Osvita.ua Высшее образование Рефераты География Антарктида як континент у південній півкулі. Реферат
Загрузка...

Антарктида як континент у південній півкулі. Реферат

Рельєф. Заледеніння. Клімат. Флора і фауна. Вивчення Антарктиди

Антарктида (від грец. αντι - проти та грец. αρκτικος - північний)) - континент у південній півкулі навколо географічного південного полюса, омивається Атлантичним, Індійським та Тихим океанами. Займає 10% поверхні Землі, там розташовані 90% світових запасів льоду, в яких сконцентровано 70% прісної води на Землі.

Загальна площа поверхні - 13 900 000 км², без шельфових льодовиків 12,6 млн. км² звуженням між морем Веделла (Атлантичний океан) і морем Росса (Тихий океан).

 

Фізична карта Антарктиди.

Рельєф

Антарктида ділиться на Східну (близько 10 млн. км²) і Західну з Антарктичним півостровом, різні за своєю геологічною будовою: Східна Антарктида і велика частина - докембрійська Антарктична платформа, облямована більш пізніми складчастими утвореннями, Західна Антарктида - Каледонська плита й Андійський складчастий пояс (антарктичний півострів і прилягаючі до нього райони). 99,5% поверхні прикриває материковий лід товщиною до 4776 м (середня товщина 1880 м), який піднімається до 4010 м (в середньому до 2040 м); решту займають гірські пасма, нунатаки і так звані оази; найвищий континент, до 5140 м (масив Вінсона) в горах Елсверта, в Західній Антарктиді; шельфові льодовики Росса, Фільхнера та інші творять льодові бар'єри. Південний полюс лежить на висоті близько 2800 м.

Заледеніння

Більша частина поверхні Антарктиди (понад 95%) вкрита льодовиковим щитом потужністю до 1500-3000 м. Вільна від льоду поверхня становить лише 4,5% площі материка. Це незначні прибережні ділянки суходолу ("оазиси") і найвищі гори. Поверхня льодовика розбита численними тріщинами й провалами.

     

Встановлено, що в ряді місць Антарктиди ложе льодовика лежить нижче від рівня моря. Лід перебуває в постійному русі. Від центра Антарктиди він розтікається до її периферії (в районі обсерваторії "Мирний" швидкість руху льоду 30-45 м за рік) і круто обривається в бік моря, утворюючи високі льодові стіни-бар'єри.

Висота найбільшого в Антарктиді льодового бар'єра Росса 45-73 м, але переважно 30-40 м. У багатьох місцях лід, що сповзає в море, утворює плаваючі припаяні до суші великі шельфові льодовики (Росса, Шеклтона та ін.) загальною площею понад 900 тис. км². Льодовики постійно обламуються і дають початок айсбергам, які виносяться на північ в океани, що омивають Антарктиду.

Клімат

Клімат Антарктиди - надзвичайно суворий. У центральних районах Антарктиди протягом року існує стійкий полярний антициклон. У літньо-осінній період на окраїнах Антарктиди спостерігається циклонічна діяльність, яка інколи поширюється і на її внутрішню частину.

Середньомісячні температури в глибині континенту від -20°C до -70°C; найвища у прибережній зоні -11,6°C (станція Оаза). В серпні 1958 на радянській станції "Восток" зафіксовано температуру -87,4°C - найнижчу температуру на Землі. Температура -40° можлива протягом усього року.

Різкі температурні контрасти між переохолодженим материком і більш теплими водами океанів зумовлюють часті й сильні вітри, які нерідко досягають ураганної сили (80-90 м/сек.). Річні суми опадів у прибережній смузі 500-600 мм, у внутрішніх районах 100-150 мм.

Наукова станція.

Флора і фауна

Органічний світ надзвичайно бідний. Незначні вільні від льоду узбережні ділянки і скелі вкриті лишайниками, водоростями, мохами; на півострові Пальмер знайдено близько десятка квіткових рослин. Зустрічаються квіткові, папоротниковидні, лишайники, гриби, водорості (в оазисах).

Фауна пов'язана з морем і зосереджена на узбережжі і узбережних островах. Представлена кількома видами птахів (пінгвіни, поморники, буревісники, альбатроси, баклани) та антарктичними тюленями.

Корисні копалини:

  • кам'яне вугілля,
  • залізна руда,
  • слюда,
  • мідь,
  • свинець,
  • цинк,
  • графіт і ін.

На континенті знаходиться близько 40 міжнародних станцій, на яких перебувають близько 2-3 тис. чоловік.

Вивчення Антарктиди

Станція Академік Вернадський.

Антарктиду відкрила 16 січня 1820 року російська експедиція Ф. Ф. Беллінсгаузена і М. П. Лазарєва (1819-21). На початку 20 століття А. досліджували видатні полярники:

  • Роберт Скотт (1901-04, 1910-2),
  • Е. Шеклтон (1907-09),
  • Р. Амундсен (1910-12) та інші.

З 1928 вивчення Антарктиди здійснюється за допомогою літаків:

  • Д. Вілкінс (1928-30),
  • Л. Елсуорт (1935, 1938-39),
  • Р. Е. Берд (1928-30, 1933-35, 1939-41, 1946-47).

З 1950 в Антарктиді працюють постійні науково-дослідні станції (перша - французька). В зв'язку з проведенням Міжнародного геофізичного року (1957-59) в Антарктиді 12 країн організували дослідні станції. Зокрема, СРСР, починаючи з 1956, організував 7 станцій. Основна з них - селище Мирний. З 1996 в Антарктиді діє також і українська наукова станція "Академік Вернадський".

Міжнародно-правовий режим Антарктиди та інших територій, що розташовані південніше 60° південної широти, регулюється Угодою про Антарктику від 1 грудня 1959 року.

Література

  1. http://uk. wikipedia. org
  2. Українська радянська енциклопедія.
  3. Ставніцер М. Ф. Таємниці шостої частини світу. К., 1958.
  4. Белозоров С. Антарктида. К., 1950.
  5. Марков К. К. Путешествие в Антарктиду,. М., 1957.
  6. Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. - 752 с. ISBN 966-7804-78-X.


22.11.2011

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!