• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Житомирська область утворена 22. IX. 1937 року.

Розташована на півночі країни, переважно в межах Українського Полісся. На півночі межує з Гомельською областю Республіки Білорусь, на сході - з Київською областю, на півдні - з Вінницькою областю, на заході - з Хмельницькою і Рівненською областями України.

Площа – 29,9 тис. кв. км, що становить 4,9% території України. Населення області на 1.01. 1999 р. становило1445, 5 тис. чол.

Центр - м Житомир. В області - 23 райони, 9 міст, у т. ч. 4 обласного підпорядкування, 45 селищ міського типу і 1631 сільські населені пункти. Територію області перетинають залізничні магістралі, а також важливі автомагістралі, що сполучають її з столицею України м. Києвом та сусідніми областями.

Житомирська область лежить у зоні мішаних лісів, південна частина - у лісостеповій зоні. Ґрунтові і агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського і лісового господарств.

Населення і трудові ресурси. Національний склад населення області однорідний: українці становлять 84, 9%, росіяни -7,0%, поляки -5,2%, євреї - 1,8%. Середня густота населення - 48,3 чол. на 1 кв. км. Найгустіше заселені південні райони області. Досить гострою є демографічна проблема. Смертність в багатьох районах області перевищує народжуваність. Внаслідок цього зменшується кількість населення. Житомирська область характеризується інтенсивними міграційними процесами, що значною мірою вплинули на пропорції між сільським і міським населенням.

Внаслідок інтенсивної міграції зростає кількість міського населення. Незважаючи на швидкі темпи зростання міського населення, рівень урбанізації області нижчий, ніж у цілому по Україні. На 1 січня 1999 року в містах жило 810,1 тис. чоловік. В міських поселеннях переважають малі міста. Найбільші міста: Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський, Коростишів. Основна частина трудових ресурсів зайнята в галузях матеріального виробництва (55,3%), з них 35,7% - у промисловості.

Природні умови і ресурси. В геоструктурному відношенні територія області знаходиться у межах північно-західної частини Українського щита (переважно Волино-Подільського блоку). В геологічній будові беруть участь метаморфічні, місцями магматичні і вулканогенно-теригенні породи докембрійського фундаменту, перекриті корою вивітрювання і осадочним чохлом. Корінні породи чохла, що виповнюють зниження у рельєфі фундаменту, залягають на сході і півдні області, решта території вкрита антропогеновими відкладами.

За площею переважають водно-льодовикові відклади, на окремих ділянках перекриті льодовиковими. Річкові долини виповнені алювієм терас. На півдні області і у межах Словечансько-Овруцького кряжа верхню частину розрізу складають лісовидні породи.

Рельєф території області тісно пов'язаний з геологічною будовою. Приуроченість Житомирської області до північно-західної частини Українського щита зумовило її більш високе гіпсометричне положення порівняно з іншими областями Українського Полісся, поширення вузьких і глибоко врізаних річкових долин, наявність великих лесових "островів" і меншу заболоченість.

Більша частина Житомирської області лежить у межах Придніпровської височини, північну і північно-східну частини займає Поліська низовина. Поверхня хвиляста із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280-220 м до 150 м і менше). В області - значні площі моренних і моренно-зандрових рівнин з пасмово-горбистим рельєфом.

У західній частині переважає зандрова слабохвиляста рівнина з незначним коливанням висот і наявністю мікрозападин. З нею пов'язані значні масиви торфових боліт (2,9% території області), окремі ділянки займають лесові "острови" з розвинутою сіткою ярів і балок. У північній частині - алювіально-зандрові рівнини. У місцях високого залягання кристалічних порід розвинуті денудаційні форми рельєфу у вигляді пасом, горбів, скель з крутими схилами (Словечансько-Овруцький кряж з найвищою точкою області - 316 м, Білокоровицький кряж, Озерянський кряж).

