Форми світового господарства. Реферат

Суть світового господарства характеризують взаємини між великими групами країн. Вони визначають і характер міжнародних економічних відносин. Далі економічні відносини світового господарства називатимемо міжнародними економічними відносинами

Поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва зумовлює зростання об'ємів міжнародної торгівлі, яка за умов зростаючої інтернаціоналізації господарського життя є однією з перших форм міжнародних економічних відносин.

Міжнародна торгівля як наслідок МПП зародилася давно, а на початку XIX ст. набула форми світового ринку, на якому діяли майже всі розвинуті країни світу.

Міжнародна торгівля - сфера товарно-грошових відносин, що охоплює пересування, купівлю-продаж товарів, послуг та інформації за межі державного кордону певної країни.

Продавцями і покупцями в цій сфері економічних відносин є державні організації, фізичні та юридичні особи.

Товари, що купуються і завозяться в країну, це імпорт, а товари, що продаються і вивозяться - експорт. Сума експорту та імпорту кожної країни становить її зовнішньоторговельний товарообіг. Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного періоду часу (рік, квартал та ін.) утворює сальдо торговельного балансу країни. Воно є активним (позитивним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, або пасивним (від'ємним), якщо ситуація протилежна.

Перевищення імпорту над експортом спричиняє зовнішньоторговельний дефіцит. Пасивне сальдо торговельного балансу покривають за рахунок національного доходу країни, оплачуючи золотом або конвертованою валютою. Нерідко вдаються і до кредитів країни-донора (постачальника) або міжнародних фінансових організацій (Міжнародний валютний фонд - МВФ, Міжнародний банк реконструкції та розвитку - МБРР).

Розрахунки за зовнішньоторговельними операціями кожна країна здійснює у натуральних і вартісних показниках. За натуральним виміром динаміку зовнішньоторговельного товарообігу виражають індекси фізичного обсягу експорту та імпорту, які демонструють тенденції зміни обсягів реальної маси товарів. На відміну від них, вартісні показники відображають не тільки зміни в кількості експортованих та імпортованих товарів, а й коливання цін. Тому вартість експорту може зменшитися навіть за збільшення кількості експортованої продукції, якщо впадуть ціни на неї, і навпаки.

Успішний розвиток зовнішньої торгівлі всіх країн забезпечується відкритістю економіки і рівнем цін на світовому ринку. Відкрита економіка передбачає цілісний єдиний економічний комплекс, інтегрований у світовий ринок, сприяє активному застосуванню різних форм спільного підприємництва, організації зон вільного підприємництва, ліквідації державної монополії зовнішньої торгівлі, ефективному використанню принципу порівняльної переваги країни в МПП, передбачає зважену відкритість внутрішнього ринку щодо іноземного капіталу, товарів, технологій, інформації.

     

Надходження на світовий ринок усе більшої кількості товарів зумовлює насичення і збільшення попиту на послуги і як наслідок - розширення міжнародного ринку послуг. Послуги можуть бути надані або у речовому вигляді (реалізацією товару), або у процесі функціонування живої праці. Два способи надання (вироблення) послуг зумовлюють два види послуг. Перший опосередковується речами, має справу із споживчими товарами. Надання подібних послуг за своєю суттю нічим не відрізняється від праці у сфері матеріального виробництва.

Другий вид послуг спрямований безпосередньо на людину або на зовнішні умови. Такі послуги не пов'язані з матеріальними речами, їх надання невіддільне від споживання, а створення є одночасним зі споживанням у процесі задоволення потреб, тобто вони с нематеріальними (невиробничими). Значна роль у невиробничих послугах належить туризму, який є динамічною сферою зовнішньоекономічної діяльності. Туризм — особлива галузь економіки країни, оскільки створює нову матеріальну цінність, реалізуючи її у формі послуг, і одночасно реалізує нематеріальні послуги, пов'язані з обслуговуванням туристів. Туризм є виробничо-обслуговуючим процесом, оскільки здійснює виробничі та невиробничі функції.

