• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Найперше наголосимо, що ретроспективна географія поселень має свій синонімічний відповідник у вигляді ретроспективної екістичної географії. Вперше вона була так названа російськими вченими Б. Хорєвим і С. Смідовичем, яких підтримав один із провідних фахівців із географії поселень І. Орфанов. Вважаємо, що для збагачення наукового лексикону доцільно, щоб в історико-географічному понятійному обігу рівнобіжно існували обидва означення.

В Україні перші праці, присвячені ретроспективній географії поселень, з’явилися у другій половині ХІХ ст. і належать перові М. Максимовича. Він здійснив опис міст, сіл, полків і сотень давніх часів, опублікував географічні нотатки про Малоросію. Працював на поселенській царині і В. Антонович, який досліджував міста України [1, 2].

Не оминув увагою ретроспективну екістичну географію і Д. Багалій. Йому належить історико-географічний опис Харківщини [3], а також окремих її міст і повітів. Ці дані поміщені в "Энциклопедическом словаре" Брокгауза і Єфрона.

Викликало зацікавлення багатотомне видання "Городские поселения в Российской империи", опубліковане в 60-х рр. ХІХ ст., в якому поміщені описи Харківської, Волинської, Херсонської, Подільської, Чернігівської, Полтавської, Таврійської та інших губерній України. Велику наукову цінність становили публікації архівних матеріалів з історії міст та інших поселень, що знаходилися в "Архиве Юго-Западной России".

У 20-30-х рр. ХХ ст. в Україні продовжувала свій розвиток ретроспективна географія поселень, зокрема, матеріали, що присвячувались історії міст, а саме – Києва, Кам’янця, Чернігова, – друкувалися в "Збірниках історико-філологічного відділу Всеукраїнської Академії наук". Певне значення мав щорічник "Історико-географічний збірник", який видавався впродовж 1927-31 рр. (всього вийшли 4 томи). Починаючи з другого тому, там поміщалися матеріали про окремі міста України. У цей час з’являлися і монографії, зокрема І. Вологодцева про розвиток українських міст [10].

Наступний етап підвищеної уваги до ретроспективно-поселенських досліджень пов’язаний із започаткуванням та виходом перших томів унікального видання "Історії міст і сіл Української РСР", де кожній області був присвячений окремий том. Його винятковість полягала в тому, що з опублікуванням кожної наступної книги створювалася узагальнююча картина історико-географічного розвитку областей України, загалом та їхніх найбільших поселень (міст, містечок і сіл – центрів сільських рад), зокрема. Так, по населених пунктах наводився різноманітний матеріал: від його географічної назви та дати першої згадки у документах до демографічної і господарської характеристики та археологічних, архітектурних і культурно-освітніх даних. Із монографічних праць відзначимо дослідження О. Компана.

Одночасно з українськими вченими питання ретроспективної географії поселень розробляли науковці Російської Федерації. Одним із найбільших їхніх досягнень була капітальна праця М. Тихомирова "Давньоруські города", де мають місце історико-географічні дослідження виникнення і розвитку 65 найважливіших давньоруських міст, для яких наводяться типові особливості історичної топографії. Важливими також є складені автором списки давньоруських міст ІХ - ХІІІ ст.

У наступних дослідженнях М. Тихомиров продовжив свої спостереження над загальним переліком давньоруських міст. У результаті він зміг установити для кінця ХІV ст. повний список руських міст та їхнє географічне розташування, намагаючись визначити на карті місцезнаходження значної частини цих міст. Аналогічне завдання для пізнішого часу виконав А. Зімін, який установив повний перелік міст, що існували на території Московії в ХVІ ст..

Важливим предметом дослідження ретроспективної екістичної географії було і географічне розміщення сільських поселень. Одним із найбільших досягнень колишньої радянської науки у цьому плані стала карта поселень і могильників Х - ХІІІ ст. для Північно-Західної та Північно-Східної Русі, яку склали А. Успенська і М. Фехнер. На карті показано 137 міст і поселень міського типу, 371 сільське поселення і 1394 могильники.

Історико-географічному дослідженню сільських поселень на обмеженій території Заонежжя в ХVІ - ХVІІ ст. присвячена монографія М. Вітова [7]. Автор дослідив весь комплекс питань, пов’язаних із виникненням і розвитком сільських поселень, зокрема ним вивчені типи заселення, типи і форми поселень, типи розселення. Згодом ним же та І. Власовою [8] було детально проаналізоване сільське розселення значно більшої території: Західного Помор’я за більший часовий відтинок: ХVІ - ХVІІІ ст.