Область багата на цінні будівельні матеріали (граніти, габро, лабрадорити, кварцити). Видобуток їх здійснюється більше ніж на 50 родовищах. Розробляють Овруцьке родовище кварциту. В районі м. Коростишева, сіл Головиного, Турчинки добувають лабрадорити. На Головинському і Поромівському родовищах добувають унікальне за красою і якістю оздоблювальне каміння - пегматити і мармур.

Особливо багаті на поклади будівельних матеріалів Коростенський, Новоград-Волинський, Малинський і Овруцький райони. Є значні поклади каолінів, вогнетривких глин, кварцових пісків

На ряді родовищ області добувають самоцвіти - бурштин, гранати, топази, турмалін, гірський кришталь, гідрофан, яшму.

3 горючих корисних копалин є буре вугілля і торф, з металевих промислове значення мають родовища титанових руд, пегматитів.

В області розвідані і експлуатуються джерела мінеральних вод, зокрема радонових, та лікарські грязі.

Клімат області помірно континентальний з вологим літом і м’якою зимою. Пересічна температура січня -5,7°, липня +18,9°. Абсолютний мінімум -35, -40°, абсолютний максимум +35, +40°. Період з температурою понад +10° становить 158 днів. Сума активних температур 2390-2520°. Опадів на півночі випадає 600 мм, на півдні - 570 мм на рік, найбільше їх випадає влітку. Висота снігового покриву 20- 30 см.

3 несприятливих кліматичних явищ спостерігаються бездощові періоди до 60 днів, можливі посухи і суховії, сильні дощі, 1-2 дні (рідше 4-6 днів) з градом. Значної шкоди завдають пізні весняні та ранні осінні заморозки. Взимку можливі низькі температури протягом 25 днів, ожеледь до 15 днів і більше.

Житомирська область належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони. На території області діють 5 метеостанцій (Житомир, Овруч, Олевськ, Коростень, Новоград-Волинський) Гідрографічна сітка густа, територією області протікає 221 річка завдовжки понад 10 км кожна. Всі вони належать до басейну Дніпра.

Найбільші притоки Дніпра - Тетерів з Гнилоп’яттю, Гуйвою та Іршею; Ірпінь і Здвиж (верхні течії), притоки Прип’яті - Уборть, Словечна та Уж з Жеревом і Норином, притока Горині - Случ. Пересічна густота річкової сітки 0,36 км/кв. км, у лісостеповій частині 0,20-0,26 км/кв. км. Для річок області характерне мішане живлення з переважанням снігового. Понад 50% річкового стоку припадає на талі снігові води. Багато озер (найбільше - Кам’яне), збудовано 16 водосховищ (загальною площею понад 2,9 тис. га); найбільші: Іршанське, Малинське, Житомирське і Лісне.

Серед зональних типів ґрунтів за площею поширення переважають дерново-підзолисті ґрунти піщаного, глинисто-піщаного і супіщаного механічного складу, оглеєні (52,4% площі області). В балках, долинах річок переважають дернові ґрунти, в заплавах і зниженнях рельєфу сформувалися болотні і торфово-болотні ґрунти. В лісостеповій частині області - сірі лісові, темно-сірі опідзолені ґрунти, а також чорноземи опідзолені, на лесових "островах" формуються ясно-сірі лісові ґрунти. Є невеликі масиви чорноземів малогумусних глибоких і неглибоких, вилугуваних (35% площі області).

Житомирська область лежить у межах Західноукраїнської геоботанічної підпровінції. Лісами вкрито 1 млн. га (28% площі області). Головні лісо-утворюючі породи: сосна, дуб, береза, вільха та ін. В північній і північно-західній частинах поширені соснові ліси (бори), в усій поліській частині - сосново-дубово-березові (субори). Значні площі займають дубово-грабові і грабові ліси (груди і сугрудки). В лісостеповій частині Житомирської області дубово-грабові ліси, де переважає дуб з домішкою граба, ясена, клена та явора. Лісистість південних районів області становить 3- 4%. Під луками близько 5,3% території області.