Дещо меншу частку міжнародного ринку послуг охоплює така галузь, як освіта. Обмін здійснюється, як правило, у межах вищої школи. Міжнародні зв'язки вищої школи набувають різних форм: обмін досвідом та інформацією, викладачами і науковими співробітниками, аспірантами і студентами, погодження підходів до процесу навчання і програм, спільна дослідницька діяльність, утворення інтернаціональних робочих колективів. Більше сотні міжнародних організацій займаються інтернаціональною діяльністю у вищій школі. Все більше поширюється надання освітніх послуг на комерційній основі. Проте значна частина співробітництва між вищими навчальними закладами існує на некомерційних засадах.

Важливою особливістю надання (виробництва) послуг є те, що вони часто об'єднуються з експортом у межах одного контракту і потребують безпосередньої зустрічі покупців і продавців.

Спеціалізація науково-дослідної діяльності у межах світового господарства стимулює розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва. У другій половині 70-х років у світовому господарстві почав інтенсивно формуватися ринок новітніх технологій. Економічна вигода від міжнародного обміну передовими технологіями зумовлена раціональнішим використанням засобів виробництва, промисловим опануванням нових технологій, товарів, виникненням нових ринків збуту, прискоренням економічного розвитку.

Світовий досвід свідчить, що між ринком науково-технічних знань та технологій і ринком послуг є багато спільного, а механізм укладання угод і реалізації - майже ідентичний. Відмінність лише в тому, що на цьому ринку немає товарної маси. На ринку науково-технічних знань реалізуються товари інтелектуальної власності, юридичне захищені патентами, авторськими свідоцтвами та науково-технічні, комерційні, фінансові, а також інші знання і досвід, не захищені у правовому відношенні.

Особливою складовою структури світового ринку є міжнародна міграція капіталу - розташування за межами країни коштів, здатних приносити їх власнику дохід. Вивіз капіталу починається тоді, коли він може приносити значно більшу норму прибутку, ніж та, яку він дає внаслідок вкладання в економіку власної країни.

Міграція капіталу заради великого прибутку зумовлена багатьма причинами:

  • відносне перенагромадження капіталу в країні-експортері;
  • розбіжності між попитом на капітал і його про позицією у різних ланках (країнах) світового господарства;
  • наявність у країн-експортерів капіталу, дешевших чинників виробництва;
  • інтернаціоналізація виробництва, нижчі екологічні стандарти.

Особливістю сучасного світового господарства є одночасне утворення в кожній розвинутій країні відносно надмірного капіталу в певних галузях господарства і одночасного виникнення потреби в залученні додаткових коштів ззовні для розвитку інших, особливо технічно відсталих, галузей. Тому чимало країн одночасно є експортерами та імпортерами капіталів.

Міжнародний рух капіталів як фактор виробництва набуває різних форм. їх можна класифікувати за кількома основними ознаками:

1. За джерелами походження капітал, який перебуває у русі на світовому ринку, поділяють на приватний і державний залежно від того, вивозиться він приватними чи державними організаціями і компаніями.

2. За формою надання розрізняють товарні та грошові (валютні) кредити. В товарній формі переважно виступають комерційні кредити, а в грошовій — фінансові.

3. Залежно від терміну, на який залучають кредит, розрізняють:

  • довгостроковий (п'ять—сім років);
  • середньостроковий (від одного до п'яти років);
  • короткостроковий (в межах одного року).

4. Суб'єктами експорту капіталу є банки, корпорації, окремі підприємства, державні структури, муніципальні та міжнародні організації.

5. За своїм цільовим призначенням міжнародні кредити поділяють на фінансові й пов'язані. Пов'язані кредити мають цільове призначення, закріплене в трудовій угоді. До них відносять комерційні кредити (на купівлю певних товарів), інвестиційні кредити (на будівництво конкретних об'єктів). Фінансові не мають цільового призначення.

На міжнародний ринок капітал надходить у двох основних формах:

  • виробничий (підприємницький),
  • позичковий (кредитно-грошовий).

Виробничий (підприємницький) капітал - капітал, вкладений його власником у різні підприємства з метою одержання прав на управління ними і прибутками.

