• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Фотограмметрія вивчає властивості фотозображення, методів його отримання і вимірювання, розробки приладів для вимірювання і перетворення фотознімків.

Фотограмметрія особливо поширена в топографії. Переважна більшість карт і планів створених за допомогою аерофотозйомки. Весь комплекс робіт називається фотографічна зйомка.

У прикладній фотограмметрії вивчаються методи використання фотограмметричних матеріалів при проектуванні, будівництві і експлуатації інженерних споруд, а також в розвідувальних роботах, землевпорядкуванні, земельному кадастрі, лісотаксації, дорожній справі і міських населених пунктах, освоєння шельфу.

В фотограмметрії одержують знімки за допомогою аерофотоапаратів.

Аерокосмічна зйомка широко застосовується в геології. За її допомогою визначають розломи земної кори.

Топокарти широко застосовуються у військовій справі.

Фотограмметрія почала розвиватись після винайдення фотографії 7.01. 1839 р. французьким вченим Дагером, після цього її почали широко застосовувати в топографії.

В 1855 р. - були зроблені з повітряної кулі перші аерофотознімки, по яких були зроблені перші плани м. Парижу. Французький геолог Цівіаль провів фотографування з високих схилів Альпів, за допомогою цих знімків він вивів геологічний контур.

В 1851 р. французький інженер Лосед запропонував використовувати аерофотознімки для складання архітектурних креслень.

А у 1891 р. - фотограмметрія була застосована Вілером в Росії.

В шістдесяті роки були проведені глибокі дослідження в області використання обчислювальної техніки при побудові фотограмметричних мереж. Спеціально були створені такі технічні центри, які називались науковими школами.

Ці школи знаходились у великих містах, таких як: Новосибірськ, Ленінград, Київ, Львів, Донецьк та інші.

Київська школа розв'язала і продовжує розв'язувати велику кількість задач зв'язаних у використанні фотограмметричних методів у будівництві.

Львівська і Донецька школи розв'язували складні задачі з використанням аерофотознімків та наземної зйомки для різних господарських потреб.

Фізико-географічна вивченість об'єкту

Жмеринка - місто районного підпорядкування, важливий залізничний вузол, розташований на 47км. від Вінниці. Населення 36, 2тис. чол. Жмеринка - центр району, населення якого 109. 3тис. чоловік, 74 населені пункти підлягають міській та 26 сільським радам. Територія району 1189 кв. км. Орних земель 68192 га, багаторічних плодових насаджень 3600 га, сінокосів – 1777 га, пасовиськ - 4261 га. Засновано Жмеринку у другій половині 19ст. в зв`язку з будівництвом залізниці Київ-Балта (1865 р.).

Жмеринський район входить в Вінницьку область. Вінницька область розташована в Лісостеповій смузі правобережної частини України. Центр області-місто Вінниця. Вінницька область межує з Молдавією, на заході-з Чернівецькою та Хмельницькою, на півночі-з Житомирською, на сході-з Київською, Черкаською, Кіровоградською і на півдні-Одеською областями. Площа області 26, 5 тис. кв. км. Найбільша її протяжність зі сходу на захід 200, а з півночі на південь185 км. Основна частина населення-українці.

Більша частина області розташована на Волино-Подільській та Придністровській височинах. Поверхня її-підвищене плато, яке понижується в напрямку з північного заходу до південного сходу. За характером рельєфу територія області хвиляста рівнина, порізана численними долинами річок, ярами і балками особливо в районі Придністров`я.

В області густа мережа річок, які належать до Південного Бугу, Дністра і Дніпра. На притоках багатьох річок створено численні ставки. Зокрема найбільше ставків розташовано у Вінницькому, Барському, Тульчинському, Калиновському, Літинському та Жмеринському районах (Жмеринський район і є об`єктом для виконання проекту в даній курсовій роботі, для проведення аерофотознімання, на що слід звернути увагу). На Вінниччині поширена лісостепова рослинність. Ліси займають тут 313 тис. га, чагарники - 10,7 тис. га. Великі масиви лісів розкинулись у південно-східній і центральній частині області.