Тваринний світ області різноманітний, всього налічується близько 400 видів, у т. ч. ссавців - 67, птахів - 270, риб – З0. Водяться лось, козуля, свиня дика, вовк, лисиця, борсук, білка, заєць, бобер, куниця, соня лісова, полівка лісова, миша лісова, миша польова, бурозубка звичайна, кроти, хом'як звичайний і ховрах крапчастий; з птахів - тетерів, рябчик, шпаки, дятли синиці, дрозди, качки дикі, куріпки, кулики, перепілки, вивільги, горлиці, лелеки та ін. У річках і озерах - щука, краснопірка, лин, густира, лящ, карась, сом. У ставках - короп, окунь тощо, досить різноманітний світ плазунів і земноводних. Акліматизовано оленя благородного і фазана.

Північна частина області лежить у межах Житомирського Полісся, південна - Дністровсько-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції. Поліську частину території Житомирської області займають недреновані перезволожені та заболочені, а також поліські алювіально-зандрові й терасні природно-територіальні комплекси.

В лісостеповій частині Житомирської області переважає тип місцевості вододільних слабо- і добре дренованих лесових рівнин, по долинах річок - долинно-зандрові типи місцевостей, подекуди розвинуті типи моренно-зандрових і моренних рівнин. Серед сучасних природних процесів, несприятливих для сільськогосподарського виробництва, в поліській частині області спостерігаються оглеєння, окислення, заболочування, на осушених масивах - переосушення і вторинне заболочування ґрунтів.

Розвинуті дефляція, площинна і глибинна ерозія, замулення водоймищ. В Житомирському Поліссі проводять комплексні (осушувально-зволожувальні, ґрунтозахисні, хімічні) меліорації. В лісостеповій частині поширені прискорені лінійний розмив і площинний змив, розвинуті суфозійно-просадочні явища, на піщаних терасах - дефляція, подекуди карстоутворення (на межиріччі Ужу і Грезлі). У цій частині здійснюють комплексні ґрунтозахисні меліорації (хімічні, водорегулюючі), проводять роботи по відновленню лісів і поліпшенню луків.

В Житомирській області - 102 території і об'єкти природно-заповідного фонду (загальною площею 32,1 тис. га), у т. ч. Поліський заповідник; 43 заказники, (ботанічний Городницький заказник, гідрологічні - Дідове Озеро, Забарський заказник, Червоновільський заказник, зоологічні - Казява, Кутне, лісові - Поясківський заказник, Туганівський заказник, ландшафтний - Плотниця, орнітологічний - Часниківський заказник), 26 пам'яток природи, у т. ч. урочище Корніїв, З1 парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва.

Народногосподарський комплекс. Основу сучасного господарства області становлять промисловий та агропромисловий комплекси, провідними галузями спеціалізації є машинобудування, харчова та легка промисловість, а також зернове господарство, льонарство, хмелярство, картоплярство. буряківництво та м'ясо-молочне і молочно-м'ясне тваринництво.

В загальному обсязі сукупної валової продукції промисловості і сільського господарства питома вага промисловості становить понад 70%. Житомирська область виділяється в поділі праці виробництвом льняних тканин, хмелю, продукції фарфоро-фаянсової промисловості, видобуванням титанового ільменіту, лабрадориту і пірофіліту.

Промисловість. Галузева структура промислового комплексу області постійно вдосконалюється. Так, зростає частка машинобудування і металообробки в загальному обсязі валової продукції всієї промисловості, в той час як питома вага харчової промисловості (незважаючи на зростання її абсолютних показників) зменшується.

Підприємства машинобудівного комплексу виробляють хімічне устаткування (Бердичів, Коростень), верстати (Житомир, Бердичів), шляхові машини і комунальне устаткування (Коростень), сільськогосподарські машини (Новоград-Волинський), запчастини до тракторів (Олевськ, Малин), автозапчастини (Житомир), електроприлади та електроустаткування (Житомир, Коростишів).

