Зовнішньоекономічна діяльність України: сучасні проблеми. Реферат

Розвиток економіки держави в цілому, як і окремих її галузей серед іншого визначається відношенням об'ємів експорту и імпорту

Більшість розвинутих капіталістичних країн мають додаткове сальдо торгового балансу з значним перевищенням експорту над імпортом. В Україні, в силу об'єктивних причин перехідного періоду, поки спостерігається зворотна тенденція.

Зовнішньоекономічним зв'язкам України властиві вагомі негативні риси, що виявляються у переважанні експорту сировинної групи товарів (майже 70%). у домінантно-монопольній залежності від практично одного імпортера таких енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призначення, незважаючи на скрутний економічний стан країни. Чималі суми капіталу осідають за рубежем у результаті бартерних операцій, які ще становлять в експорті та імпорті близько 10%, а у внутрішньому обороті - сягають 40%.

Пасивне сальдо торгівлі товарами в матеріальній формі (що становить близько 2,9 млрд. доларів, а з країнами СНД - 4,3 млрд. доларів), перекіс у бік продукції сировинного характеру та з низьким ступенем переробки а структурі виробництва та експорту (що сягає близько 70%), зростаюча (під впливом конкурентних умов світового ринку) деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не залишають сумнівів у тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної складової не відповідає потребам стабілізації та розвитку економіки нашої держави.

Сьогодні економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у розвинутих країн - 70-80%. Така ситуація тягне небезпеку для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на фоні глибокої кризи. Любе небажане коливання кон’юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників на рівень банкрутства [9].

Товарна структура. Основною складовою українського експорту, як і раніше, є чорні метали. Питома вага цієї продукції в загальному об'ємі товарного експорту склала у поточному році 34,9%. Однак структура експорту чорних металів з України викликає побоювання. У ній невиправдано велика частка так званих напівфабрикатів -- продукції нижніх переділів (заготівки, сляби тощо). І хоча на цю продукцію завжди існує ширший попит, ніж на продукцію верхніх переділів (виробництво напівфабрикатів -- "брудне" виробництво, тому країни з високим рівнем вимог до екології не розвивають його), збільшення частки першого за рахунок другого веде до програшу.

За даними французької компанії "СОФРЕС Консей" (ця компанія разом із Мінпромполітики і Українським інститутом чорної металургії в рамках проекту "ПРУК 9503" розробляла стратегію реформування вітчизняної чорної металургії), експортер напівфабрикатів, що не має довгострокових контрактів, у підсумку втрачає в грошах. Крім чорних металів, за кордоном постійним попитом користується продукція хімічної промисловості (насамперед, продукти неорганічної хімії і добрива), машини та устаткування, мінеральні продукти (руди, шлаки і зола).

Таким чином, за винятком продукції машинобудування, в українському експорті переважає сировинна продукція. Аналогічна картина спостерігається і в імпорті товарів в Україну, головним об'єктом якого є мінеральні продукти (42% від загального об'єму імпорту). У свою чергу, серед імпортованих мінеральних продуктів переважають мінеральне паливо, нафта і продукти її перегонки (39,5% від загального об'єму імпорту). Лідером імпорту, як і раніше, залишається природний газ (22,3% від загального об'єму).

За енергоносіями слідує продукція машинобудування (15,7% від загального об'єму). Бартер у зовнішньоторговельному обороті питома вага бартеру з року в рік неухильно скорочується. Якщо в 1994 році він складав 43%, у 1995 р. -- 31%, у 1996 р. -- 20%, то торік -- менше 10%. За підсумками 9 місяців ц. р. питома вага бартерних операцій у загально у обсязі експорту країни склала 7,9%, у загальному об'ємі імпорту -- 6,3%. [9]

     

Підсумовуючи, можна виділити основні причини, що певною мірою стримують зростання українського експорту:

  • помітне посилення міжнародної конкуренції і зростання державної підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;
  • значно ускладнений вихід на світові ринки для українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн по захисту власних ринків;
  • низька конкурентоспроможність значної частини української промислової продукції;
  • недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів, а і до споживчих та екологічних характеристик, що примушує вітчизняних експортерів збувати свою продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами;
  • відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, некоординованість дій на державному рівні;
  • розрив традиційних виробничих та коопераційних зв’язків з підприємствами країн СНД та з Східної Європи;
  • низький рівень співробітництва з країнами, що розвиваються;
  • критично недостатнє інвестування ексортноорієнтованих проектів за рахунок внутрішніх ресурсів та обмежені можливості використання з цією метою іноземних інвестицій і кредитів внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України.

Гальмами у зростанні обсягів вітчизняного експорту є також такі чинники:

  • низька ефективність виробництва,
  • висока енерго- та металомісткість продукції,
  • високий ступінь старіння основних виробничих фондів,
  • відсталість технологічної бази більшості галузей народного господарства.

До цього слід додати:

  • велику залежність від імпорту енергоносіїв, проміжної продукції, машин та устаткування,
  • невиправдане ввезення багатьох споживчих товарів,
  • фактичну відсутність фінансової, організаційної та інформаційної структури державної підтримки експорту,
  • слабкий експортний та валютний контроль.

Обсяги експорту, імпорту та сальдо зовнішньоекономічної діяльності по товарах і послугах у 1994-1998 р. наведені в таблиці 2.

З приведеного аналізу випливає такий основний висновок: для стабілізації і подальшого зміцнення економіки України, досягнення майбутнього значного позитивного сальдо зовнішньої торгівлі необхідна докорінна перебудова структури зовнішньої торгівлі, удосконалення всієї системи зовнішньоекономічної діяльності країни, як одного з вагомих важелів її успішного розвитку.

Література

  1. "Розміщення продуктивних сил" за редакцією В. В. Ковалевського та інших. Київ "Знання" 1998р.
  2. "Розміщення продуктивних сил України" за редакцією Є. П. Качан. Київ "Вища школа" 1997р.
  3. "Формування економічних відносин в умовах ринку" збірник наукових праць під редакцією професора І. Д. Фаріона. Тернопіль 1998.
  4. "Правові аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні". Журнал "Право України" 1998р.
  5. Основи світогосподарських зв’язків: [Учб. посіб. для екон. вузів и фак. / В. Н. Гринева, В. В. Мамонова, В. В. Парамонов ]: Під ред. В. Н. Гриневой, В. В. Парамонова. Х.: Основа, 1993.
  6. Журнал "Провізор" серпень N20, 1998р.
  7. "Проблеми структурної перебудови економіки України" національна академія наук України, Рада по вивченню продуктивних сил України. Київ 1999р.


31.07.2011

Загрузка...