної трансформації;
  • структурної перебудови;
  • виходу на новий щабель економічного розвитку;
  • переходу до нового рівня цивілізації.

Цілі соціальної політики перехідного періоду

Стратегічного характеру:

  • наповнення реформ соціальним змістом;
  • розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формування громадянського суспільства;
  • активізація соціальної ролі держави, відпрацювання механізму взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері;
  • забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зростання добробуту громадян;
  • створення кожній людині можливостей реалізувати її здібності, одержувати доход відповідно до результатів праці, компетентності, таланту;
  • стимулювання мотивації до трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу;
  • забезпечення відтворення населення, оптимізація ситуації на ринку праці;
  • гармонізація відносин між різними соціальними групами, формування почуття соціальної солідарності;
  • формування ефективної системи соціального захисту населення;
  • реформування пенсійної системи;
  • розвиток соціальної інфраструктури, створення умов для виховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді;
  • зміцнення сім'ї, підвищення її ролі у суспільстві.

Поточного характеру:

  • погашення заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат;
  • забезпечення прожиткового мінімуму;
  • боротьба з бідністю, надання адресної допомоги;
  • захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індексації доходів;
  • обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення;
  • створення екологічно та соціальне безпечних умов життя;
  • запобігання соціальній деградації тощо.

Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери:

  • правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів;
  • прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);
  • соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;
  • впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування індивідуальних грошових доходів населення;
  • прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів служб зайнятості й бірж праці;
  • встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;
  • державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);
  • державний вплив на ціни та цінотворення;
  • обов'язкове соціальне страхування в різних формах;
  • пенсійне забезпечення;
  • розвиток державного сектору економіки та виробництво суспільних товарів і послуг;
  • підготовка та перепідготовка кадрів;
  • організація оплачуваних громадських робіт;
  • соціальне партнерство.
     

Державні соціальні стандарти - встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні гарантії - встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Ринкова трансформація економіки України неможлива без створення надійної соціальної бази її здійснення.

Соціальна база ринкового реформування - соціальні верстви і групи, зацікавлені в проведенні реформ, які сприяють їхній реалізації шляхом трудової і політичної активності.

У широкому розумінні опорою реформування є середній клас. Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самостійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, професія, спосіб і якість життя, роль у суспільстві. [1,161-166].

Система соціального захисту населення в Україні

Система соціального захисту в Україні включає:

  • пенсії (ПФ, ФСС);
  • допомога по безробіттю (ФЗ);
  • система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні дитини (ФСС, ПФ);
  • Універсальні системи;
  • програма допомоги сім'ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);
  • державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);
  • допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);
  • державна система охорони здоров'я (МБ, ДБ, ЧФ);
  • державна система освіти (МБ, ДБ);
  • Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС
  • Система соціальних допомог;
  • цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по оплаті);
  • соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних центрів);
  • Соціальний захист через недержавні організації;
  • Соціальна допомога з фондів підприємств [8, 2-3];

Система соціального захисту населення складається з:

  • Соціального страхування;
  • Соціальної допомоги;
  • Соціальних гарантій [2,371].

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в Україні включає у себе:

  • пенсійну систему;
  • соціальне страхування на випадок безробіття;
  • соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
  • соціальне страхування від нещасних випадків.

За даними Міністерства праці і соціальної політики України і пенсійного фонду, системою соціального страхування та пенсійного забезпечення охоплено приблизно 21 млн. застрахованих осіб та 14,4 млн. пенсіонерів. [3, 5]

Державну соціальну допомогу, що надається в Україні, можна поділити відповідно до критеріїв відбору отримувачів:

  • соціальна допомога, яка надається з урахуванням потреб, але без урахування майнового стану або доходу.
  • адресна соціальна допомога, яка надається з урахуванням доходу або майнового стану[4,65]

В Україні у 2000 році було прийнято Закон "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", у якому зазначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Державні соціальні гарантії - встановленні законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановленні законодавчо, що забезпечую рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. [5]

Основні соціальні гарантії в Україні:

  • мінімальний розмір заробітної плати;
  • мінімальний розмір пенсій за віком;
  • мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів;
  • стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів;
  • індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання цін;
  • забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки[6, 122-124].

Згідно з розрахунками Ради по вивченню продуктивних сил Національної академії наук, право на пільги відповідно до законодавства мають: за соціальним статусом - 31% населення, за професійною ознакою - 13,8% економічно активного населення. Загальний обсяг пільг потребує щороку понад 30 млрд. гривень.


06.04.2011

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!