• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Показники зростання продуктивності праці

Продуктивність праці (ПП) - це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого розрахунку та пофакторним методам.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці.

Пофакторний метод - це розрахунок приросту ПП через економію чисельності працівників під впливом різних факторів. Розрахунок планового рівня ПП здійснюється в декілька етапів.

Обчислення економії робочої сили під впливом техніко-економічних факторів розраховують по таких факторах:

Економію робочої сили під впливом цього фактору визначають по формулі:

К - коефіцієнт часу

Kr = ділення кількості місяців заходу в плановому році на 12.

Наприклад: Т1 до впровадження - 5 год.

Т2 після впровадження - 4 год.

N - обсяг продукції в фізичних одиницях - 100 тис. вир.

Т - ефективний фонд часу робітника в рік - 1700.

Квн - виконання норми - 1,1

Кr, якщо впровадження заходу в 1 липня (0,5).

Вдосконалення в управлінні функції виробництва і праці.

Економія числа працюючих за рахунок вдосконалення управління виробництвом визначається, як різниця суми чисельності промислово-виробничого персоналу базового року і чисельності планового року:

Еч. п. зар. вн. =ЧСб -ЧСпл.

Наприклад:

чисельність в базовому році - 120 чол.

в плановому році - розрахована по нормативах - 112 чол.

Е = 120 - 112 = 8.

Е - чисельність робочих в результаті покращення робочого часу можна визначити різницею суми робочих днів планового року і суми робочих днів базового року.

Е роб. час. = Ч ПВП х ППробітника

На чисельність промислово-виробничого персоналу і на питому вагу робітників в промислово-виробничому персоналі.

Загальну суму економії чисельності робітників знаходять сумою економії по кожному фактору.

Наукова організація праці, її завдання і напрямки

Праця на будь-якому підприємства повинна бути організована з наукової точки зору.

Науковою є така організація праці, яка ґрунтується на досягненні науки і техніки, передовому досвіді і дозволяє найкращим чином об'єднувати в єдиному процесі виробництва техніку і людей, забезпечувати ефективне використання ресурсів та збереження здоров'я працівників.

НОП має вирішувати 3 основні завдання:

• економічне - це ефективне використання ресурсів і ріст ПП.
• психологічне - це підвищення працездатності людини без шкоди її здоров'ю.
• соціальне - праця повинна бути задоволенням.

Основні напрямки НОП:

• вдосконалення нормування праці, її нормального матеріального стимулювання;
• покращення умов праці;
• підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;
• зміцнення трудової дисципліни.

Нормування праці

Процес праці на підприємстві відбувається в просторі і в часі, регламентація праці в часі здійснюється через:

• норму виробітку Нв
• часу Нч
• чисельності Нчис
• обслуговування Нобсл.

Норма виробітку (Нв) - це кількість продукції, яка повинна бути виготовлена за 1-цю часу.

Нв=одиниць

Визначається відношення змінного часу (Тзм) до норми часу на виріб (Нч).

Норма часу (Нч) - це час, який затрачається на одиницю виробу.

Нч складається:

• час оперативної роботи tоп;
• час підготовчо-заключної роботи tпз;
• час обслуговування робочого місця - tобс;
• перерви - tп.

Нr = tоп + tпз + tобс. + tп

tосн - час основної роботи;

tдоп - час допоміжної роботи;

tтх - час технічного обслуговування

tорг - час організаційного обслуговування.

tосб = tтех + tорг.

Це відношення змінного часу (Тзм) до норми виробітку (Нв).

Зміна норми часу (Нч) впливає на зміну норми виробітку і навпаки, якщо норма виробітку збільшується, то норма часу зменшується.

Зміни в Нч приймемо за х;

а в Нв - за у.

Планування чисельності працюючих

На основі встановлених норм праці визначають необхідну чисельність працівників під-в.

Загальна чисельність працівників підприємств складається з чисельності промислово-виробничого персоналу та непромислового персоналу.

Розрахунок планової чисельності промислово-виробничого персоналу проводять по формулі:

Чпвп = Чпвп (б) х

Іq - індекс росту продуктивності праці.

Чпвн визначається чисельністю пвп базового року х на індекс росту ПП на запланований індекс.

Іпп - індекс запланованого росту ПП.

Наприклад:

Чпвп - 132 чол.

(б)

Іq - 1,03

ІПП - 1,07

Чпвп = 132 чол.

Планова чисельність основних робітників визначають 3-ма методами:

1) за трудомісткістю. Для цього необхідно знати час на обробку 1-ї деталі (tq), кількість деталей (n), ефективний час роботи робітника (Теф) та коефіцієнт викон. норм (Квн) або (%).

Наприклад: tq - 2,2 год.

Всього треба зробити - 100 тис. шт.

Т еф. = 1762 год.

rop. = чол.

Квн - 105% (1,05)

2) за нормами обслуговування:

n - кількість устаткування.

Зм- кількість змін

Кос - коефіцієнт облікового складу

Нобс - норма обслуговування.

Наприклад: rop. = чол.

за нормами виробітку

Для цього необхідно знати:

• планову кількість виробів,
• ефективний фонд часу роботи робітника в рік,
• коефіцієнт або виконання норми виробітку,
• норму виробітку годинну в натур. чи фізичних одиницях (Нв).

Планову чисельність допоміжних робітників визначають так само, як і чисельність основних робітників, якщо для них встановлені певні норми виробітку чи обслуговування.

Якщо такі норми не встановлені, то тоді обчислюють: добутком кількості робочих місць (Пр), к-сті змін (Зм), коефіцієнтом обслуговування (Кобс) та к-сті основних робітників на 1 роб. місце (Но (1 р. м.)).

Чд. р. = пр. · Зм · Кобс · Но (1р. м.)

Кількість доп. роб. можна визначити у процентному співвідношенні від основних робітників (15-20%).

Чисельність к-в, спец. і службовців визначають на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюють кількість працівників і з кожних встановлених груп згідно діючих нормативів.

Важливим моментом обчислення чисельності робітників на підприємстві є правильне встановлення корисного, ефективного фонду часу одного робітника в рік. Цей фонд визначають шляхом складання балансу робочого часу. Баланс складається:

• календарний фонд часу;
• номінальний фонд часу;
• ефективний фонд часу, який визначається в днях і годинах.

Через цей фонд часу та календарний фонд часу з врахуванням кількості змін визначають пл. коефіцієнт змінності:

Кзм = зн

Тном = Ткап - (tсв + tв)

Теф = Тном - tзм

19.07.2011