Osvita.ua Высшее образование Рефераты География Румунія: економіко-географічна характеристика. Реферат
Загрузка...

Румунія: економіко-географічна характеристика. Реферат

Економіко-географічне положення Румунії. Населення Румунії. Природні ресурси і їхнє використання. Загальна характеристика народного господарства. Промисловість Румунії. Сільське господарство Румунії. Зовнішньоекономічні зв'язки

Економіко-географічне положення Румунії

Республіка Румунія розташована на південному-сході Центральної Європи, у басейні Нижнього Дунаю. Границі її визначені мирним договором 1947 р., їх загальна довжина - 3190,3 км.

На сході Румунія омивається Чорним морем, довжина морських границь - 244 км. Межує з Молдовою (1325,9 км), з Угорщиною (444,8 км), з Югославією (544,3 км), з Болгарією (631,3 км).

Територія Румунії - 237,5 тис. кв. км. Близько 30% загальної площі-гори, 37% - пагорби і плато, 33% - рівнини.

Клімат - помірно-континентальний.

Населення Румунії

На 1 січня 2003 р. населення Румунії складало 22,5 млн. жителів. По чисельності населення Румунії займає 8-е місце в Європі і 31-е у світі. Румунія належить до числа густонаселених країн: середня щільність населення - 94,1 чол. на 1 кв. км. Румуни складають близько 90% населення. Крім них у Румунії живуть більш 1,6 млн. угорців і 0,4 млн. німців. Менш значні групи населення складають євреї, цигани і представники слов'янських народів (у тому числі понад 100 тис. українців і росіян).

Після другої світової війни населення Румунії стало більш однорідним. Це відбулося тому, що частина німців і болгар емігрувала відповідно в Німеччину і Болгарію, а число євреїв і циган різко скоротилося в результаті звірств фашистів. Найбільш однорідним населенням відрізняється Валахія і Молдова, де румуни складають 97-98%.

     

У західних областях, тривалий час, що знаходилися в складі Угорщини й Австрії, близько 1/3 населення приходиться на частку національних меншостей. У країні проживають також українці, росіяни, серби, хорвати, словенці, болгари, євреї, татари, турки, цигани. Із загального числа населення 49,1% - чоловіки і 50,9% - жінки.

Природні ресурси і їхнє використання

Природні ресурси Румунії різноманітні. У межах Румунії знаходиться біля половини великої європейської гірської системи Карпат, що займають понад 2/5 площі країни. Це один з головних факторів, що обумовлює порайонні кліматичні і ґрунтово-рослинні розходження на більшій частині її території. Більш 30% території Румунії лежить - на висоті понад 800 м над рівнем моря. Передгір'я Карпат і плато, розташовані по зовнішній і внутрішній сторонах Карпатської гірської дуги на висоті від 200 до 800 м, займають 37%, а рівнини і низовини (нижче 200 м) - 33% території Румунії.

Поклади кам'яної солі могли б багато років задовольняти потреби всієї Європи. Великі запаси природного газу, нафті і кам'яній солі в Румунії здобувають особливо важливе значення в умовах поглиблення міжнародного поділу праці, тому що, наприклад, сусіднім країнам - Угорщини і Болгарії - не вистачає саме цих коштовних видів енергетичної і хімічної сировини.

У багатьох місцях Румунії залягають вугілля, але їхні загальні запаси невеликі (порядку 6-7 млрд. т) і представлені переважно лігнітами. Кам'яного вугілля мало.

Численні поклади і рудних копалин, і хоча родовищ з великими запасами мало, у сумі вони створюють необхідну основу для повного задоволення нестатків країни у свинці, цинку, марганці, алюмінії і здатні забезпечити значну частину потреби в міді.

Значні запаси цінних (золота, срібла) і рідкісних металів. Залізною рудою і високоякісним коксівним вугіллям, необхідними для чорної металургії, Румунія забезпечена недостатньо. У післявоєнний період були відкриті нові великі поклади газу, нафти, металевих руд, але надра країни містять ще багато нерозвіданих багатств.

Загальна характеристика народного господарства

Господарство Румунії - важлива ланка в економічній системі країн. У процесі поглиблення міжнародного поділу праці Румунія усе більш спеціалізується на виробництві продуктів, одержуваних від переробки нафти, природного газу, кам'яної солі, лісу.

Швидкі темпи індустріалізації дозволяють Румунії з кожним роком в усі великих кількостях направляти в інші країни машини й устаткування. Крім того, Румунія, як і її південні і західні сусіди, спеціалізується на постачаннях у більш північні країни фруктів, винограду, овочів і продуктів їхньої переробки. У свою чергу, першорядне значення мають для Румунії гарантовані постачання комплектного промислового устаткування, різноманітних машин, а також деяких масових видів промислової сировини з інших країн.

Промисловість Румунії

В сучасній Румунії сформувалося і знаходиться в процесі формування кілька промислових районів. Серед них масштабами виробництва і розмаїтістю галузей виділяється промисловий район Центральної Мунтенії; з цим районом, головними центрами якого є Бухарест і Плоєшти, зв'язаний промисловий центр Брашів. Разом вони випускають близько 2/5 промислової продукції країни. Цей район виділяється насамперед машинобудуванням і нафтопереробкою, займаючи також провідне місце в гумовій, паперовій, текстильній промисловості: великі його роль і у виробництві електроенергії, хімічних і харчових продуктів.

