• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Спільні підприємства – системи малого бізнесу

Поняття "спільне підприємство", то і в економічній, і в юридичній літературі відсутня термінологічна єдність: можна зустріти використання визначень "змішане товариство", "змішана компанія", "змішана фірма", "спільне підприємництво", а також "підприємство спільного володіння". Для спільних підприємств, що використовуються у відносинах "Захід-Захід" і "Північ-Південь", найбільш вживані терміни "спільна компанія" або "змішана компанія", а також, в останні роки, - "спільне підприємство" або "джоінт венчур". Це пов'язано з правовими аспектами питання.

Створення СП на паритетних правах може також бути наслідком правового регулювання, по якому участь зарубіжного партнера не повинна перевищувати частку місцевого партнера. У зв'язку з цим можна зазначити, що місцеві уряди все більше і більше прагнуть до націоналізації економіки, тому існує тенденція до встановлення більшої частки капіталу місцевого партнера.

Порушується рівний розподіл капіталу між партнерами, якщо для розвитку СП необхідні додаткові капіталовкладення, а один з партнерів (звичайно місцевий) не в стані збільшити частку своїх капіталовкладень з метою збереження паритету. Така ситуація може призвести і до конфлікту, якщо більша участь іноземного капіталу заборонена в законодавчому порядку.

Спільні підприємства з моменту свого створення виступають готовими ланками "сполучення" внутрішньогосподарського механізму країни з механізмом зовнішньоекономічним, сприяючи формуванню більш відкритої національної економіки. Сама присутність іноземного партнера створює постійний конкурентний тиск на спільні підприємства з-за кордону.

Не слід забувати про те, що створення СП представляє собою досить ефективний спосіб розхитування монополістичних структур, які склалися у багатьох галузях нашої економіки в умовах командно-адміністративного господарювання і які виступають однією із серйозних перешкод на шляху формування повноцінного внутрішнього ринку.

Враховуючи високий організаційно-управлінський рівень, характерний для більшості іноземних інвесторів, СП можуть здійснювати безпосередній вплив на формування економічного середовища, сприяти активізації ринкових відносин і забезпечувати реальну ділову самостійність на підприємствах. При цьому безпосередня зацікавленість іноземного співвласника у ефективній роботі СП, змушує його піклуватися про застосування адекватних прогресивній системі економічних принципів.

Випуск на СП високоякісної продукції дозволяє скоротити закупку аналогічних її видів по імпорту і тим самим дозволяє направити додаткову кількість вільноконвертованої валюти на вирішення інших завдань соціального і економічного розвитку.

Можна виділити 3 категорії причин створення спільних підприємств: внутрішні, зовнішні і стратегічні. Виявлені внутрішні мотиви передбачають спільне несення ризиків, створення сприятливого режиму для інновацій та полегшення доступу до сировинних ресурсів. Зовнішні мотиви: послаблення політичної напруженості і боротьба з транснаціональною конкуренцією і т. д.

Крім того, спільні підприємства можуть служити засобом для розв'язання стратегічних завдань компаній, наприклад, розширення диверсифікації. Слід зауважити, що жоден з вищевказаних мотивів не може бути єдиною достатньою умовою для створення спільних підприємств.

В Україні відбувається процес становлення національної економіки. Він потребує відповідно часу і зусиль. При цьому даний процес вимагає змін в економічних відносинах, реорганізації форм власності, нових мотивів до праці.

Становлення нових економічних відносин передбачає необхідність здійснення докорінних змін у зовнішньоекономічній сфері, диверсифікацію традиційних і розвиток нових форм співробітництва з зарубіжними країнами.

Одним із важливих елементів нового підходу розбудови державності є перехід до економіки відкритого типу і визнання того факту, що використання можливостей міжнародного поділу праці переходить в неодмінну умову господарського прогресу і соціального розвитку України.

Зближення економіки України з повнокровними економіками інших держав потребує наявності у неї саме такого господарства, яке є в інших розвинутих країнах. Отже, без структурної зміни в економічному потенціалі України неможливо увійти у світовий поділ праці. Саме структурна перебудова дасть можливість знизити рівень енергетичної та іншої ресурсної залежності від зовнішніх факторів, а це реальний вихід економіки України на світовий ринок, зростання валютних надходжень. Однак структурні зміни в народному господарстві України вимагають додаткових інвестицій та кредитних ресурсів.

Реальний стан грошових ресурсів свідчить про те, що дефіцит фінансових коштів досягнув 35 відсотків валового національного продукту. Таким чином, сьогодні Україна не має достатніх ресурсів для радикальної структурної перебудови.

Створення спільних підприємств — важлива ланка залучення додаткових ресурсів в економічний потенціал України, а також можливість виходу на сучасний рівень техніки, технології та організації виробництва.

Практика міжнародних економічних відносин показала, що спільні підприємства стають останнім часом найбільш комплексною формою промислово-економічного співробітництва, яке включає в себе процеси науково-технічної, виробничої та збутової взаємодії партнерів. До того ж, вони складають частку ринкового сектора економіки.