Одним із важливих завдань ретроспективної географії поселень є географічна локалізація міст і населених пунктів, що відомі за письмовими джерелами, але давно припинили своє існування. Доволі багато зроблено у цьому плані для території Криму. Так, було встановлено на Керченському півострові місцезнаходження античних міст – Мірмекія і Тіритакі, Ілурата [12], Кіммеріки, Кітея й Акри, Парфенія і Порфмія [6].

Аналогічні вишукування проводилися і для території Стародавньої Русі. Так, Б. Рибаков запропонував новий підхід до знаходження улицького города Пересічена. П. Раппопорт визначив на території Волині розміщення 5 городів, що згадувалися у письмових пам’ятках, а О. Ратич дослідив положення стародавнього Пліснеська. В. Гончаров установив місце зруйнованого татарами давньоруського города Колодяжина.

Із наступного періоду, відзначимо класичне, на нашу думку, дослідження ретроспективної географії поселень, автором якого є Р. Кудіркене, де проводиться розгляд ландшафтного розташування населених пунктів від палеоліту до теперішнього часу. У результаті встановлена ландшафтна ситуація 1141 поселення, враховані 41 можливі елементарні розташування. Важливо, що вчена також досліджувала назви поселень у зв’язку з особливостями ландшафтів, а також вплив останніх на планову структуру поселень.

В Україні ретроспективно-поселенські дослідження за такі великі часові відтинки, здебільшого, не проводилися, а стосувалися цілком обмеженого часу. Скажімо, М. Ковтонюк виявляв особливості розселення і заселення території Рівненської області, починаючи від доби феодалізму, однак наголос зроблений на міські поселення. П. Сіреджук простежував заселення Галицької землі, аналізуючи час виникнення міських і сільських поселень упродовж ХІV - ХVІІІ ст.. Той же регіон, однак за значно коротший відтинок часу (кінець ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.), досліджував Р. Петрів, який звернув увагу на економічний розвиток його міст і містечок.

Чимало уваги зверталося і на територію Волині, яка або вивчалася у повних територіальних осягах, або простежувалися її частини. Так, М. Кучинко [28] розлого характеризував динаміку поселенських структур упродовж Х - ХІV ст. Ним же здійснена етапізація становлення найдавніших міст, а також проведена класифікація інших поселень. Великий період (від Київської Русі) охоплює дослідження В. Кихтюк, яка здійснила типізацію поселень (7 типів), а їхнє виникнення простежила за літописними даними.

Помітним доробком у галузі ретроспективної географії поселень можна вважати кандидатське вишукування А. Томашевського, в якому він у межах Східної Волині просторово виділив населені пункти і створив поетапні карти поселень (за V - ХІІІ ст.). Такими ж важливими виявилися кандидатські роботи О. Веремейчик та О. Корчинського. Причому, територіальною основою у них стали природні виділи – межиріччя нижньої течії Десни і Дніпра (у першій) та сточище верхнього Подністер’я (у другій). У них аналізується процес утворення сільських поселень за ІХ – перш. полов. ХІІІ ст. (О. Веремейчик) та городищ у ІХ – ХІV ст. (О. Корчинський) [5].

Ґрунтовне дослідження східнослов’янських поселень, що мали місце у VІ - Х ст. н. е. здійснив Б. Тимощук. Ним у межах території Чернівецької області виділені т. зв. гнізда (об’єднання) населених пунктів. Для гнізд обчислена людність за певні проміжки часу (VІ - VІІ ст.; VІІІ - ІХ ст.; VІІІ - Х ст.). На підставі опрацювання літописних даних аналізуються поселенські і територіальні одиниці регіону.

Більша частина Чернівецької області – Північна Буковина склала територіальний об’єкт вишукування для Г. Круль. Нею досліджений процес утворення поселень від палеоліту і включно до ХХ ст. Причому, виявлявся вплив на нього різноманітних чинників: абсолютної і відносної висоти місцевості, похилу і напрямку схилів.

Доволі розлогі ретроспективні вишукування поселень були здійснені Л. Воропай і М. Куницею для Поділля [11]. Ними досліджувалися особливості заселення регіону від мустьєрського часу і до сучасної доби (до 80-х рр. ХХ ст.). Проте поселенська деталізація стосувалася, на жаль, тільки від давньоруського часу.