Характерною особливістю сучасного розвитку більшості галузей харчової і легкої (зокрема, текстильної.) промисловості є те, що їхні підприємства є інтеграторами при формуванні і розвитку агропромислових комплексів і основною ланкою структури цих комплексів. З галузей харчової промисловості - важливої складової агропромислового комплексу - найрозвинутіша цукрова (з-ди у Бердичеві, Андрушівці, Червоному, Корнині, Іванополі та ін.).

Розвиваються м'ясна, молочна, маслосироробна, овочеконсервна галузі, а також виробництво солоду (в Бердичеві працює єдиний в Україні солодовий завод) та ін. Підприємства цих галузей працюють у Житомирі, Коростені, Андрушівці, Радомишлі, Новограді-Волинському, Овручі та ін. Серед галузей легкої промисловості, не пов'язаних з АПК області, виділяються швейна (Житомир, Коростень, Новоград-Волинський, Малин, Бердичів), шкіряно-взуттєва (Бердичів, Житомир).

У Житомирі працює фабрика музичних інструментів. У промисловому комплексі області представлені також галузі - лісова, деревообробна, зокрема паперова (Житомир, Малин, Коростишів), скляна (Мар'янівський, Романівський, Биківський, Броницький скляні заводи, Житомирська дзеркальна фабрика), фарфоро-фаянсова (Баранівський фарфоровий завод - найбільше підприємство галузі в Україні). В Житомирі діє завод хімічного волокна.

На базі місцевої будівної сировини значно розвинувся промислово-будівельний комплекс: видобування бутового каменю, лабрадориту, габро, червоного і сірого граніту - в Коростишівському, Овруцькому, Черняхівському, Малинському, Володарсько-Волинському, Коростенському та ін. районах, мармуру – дослідно-промислова розробка в Радомишльському районі, а також виробництво панелей, цегли, асфальту (Житомир, Бердичів, Малин, Чуднів, Черняхів).

Розвивається гірничодобувна промисловість, яка постачає чорній металургії республіки вогнетривкі динасові кварцити (Овруцький р-н), титановий ільменіт (Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат). Поблизу Овруча добувають рожевий пірофіліт, у Володарсько-Волинському районі - самоцвіти.

Основу паливно-енергетичної бази області становлять місцевий торф та буре вугілля і довізні нафта й газ. Електроенергія надходить від об'єднаної системи "Київенерго". В області сформувався Житомирсько-Бердичівський промисловий вузол, в його галузевій структурі провідну роль відіграють машинобудування, легка і харчова промисловість.

Агропромисловий комплекс Житомирської області включає сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Основна його сфера - сільське господарство - має зерново-картоплярсько-льонарсько-хмелярський напрям у поєднанні з м'ясо-молочним тваринництвом на Поліссі і зерново-буряківничий напрям з молочно-м'ясним тваринництвом - у лісостеповій зоні. В загальному обсязі валової продукції сільського господарства на тваринництво припадає 45%, рослинництво - 55%.

Сільськогосподарські угіддя займають 72,5% всієї площі області, з них орні землі - 78,4%, сіножаті - 10,9%, пасовища - 9,6%. Серед технічних культур 47% припадає на льон, 45,7% - на цукрові буряки. Основні культури: зернові (озима пшениця, озиме жито, зернобобові, ячмінь, гречка, овес, просо), технічні (льон-довгунець, хміль, цукрові буряки). Розвинуті картоплярство, садівництво, ягідництво. Діють 22 комбікормові заводи.

Розвинуті м'ясо-молочне та молочно-м'ясне скотарство і свинарство; допоміжні галузі: птахівництво, вівчарство, бджільництво. Внаслідок різноманітності природних та економічних умов на території області сформувалися агропромислові комплекси рослинницької (льонопромисловий, бурякоцукровий, зерново-картоплярсько-спиртовий, плодоовочеконсервний та хмелепромисловий) і тваринницької (м’ясо- та молокопромислові) орієнтації. Невід’ємною складовою частиною агропромислового комплексу є приміське сільське господарство овоче-молочно-м ясного напряму.