Матеріально-технічне постачання виробництва і збут продукції, фінансування поточних та інвестиційних операцій, добір персоналу, певне соціальне забезпечення своїх працівників ці підприємства здійснюють виключно на основі горизонтальних зв'язків із внутрішніми й зарубіжними партнерами, без будь-якої участі державних органів економічного управління. Основні економічні показники, в тому числі продуктивність праці, фондовіддача, загалом у сукупності спільних підприємств також вищі, ніж на інших підприємствах.

Спільне підприємство — складна форма співробітництва. Для нього характерна така організація, за якої учасники підприємства вкладають власний капітал, а не товар, і тому виникають вимоги гарантій, що забезпечують захист вкладеного капіталу і можливість повернення його за певних обставин. Розвиток спільних підприємств як форми зовнішньоекономічних зв'язків пояснюється перевагами порівняно з іншими формами виробничого співробітництва. До таких переваг належать:

• довгочасність угод про функціонування спільних підприємств;
• можливість комплексного використання зусиль партнерів для взаємодії в усіх передвиробничих, виробничих і збутових сферах;
• об'єднання найбільш сильних взаємодоповнюючих елементів продуктивних сил, які належать партнерам;
• забезпечення контролю з боку партнерів не тільки за виробництвом, а й за процесом реалізації продукції підприємства.

Засновниками спільних підприємств за участю іноземних інвесторів, згідно чинного законодавства України, мають право виступити будь-які суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, а саме:

• Фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які мають громадянську правоспроможність і здатність згідно з законами України постійно проживати на її території.
• Юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні, які постійно перебувають на її території (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, а також міжнародні організації), у тому числі і підприємства, що належать повністю до власності іноземних інвесторів.
• Об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які є юридичними особами згідно з законами України, постійно перебувають на її території і яким законами України не забороняється здійснювати господарську діяльність.
• Структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, що є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення) і які постійно перебувають на її території.
• Спільні підприємства за участю іноземних інвесторів, зареєстровані як СП в Україні, які постійно перебувають на її території.
• Держава Україна в особі її органів, місцеві органи державної влади та управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій.

Залучаючи іноземний капітал у спільні підприємства, національний партнер бажає:

• одержати доступ до зарубіжної передової технології;
• поповнити внутрішні джерела нагромадження;
• використати іноземний досвід управління для підвищення ефективності виробництва;
• зменшити непотрібний імпорт і скоротити витрати у вільноконвертованій валюті;
• розширити експорт, особливо готової промислової продукції;
• поліпшити збалансування національної економіки.

Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств

Акціонерами можуть бути громадяни (фізичні особи) чи юридичні особи, що прийняли рішення про його установу. Рішення про установу АТ приймається установчими зборами. Число засновників відкритого АТ не обмежено, а закритого АТ не може перевищувати 50 чоловік. Акціонерне товариство може бути створено одним обличчям, що приймає рішення про створення АТ одноосібно. Однак АТ не може бути засновано іншим господарчим товариством, що складається з одного обличчя.

Державні органи й органи місцевого самоврядування не можуть виступати засновниками АТ.

Акціонерні товариства бувають двох типів: закриті і відкриті. Акції відкритих суспільств поширюються у вільному продажі, акціонери можуть відчужувати приналежні їм акції без згоди інших акціонерів цього АТ. Закритим акціонерним товариством визнається суспільство, акції якого розподіляються тільки серед його чи засновників заздалегідь визначеного кола лиць. закриті АТ не мають права проводити відкриту підписку на акції, що випускаються ними.

Установчим документом АТ є статут, вимоги якого обов'язкові для всіх органів акціонерного товариства і його акціонерів. Він повинний містити наступні зведення:

• повне і скорочене фірмове найменування АТ;
• місце його перебування;
• тип АТ (відкрите чи закрите);
• кількість, номінальну вартість, категорії акцій (звичайні, привілейовані) і типи привілейованих акцій;
• права акціонерів
• розмір статутного капіталу АТ.

АТ має фірмове найменування, що містить указівку на організаційно-правову форму і тип АТ (відкрите чи закрите). АТ може мати повне чи скорочене найменування на різних мовах. Статутний капітал акціонерного товариства складається з номінальної вартості акцій суспільства, придбаних акціонерами.

Сума статутного капіталу суспільства визначається національним законодавством країни: в Австралії вона повинна складати як мінімуму 1 млн. шилінгів, у Швейцарії – 50 тис. шв. франків, у Росії – 10 тис. карбованців для закритого суспільства і 100 тис. руб. для відкритого (на 1991 р.). Акціонерне товариство має право випускати звичайні, а також один чи кілька типів привілейованих акцій, номінальна вартість останніх не повинна перевищувати 25% статутного капіталу АТ.

При установі акціонерного товариства його акції повинні бути серед засновників. Всі акції суспільства є іменними. Вищим органом керування акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, що повинні проводитися щорічно (річні загальні збори акціонерів).

На річних зборах акціонерів зважуються питання: про утворення ради директорів (наглядацької ради), ревізійної комісії; твердження річних звітів, рахунків прибутків і збитків АТ, розподіл його прибутків і збитків і ін.

20.07.2011