Центральна Трансільванія - найбільший район газової, хімічної і скляної промисловості. В перспективі підсилюється його значення у виробництві електроенергії.

Хунедоаро-Решіцький промисловий район має яскраво виражену вугільно-металургійну спеціалізацію.

Поряд з цими трьома промисловими районами, основа розвитку яких була закладена трохи раніш, в останні роки швидкими темпами формуються ще три перспективних промислових райони в колись слабко розвитих областях.

Західно-Молдавський, що охоплює промислові центри області Бакеу в долині р. Сірет і її приток Тротуш і Еістрина. Основа розвитку промисловості цього району - нафто-газохімія і комплекс виробництв, зв'язаних з переробкою лісу, включаючи целюлозно-паперову промисловість.

Олтенський промисловий район (з головними центрами в Крайове і Тиргу-Жіу). Цей район спеціалізується на видобутку нафти, енергетичного вугілля, а на цій базі і на виробництві електроенергії і хімічної продукції. Одночасно з розвитком енергетики і хімії Олтенський район поглиблює свою спеціалізацію на електротехніку і деревообробку.

Нижньо-Дунайський промисловий район (з головними центрами Галац і Бреіла). Цей район у перспективі перетворюється в головну базу чорної металургії країни з машинобудівною промисловістю, що розвивається, (у першу чергу суднобудівної). У ньому на базі рослинних ресурсів Балти, і особливо дельти Дунаю, одержує розвиток також целюлозно-паперова і хімічна промисловість.

Сільське господарство Румунії

Румунія серед держав закордонної Європи - великий виробник сільськогосподарської продукції (особливо зерна); ця продукція в середньому по врожайності не тільки покриває основні внутрішні потреби країни, але і частково експортується.

Нині поряд зі сприятливими в більшій частині країни ґрунтово-кліматичними умовами створені важливі соціально-економічні передумови, що дозволяють у найближчий період різко підвищити виробництво сільськогосподарських продуктів.

У Румунії, як і в інших країнах Південно-східної Європи, головна галузь сільського господарства - рослинництво. Воно дає близько 2/3 валової сільськогосподарської продукції; на долю тваринництва приходиться близько 1/3. У більшості рівнинних районів частка рослинництва ще вища. У гірських і деяких передгірських районах тваринництво - головна галузь сільського господарства.

Зменшення в останні роки посівів зернових культур не призвело до скорочення виробництва зерна, тому що виросла врожайність.

Серед зернових культур різко переважають кукурудза і пшениця.

Основні виробники зерна в Румунії - Нижньо-Дунайська і Середньо-Дунайська низовини.

За рівнем розвитку тваринництва Румунія близька до Болгарії і Югославії, але ще сильно поступається, наприклад, Словаччині чи Чехії. До цього часу у країні широко поширене слабоінтенсивне пасовищне тваринництво, що відрізняється порівняно невисокою продуктивністю.

Зовнішньоекономічні зв'язки

Народне господарство Румунії усе ширше втягується в міжнародний обмін. Вирішальну роль у цьому грає розширення і поглиблення міжнародного поділу праці.

Успіхи, досягнуті Румунією в післявоєнні роки в області індустріалізації, обумовили великі зміни в структурі її зовнішньої торгівлі.

В експорті ці зміни складаються насамперед у збільшенні частки готових промислових виробів. Швидко розвивається індустрія забезпечує постійне збільшення експорту устаткування (особливо для нафтової, хімічної, цементної промисловості), засобів транспорту (вантажні вагони і цистерни, річкові і морські судна), сільськогосподарських машин (трактори й ін.).

За період 1978-2002 р. частка продукції машинобудування у вартості експорту виросла з 0, 8% до 16% і продовжує збільшуватися. Усе більш розширюється експорт продукції хімічної промисловості (кальцинована і каустична сода, газова сажа, фармацевтичні товари й ін.).

Дуже важливими статтями експорту продовжують залишатися нафтопродукти і продукція лісової промисловості. Щорічно вивозиться біля половини вироблених у країні нафтопродуктів (порядку 6 млн. т), головним чином бензину і дизельного палива.

Експортується також близько 1/4 вироблених у країні пиломатеріалів (на 2/3 хвойних і на 1/3 листяних порід), багато фанери, меблів. При цьому усе більш підвищується рівень промислової переробки експортованих нафтових і лісових продуктів. У великих кількостях Румунія стала вивозити цемент і скло (близько 1/3 від їх виробництва).

Основні зміни в структурі імпорту складаються в збільшенні частки промислової сировини і напівфабрикатів (насамперед залізна руда, кокс, апатитовий концентрат, бавовна) і в зниженні частки готових промислових виробів. Причому серед імпортованої готової промислової продукції зросла питома вага машин і комплектного устаткування для заводів і зменшилася частка товарів, що мають другорядне значення.


02.09.2011

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!