Підприємницький капітал вивозять з метою створення підприємств на території інших країн. Залежно від можливості реального контролю за діяльністю таких підприємств вирізняють два види інвестицій — прямі та портфельні.

Прямі інвестиції - довгостроковий вклад грошових коштів у статутний капітал підприємства.

Такий вклад здійснюється з метою одержання не тільки права управління, а й контролю за діяльністю підприємства. Заново утворені чи придбані підприємства стають філіалами (дочірніми підприємствами) функціонуючої в іншій країні фірми (материнської), яка є центром міжнародного виробничого об'єднання. Прямий контроль за господарською діяльністю іноземного підприємства у такому разі забезпечують повна власність на вкладений капітал і володіння контрольним пакетом акцій.

Останніми десятиліттями прямі інвестиції мають тенденцію до прискореного зростання. Якщо в середині 60-х років XX ст. загальний, обсяг прямих інвестицій становив 108 млрд., дол., то в середині 90-х він перевищив рубіж 2,5 трлн. дол.

Портфельні інвестиції - інвестиційний портфель, який є сукупністю об'єднаних інвестиційних цінностей, що служать інструментом досягнення конкретної мети вкладника.

Портфельні інвестиції означають купівлю цінних паперів, права власності на нерухомість, вони теж орієнтовані на одержання прибутку, але не надають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування.

Позичковий (кредитний) капітал - грошовий капітал, наданий у позику його власником іншій особі у формі кредиту з метою одержання прибутку.

Кредитний капітал у сфері зовнішньоекономічних зв'язків є міжнародним кредитом, який надається позичальником на умовах повернення у визначений термін зі сплатою відсотків. Плата за його використання — відсоток від вартості кредитного капіталу, який і є ціною кредитного капіталу.

Основою сучасної системи міжнародного кредиту є експорт позичкового капіталу. Такий кредит сприяє зростанню товарообігу між країнами, полегшує основні розрахунки між ними, дає змогу залучати зовнішні фінансові джерела з метою розвитку економіки. Кредитні відносини між державами здійснюються значно вищими темпами, ніж темпи розвитку світової торгівлі та збільшення прямих іноземних капіталовкладень.

Особливим структурним елементом світового ринку є міжнародна міграція трудових ресурсів (працездатного населення) з одних країн в інші більше, ніж на рік, зумовлена різними економічними, політичними та іншими причинами. Вона може приймати форми еміграції – виїзду працездатного населення з країни за її межі, та міграції - в’їзду працездатного населення у країну з-за кордону. Внутрішня міграція робочої сили охоплює різні регіони в межах однієї держави, а зовнішня міграція зачіпає кілька країн (міжнародних об’єднань).

Для роботодавців вигода від використання іноземної робочої сили пов’язана з підвищенням норми прибутку не тільки внаслідок нижчої оплати праці емігрантів, а й спричиненого ними тиску, який знижує загальний рівень заробітної плати. Наплив емігрантів ускладнює проблему зайнятості у розвинутій країні, негативно впливає на її економічне становище.

Розвиток НТР спричинив переїзд висококваліфікованих кадрів з одних країн в інші. Що одержало назву "відплив умів". Який призводить до непоправних втрат. "Відплив умів", як правило, припиняється. Коли ситуація в країні поліпшується.

На сучасному етапі вдосконалюються методи державного управління міграційними потоками. Воно забезпечується прийняттям програм. Спрямованих на обмеження припливу іноземної робочої сили 9імміграції) або стимулювання повернення мігрантів на рідну землю (реімміграція). Більшість країн світу використовують селективний підхід до регулювання імміграції. Відсів небажаних емігрантів здійснюється за вимогами щодо рівня кваліфікації, освіти. Віку. Стану здоров’я та на основі кількісного і географічного квотування. Прямої та непрямої заборони на в’їзд. Тимчасових обмежень тощо.