На Вінниччині зареєстровано понад 800 родовищ різноманітних копалин. Місцевість багата на такі будівельні матеріали, як піки, глини, вапняки, мергелі. Великі поклади їх залягають на Волино-Подільській та придністровській височинах. Цінною сировиною для хімічної промисловості є фосфорити, які розташовані смугою від Могилева-Подільського до Бучача Тернопільської області. З гірських порід поширені граніти, яких багато залягає в Жмеринському районі.

Паливні ресурси області обмежені. Є невеликі родовища кам`яного і бурого вугілля місцевого значення. В деяких районах області виявлено значні запаси торфу, який використовується не тільки як паливо а й для удобрення земель та виготовлення ізоляційних будівельних плит.

В області трапляються корисні мінеральні джерела. Клімат в цій області помірно-континентальний. Переважає сонячна погода з помірною вологістю та слабкими вітрами. Ґрунти тут переважно чорноземні (середньо-гумусні, темно-сірі та опідзолені).

В Жмеринському районі кліматичні умови досить сприятливі для розвитку сільського господарства, зокрема для вирощування озимої пшениці, ярих зернових культур і особливо цукрових буряків, а також овочівництва, садівництва.

Топографо-геодезична вивченість об'єкту

Ділянка робіт забезпечена топографічною картою масштабу 1:200000. Номенклатура даної карти У-32-62-Б. ("Ахим"). Система координат Гаусса-Крюгера, система висот Балтійська,

Схилення на 1964 рік західне 2015!. Середнє зближення меридіанів західне 1044!. При прокладанні бусолі (компаса) до вертикальних ліній координатної сітки середнє відхилення магнітної стрілки західне 0013!. Річна зміна схилення східного 0022!. Поправка в дирекцій ний кут при переході до магнітного азимуту 0027!.

Карта обмежена паралелями з широтами 54010! до 54020! і меридіанами з довготами 6045!до 7000!.

Призначення і зміст топопланів масштабу 1:5000

Топоплани масштабу 1:5000 можуть застосовуватися:

• для розробки генеральних планів населених пунктів, проектів розміщення першочергового будівництва, магістральних інженерних мереж та комунікацій, транспортних шляхів, інженерної підготовки земельно-господарського устрою та озеленення території;
• для розробки проектів міських промислових районів, складських транспортних розв'язок при розробці генерального плану міста, технічного проекту забудови;
• для складання планів окремих районів міст, проектів детального планування на незабудованій території при нескладному рельєфі місцевості та плануванні приміської зони;
• для розробки технічних проектів промислових, гірничих та сільськогосподарських підприємств усіх галузей;
• для виконання науково-розвідувальних робіт, попередніх і детальних розвідок та визначення запасів родовищ корисних копалин великих і середніх розмірів з відносно простою геологічною будовою;
• для проектування будівництва гірничих підприємств, а також для розв'язування гірничотехнічних завдань при експлуатації родовищ корисних копалин;
• для складання генеральних маркшейдерських планів нафтогазових родовищ;
• для розробки проектів осушення та зрошення сільськогосподарських земель, регулювання річок-водозбірників та характеристик типових ділянок;
• для земельного та містобудівного кадастрів, землеустрою колективних, фермерських сільськогосподарських угідь;
• для камерального трасування автомобільних доріг в умовах складного рельєфу місцевості, на підходах до великих населених пунктів та в інших місцях із складною ситуацією;
• для проектування трас повітряних ліній електропередач у місцях перетину їх зі спорудами;
• для проектування і будівництва гідровузлів на малих рівнинних і гірських річках;
• для визначення на місцевості проектного контуру водосховища;
• для проектування залізниць і автомобільних доріг на стадії технічного проекту.

