Osvita.ua Высшее образование Рефераты Государственное регулирование Обслуговування та споживання населення: державне регулювання. Реферат

Обслуговування та споживання населення: державне регулювання. Реферат

Механізм державного регулювання розвитку сфери обслуговування включає регулювання суб'єктів ринку, що надають платні послуги населенню і державну підтримку розвитку некомерційного сектору сфери обслуговування. Особливістю сучасного регулювання сфери послуг є те, що тут поєднується два види планування: індикативне платних послуг населення і директивне планування галузей послуг некомерційної орієнтації

Особливістю соціальної політики України у перехідний до ринку період є пріоритет проблем соціального захисту населення, підвищення ролі особистого трудового доходу, формування нового механізму фінансування та регулювання розвитку соціальної сфери.

З урахуванням кризового стану економіки України метою державного регулювання доходів та споживання населення є захист населення від зростання цін для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадян. Таке регулювання здійснюється реалізацією таких заходів:

  • Визначення мінімальних споживчих бюджетів, прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати;
  • Створення пенсійних фондів і фондів соціальної допомоги;
  • Зміна умов оплати праці, розробка нової системи пенсій, допомог, стипендій, ставок і окладів у бюджетних організаціях;
  • Запровадження системи індексації зростання цін, доходів і збереження населення;
  • Запровадження компенсаційного механізму для громадян у зв'язку з підвищенням цін на товари та послуги.

Суспільні фонди споживання - це матеріальні блага або послуги, які надаються населенню державою безплатно або на пільгових умовах, а також грошові виплати, які не є оплатою за працю.

В основу прогнозно-планових розрахунків суспільних фондів споживання покладено групування елементів за їх призначенням: утримання і виховання підростаючого покоління, підготовка кадрів, охорона здоров'я та відпочинок населення, утримання старих і непрацездатних членів суспільства, культурно-побутове обслуговування населення.

Головним комплексом у прогнозі показників народного добробуту і основою державного регулювання стають показники соціальних гарантій населенню: мінімальний споживчий бюджет, межа бідності, мінімальні рівні оплати праці, пенсій, стипендій, допомог.

Мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і непродовольчих товарів і послуг у натуральному і вартісному виразі, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Рівень життєвих потреб, що виходить із задоволення необхідного фізіологічного і соціального мінімуму, обчисляється за методом "споживчого кошика", а рівень можливостей особи (сім'ї) - сумою усіх видів кінцевих особистих доходів. Якщо перша частина перевищує другу, то вважається, що людина (сім'я) живе за межею бідності.

Мінімальна зарплата не обов'язково співпадає з прожитковим мінімумом. Вона може бути вищою, якщо фінансові можливості держави і господарських суб'єктів поліпшуються, а може бути і нижчою, як це характерно для сучасного кризового стану економіки України.

     

Ще одним критерієм визначення межі бідності є структура споживання сім'ї (закон Енгеля) - його суть, що із зростанням доходів сім'ї частка витрат на харчування зменшується, на одяг, житло і комунальні послуги залишається незмінною, а частка витрат на соціально-культурні потреби зростає.

Сьогодні загальновизнано: по частці витрат сім'ї на харчування можна судити про рівень добробуту (і межу бідності) різних груп населення однієї країни і порівнювати добробут громадян різних країн. (У США-10%, Японії-15%, Швеції-16%, Греції-30%). В Україні цей показник піднявся до 60%, такий же рівень витрат на харчування в Західній Європі, США спостерігався 100 років тому. Виходить, що Україна повернулась за законом Енгеля на 30-40років назад.

Отже, якщо в структурі сімейного бюджету витрати на харчування перевищують певну межу (у США це 30%), то така сім" я вважається бідною і потребує соціальної допомоги.

До системи державного регулювання життя входить індексація грошових доходів населення, дотації та компенсації. Спільним для них є те, що вони використовуються як форма державного захисту населення від соціально болючих наслідків інфляції.

В економічно розвинених ринкових країнах система соціального забезпечення втілюється у дві форми: Соціальне страхування - передбачає регулярні внески до страхових фондів з боку працедавців та самих найманих осіб, виплати фактично є заробленими і не мають відбитку державної благодійності: пенсії (у США 65років, 26років стаж) виплати по втраті утриманця, виплати по втраті працездатності, виплати по безробіттю (приблизно половина номінального рівня зарплати).

В економічно розвинутих країнах крім державної існує приватна система соціального страхування-укладаються колективні договори між профспілками та підприємцями, який передбачає певні соціальні виплати та гарантії (медичні страховки, приватні пенсії, оплачувані відпуски, виплати на випадок безробіття).

Трансфертні виплати здійснюються у вигляді допомоги особі з боку держави незалежно від її трудового (грошового) внеску до загального доходу нації, які не мають принаймні мінімального доходу або взагалі не здатні до праці (ці виплати є вкрай низькими, у 4 рази менші державних пенсій і охоплюють не більше 40%людей, що потребують їх).

Особливістю розвитку сфери обслуговування у період формування ринкової економіки є збільшення питомої ваги послуг, які надаються населенню за плату, розвиток комерційного сектору у цій сфері діяльності. До платних послуг населення належать побутові послуги, житлово-комунальні, пасажирського транспорту, зв'язку, культури, санаторно-курортні.

Механізм державного регулювання розвитку сфери обслуговування включає регулювання суб'єктів ринку, що надають платні послуги населенню і державну підтримку розвитку некомерційного сектору сфери обслуговування. Особливістю сучасного регулювання сфери послуг є те, що тут поєднується два види планування: індикативне платних послуг населення і директивне планування галузей послуг некомерційної орієнтації (освіта, охорона здоров'я, спорту, культури).

Метою державного регулювання і підтримки некомерційного сектору сфери обслуговування є захист населення від такого явища, як зникнення з ринку соціально-необхідних послуг (бібліотеки, театри).

Література

  1. А. Ф. Мельник "Державне регулювання економіки" К: 1994р ст 220-248.
  2. Т. Г Морозова А. В. Пикулькин "Государственное регулированиеэкономики и социальный комплекс" М: 1997.


02.04.2011

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!