Транспортна система області представлена залізничним, автомобільним, трубопровідним і повітряним транспортом. Провідними з них є залізничний і автомобільний. Загальна довжина залізниць у межах області становить 1125 км, у т. ч. електрифікованих 160 км. Густота залізниць на 1000 кв. км становить

37,6 км. Основні залізниці:Київ-Львів, Київ - Брест, Санкт-Петербург - Одеса, Овруч-Шепетівка та ін. Найбільші залізничні вузли: Коростень, Житомир, Бердичів, Новоград-Волинський, Овруч. Автомобільний транспорт обслуговує переважно внутріобласні перевезення.

Загальна довжина автомобільних шляхів 8,1 тис. км, з них з твердим покриттям - 7,3 тис км, густота автомобільних шляхів на 1000 кв. км становить 27,0 км. Основні автомобільні шляхи: Київ- Житомир - Рівне, Санкт-Петербург - Житомир - Ізмаіл, Київ - Коростень - Ковель. Територією області проходить траса нафтопроводу "Дружба". У Житомирі є аеропорт.

Внутрішні відміни. В Житомирській області за сукупністю природних і економічних ознак виділяють два підрайони.

Лісостеповий підрайон (Лісостеповий Південь) спеціалізується на переробці сільськогосподарської сировини, тут зосереджені великі цукрові заводи, ряд підприємств легкої та харчової промисловості, а також найбільші підприємства машинобудування, добре розвинута сітка залізничних та автомобільних шляхів. Важливим промисловим центром, транспортним вузлом і культурним центром є м. Бердичів.

Поліський підрайон (Лісова Північ) - район деревообробної та фарфоро-фаянсової промисловості, видобування і обробки каменю, розвинутого льонарства і тваринництва. Найбільші промислові центри - Житомир, Бердичів, Новоград-Волинський.

Житомирщина має економічні зв'язки з іншими областями України.

З Житомирської області вивозять мінеральні будівельні матеріали, довозять нафту та нафтопродукти, кам'яне вугілля, зерно. Житомирська область підтримує дружні зв’язки з Тарновським воєводством (Польща).

Невиробнича сфера. В Житомирській області є педагогічні та сільськогосподарські інститути, філіал Київського політехнічного університету, 20 середніх спеціалізованих навчальних закладів, 34 професійно-технічних училища, Житомирський краєзнавчий музей, Житомирський обласний будинок природи.

Рекреаційні ресурси Житомирської області включають сприятливі кліматичні умови, значні масиви лісів, річки, озера і ставки, а також джерела мінеральних вод (радонові води в районі Житомира і с. Денишів), які використовуються санаторієм в районі міст Володарська-Волинського і Коростишева, здійснюється промисловий розлив мінеральних столових вод (овруцька, радомишльська, верхівнянська, новоград-волинська).

На півночі області є родовища торфових (с. Зарічани) та сапропелевих (с. Вілька) лікарських грязей. В області 6 санаторіїв і пансіонатів, 17 баз і 3 будинки відпочинку, 17 піонерських таборів. Численні об'єкти туризму.

Діє обласна рада по туризму та екскурсіях (Житомир), бюро подорожей та екскурсій (Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський, Овруч), туристська база "Лісовий берег" у Житомирі., Територією області проходить 5 туристських маршрутів, у т. ч. велосипедний маршрут "По Житомирському Поліссю".

Гострими в області є екологічні проблеми. Передусім це пов’язано з чорнобильською трагедією. Житомирська область одна з найбільш радіаційно-забруднених.

Із господарського обігу вилучено багато тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, значні площі лісових масивів, створилася ненормальна психологічна обстановка. Триває відселення з районів, де життя і виробнича діяльність населення внаслідок високого рівня радіації неможливі.

Література

1. Карповський Ю. [та ін. ]. Житомирщина. Довідник-путівник. Київ, 1974.
2. Природа Житомирщини. Київ, 1984.
3. Атлас. Географія України. 8-9 клас. Київ, 1999.

09.09.2011