Дані топоплани слугують основою для складання топопланів і карт більш дрібних масштабів. Крім того, в масштабі 1:5000 можуть створювати топографічні плани шельфової зони морів і внутрішніх водойм.

Топоплани шельфу призначаються для локальних геофізичних і геологорозвідувальних робіт, розробки проектів експлуатації морських родовищ корисних копалин і будівництва в морі інженерних споруд тощо.

У залежності від призначення топографічних планів встановлюються масштаби топографічних знімань. При цьому передбачається, що топографічне знімання населених пунктів залежно від типу території, яка підлягає картографуванню, виконується в двох масштабах - 1:1000 та 1:5000 - на території з переважно одноповерховою забудовою або на незабудованій території.

На топопланах масштабу 1:5000 достовірно та з потрібною точністю і детальністю (залежно від масштабу плану) відображають:

• пункти тріангуляції, полігонометрії, трилатерації, ґрунтові та стінні репери і пункти знімальної основи, які закріплені на місцевості центрами (наносяться за координатами). На планах масштабу 1:5000 не показують стінні репери, марки і стінні знаки пунктів мереж згущення, але показують наземні центри цих пунктів;
• будинки і будівлі, їхні характеристики згідно з умовними знаками. Будівлі, що виражаються в масштабі плану, відображають за контурами їхніх цоколів. Архітектурні виступи будинків і споруд відображаються, якщо величина їх на плані 0,5 мм і більше
• промислові об'єкти - будівлі і споруди заводів, фабрик, електростанцій, шахт, кар'єрів, торфорозробок тощо, бурові та експлуатаційні свердловини, нафтові та газові вишки, цистерни, наземні трубопроводи, лінії електропередач
• високої та низької напруги, колодязі і мережі підземних комунікацій, об'єкти комунального господарства.

Основні вимоги до планової аерофотозйомки

При топографічній аерофотозйомці повинно бути допущено ряд вимог, дотримання яких забезпечує наступну фотограмметричну обробку аерофотознімків. Відхилення висоти над середньою площиною зйомки від обчислювального значення не повинно перевищувати 3% при зйомці рівнинного району та гірського 5%.

На прямолінійності маршрутів, яка характеризується відношенням стрічки прогину до довжини маршруту не повинна перевищувати 2% при зйомці в масштабах і з висотою і крупніше з висотою нижче.

Продовження перекриття Рх аерознімків повинно бути в середньому 60% (мінімальне перекриття - 50%), що забезпечує потрібне повздовжнє перекриття не менше 2%. Перекриття трьох послідовних аерознімків є обов'язковим, так як воно визначає перекриття між сусідніми стереопарами. В межах цього перекриття набирають зв'язуючі точки, які забезпечують передачу координат з одної стереопари на другу. В залежності цілей аерозйомки і використовуючих технічних заходів поздовжнє перетинання може бути в 80-90% з коливанням 3-5%.

В цих випадках, якщо взяти аерознімки через один Рх = 80%, або при Рх = 90%, то відповідно отримуємо два чи чотири маршрути з Рх = 60%, що дозволяє провести незалежні вимірювання по кожному з маршрутів.

Поперечне перекриття Ру аерознімків з складних маршрутів повинно бути в середньому 30-40% при мінімальному значенні 20% і максимальному не перевищуючому середнього на 10-20%. В поперечному перекритті нумерують точки польової прив'язки аерознімків, зв'язуючи точки для передачі координат з одного маршруту на другий, точки фотограмметричного згущення.

Для підвищення точності побудови сітки фототріангуляції виконують аерофотозйомку з Ру = 60%.

Літак при аерозйомці повинен летіти з відповідною швидкістю по паралельних маршрутах на одній висоті.

Аерозйомка повинна виконуватися при відсутності хмарності. При відсутності хмарності висота сонця повинна бути не менше 200 при чорно-білій плівці і 250 - при кольоровій.

14.09.2011