Важливою складовою всесвітнього господарства є міжнародні валютно-кредитні відносини, сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків. За їх допомогою здійснюються розрахункові операції у світовій економіці. Інструментом цих відносин є міжнародна валютна система, яка обслуговує взаємний обмін результатами економічної діяльності різних країн. Сукупність форм організації валютних відносин формує міжнародну валютну систему.

Міжнародна валютна система – грошова система країн світу. В межах якої перебувають і використовуються валютні ресурси і здійснюються міжнародні платіжні операції.

До міжнародної валютної системи належать:

  • національні та колективні резервні валютні одиниці,
  • валютні паритети і курси,
  • умови взаємного обороту валют,
  • міжнародні розрахунки,
  • валютні обмеження тощо.

Міжнародна валютна система є сукупністю міжнародних платіжних засобів, грошових відносин, пов’язаних з формуванням і розподілом валютно-кредитних фондів, використанням розрахункових засобів у сфері господарських зв’язків.

Основними її елементами є:

  • міжнародні платіжні засоби,
  • режим обміну валют,
  • умови конвертування,
  • механізм забезпечення валютно-платіжними засобами міжнародного обороту,
  • регламентація й уніфікація різних форм міжнародних і національних банківських організацій, що здійснюють міжнародні розрахунки і кредитні операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю.

Функціонування міжнародної валютної системи забезпечує ефективність міжнародної торгівлі товарами і послугами, досягнення взаємодії вигоди учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Тенденції розвитку світового господарства тісно пов'язані з проблемами глобального характеру. Виникнення їх спричинене не стільки розвитком промислового виробництва, скільки хижацьким ставленням людини до природи - інтенсивним забрудненням довкілля, винищенням природних багатств тощо. Ці глобальні проблеми почали виявлятися у середині XX ст., у період бурхливого розвитку НТП.

За деякими позиціями вони настільки загострились і перебувають у такому критичному стані, що будь-яке зволікання з їх вирішенням загрожує загибеллю цивілізації або деградацією умов життєдіяльності людини. Перед суспільством постало багато питань, які внаслідок своєї масштабності і значущості почали впливати на інтереси вже не окремої держави і навіть не регіону чи угруповання, а на земну цивілізацію загалом.

Глобальними вважають проблеми, які:

  • мають загальносвітовий, планетарний характер;
  • породжують наслідки, що загрожують усій цивілізації;
  • вимагають негайних дій на основі колективних і скоординованих рішень світового співтовариства.

Глобальні проблеми досить суперечливі й різноманітні, їх сукупність можна поділити на три сфери:

  • До першої належать проблеми, які виникають внаслідок взаємодії суспільства і природи.
  • До другої - проблеми суспільних взаємовідносин: відносини між державами різного рівня розвитку, подолання економічної відсталості, локальні та міжнародні кризи — проблеми війни, миру, ядерної безпеки тощо.
  • До третьої сфери - розвиток людини як особистості, забезпечення її життєдіяльності, боротьба з голодом, бідністю і хворобами. Деякі з глобальних проблем зумовлені протиріччями, породженими соціально-економічними умовами життя народів планети.

Вирішення глобальних проблем пов'язане зі створенням нового типу всесвітнього господарства, який унеможливить війни, загибель мільйонів людей від голоду, хвороб, знищення життєдіяльного природного середовища.

Література

  1. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Несторенко, Л. О. Каніщенко та ін.; За ред.. Г. Н. Климка, В. П. Несторенка. – 2-ге вид., перероб. і доповнене. – К.: Вища шк.. – Знання, 1997. – 743с.: іл.
  2. Мочерний С. В. Політекономія: Підручник. – К.:Вікар, 2003. -386с. – (Вища освіта ХХІ ст.).
  3. Міжнародна економіка: Підручник / За ред. А. П. Румянцева. – К.: Знання – Прес, 2003. -447с. (Вища освіта ХХІ ст.
  4. Основи економічної теорії: Підручник / за загал. ред Ю. В. Ніколенка. - 3-тє вид. – К.: ЦУЛ, 2003 – 540с.
  5. Політекономія: Підручник / за загал. ред. Ю. В. Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – 412с.


24.07.2011

Загрузка...