Демографічній реконструкції черняхівського населення України за ІІІ - V ст. н. е. присвячена праця О. Гудим-Левковича. Він виділив етапи розвитку черняхівської людності, згрупував поселення за кількістю мешканців у них (3 групи – малі, середні і великі) і визначив загальну людність черняхівців в Україні за час третього періоду їхнього розвитку.

Однак праці, що стосуються суто давніх поселень, на жаль, нечасті. Позитивним винятком може слугувати дослідження М. Відейка "Давні поселення України" [9], в якому йдеться про ландшафтно-топографічні умови розміщення поселень, з’ясовується їхня площа, планування, простежується розташування жител і господарських будівель тощо.

Також здійснюється характеристика жител, господарських, ремісничих будівель, культових місць і святилищ тощо. Слід також відзначити і монографію В. Круля "Ретроспективна географія поселень Західної України", в якій характеризується процес поселеутворення в межах історико-географічної зони Західної України за період раннього палеоліту – давньоруських часів, аналізуються чинники впливу на виникнення населених пунктів, виявляється загальний поселенський потенціал території адміністративних районів тощо.

Насамкінець відзначимо, що важливим аргументом на користь виокремлення ретроспективної екістичної географії, як складової у структурі ретроспективної географії, повинні стати дослідження особливостей її зародження, становлення та розвитку, розробки об’єктно-предметної бази, виявлення характерних підходів та методів, тобто всього того, що відноситься до галузі історії ретроспективної географії поселень.

У цьому контексті знаковим є вишукування С. Рудницького, в якому, на тлі ретроспективного розгляду, загалом, історико-географічної проблематики, знайшли своє місце і питання ретроспективної екістичної географії. Аналогічний підхід витримувався також у роботах Л. Бескровного та Л. Гольденберга [4], Л. Гольденберга, І. Гуржія і О. Молодчикова, І. Шаскольського, В. Яцунського.

Тут слід наголосити на фунда-ментальній праці останнього, де в аналіз розвитку історичної географії в ХІV – ХVІІІ ст. вплетені й ретроспективні моменти історичної географії населених пунктів. Отже, часовий аналіз розвитку ретроспективної екістичної географії, як підгалузі ретроспективної географії, на жаль, не вівся, за винятком монографії В. Круля, в якій йому присвячений окремий параграф та ще двох за його участю публікацій. Тому, надалі з подальшим перебігом дослідницького процесу слід вітати будь-які вишукування на царині історії ретроспективної екістичної географії.

Література

1. Антонович В. Б. Исследование о городах Юго-Западного края // Монография по Западной и Юго-Западной России. – К., 1885. – Т. 1. – С. 133-194.

2. Антонович В. Б. Українські міста // Розвідки про міста і міщанство На Україні-Русі в XV-XVII в. – Львів, 1994. – Част. ІІ. – С. 309-383.

3. Багалей Д. И. Топографичесоке описание Харковского наместничества. – Харьков, 1888. – 82 с.

4. Бескровный Л. Г., Гольденберг Л. А. О предмете и методе исторической географии // История СССР. – 1971. – № 6. – С. 23-36.

5. Веремейчик О. М. Сільські поселення ІХ – пер. пол. ХІІІ ст. в межиріччі нижньої течії Десни і Дніпра: Дисер.... к. істор. н.: 07.00. 06. – К., 1994. – 346 с.

6. Веселов В. В. Древние городища в районе Синячино (к вопросу о местоположении Парфения и Порфмия) // Археология и история Боспора. – Симферополь, 1952. – Т. 1. – С. 227-237.

7. Витов М. В. Историко-географические очерки Заонежья ХVІ – ХVІІ вв. Из истории сельских поселений. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1962. – 290 с.

8. Витов М. В., Власова И. В. География сельского расселения Западного Поморья в ХVІ- ХVІІІ веках. – М.: Наука, 1974. – 189 с.

9. Відейко Ю. Давні поселення України (альбом археологічних джерел та реконструкцій). Част. 1. – К.: Колора, 2000. – 106 с.

10. Волгодцев И. К. Особенности развития городов Украины. – К., 1930. – 205 с.

11. Воропай Л. И., Куница М. Н. Селитебные геосистемы физико-географических районов Подолии. – Чер-новцы: ЧГУ, 1982. – 92 с.

12. Гайдукевич В. Ф. Боспосркий город Илурат // Сов. Археология. – 1950. – № 13. – С. 173-204.

26.08.2011