• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Структура мотивації. Мотиви діяльності людини

Мотивація - це вплив на поведінку людини для досягнення особистих, групових і суспільних цілей. Немає єдності у визначенні мотивації. Мотивація можу бути внутрішньою і зовнішньою. Внутрішня мотивація визначається змістом і значимістю роботи. Зовнішня мотивація може виступати в двох формах: адміністративній і економічній (економічні стимули).

Існують дві основні форми мотивації: по результатам і по статусу.

По результату - винагорода, зв'язана з виконанням конкретної роботи чи відносно обмеженого етапу роботи.

По статусу - основана на інтегральній оцінці діяльності співробітника, яка враховує його кваліфікацію, відношення до праці, якість праці і інші параметри, які визначаються специфікою діяльності людини і організації.

Мотиваційна структура характеризує співвідношення мотивів, визначаючих поведінку людини. В загальному мотиви поведінки можна поділити на егоїстичні і альтруїстичні (Л. Сорокін виділив три типи альтруїстів: а) вроджені; б) потрясіння чи благо прийняття; в) проміжний тип суміш першого і другого).

Серед егоїстичних мотивів можна виділити дві групи мотивів по їх орієнтації на процес роботи, результат роботи. В першому випадку мотиви зумовлені змістом роботи, умовами праці, взаємовідносинами між співпрацівниками, можливістю прояву здібностями. В другому випадку можуть бути три основні мотиви: значимість роботи, матеріальна винагорода, вільний час.

Матриця "цілі-засоби"

Поведінка людини визначається цілями і засобами, їх досягнення. Основні цілі діяльності:

• матеріальні блага;
• влада і слава;
• знання і творчість;
• духовне удосконалення.
• Засоби як способи досягнення цілей можна поділити на три групи:
• любі, в тому числі і кримінальні;
• тільки законні;
• відповідаючи нормам релігійної моралі.

Матриця - "Цілі-засоби" для 90-х рр.

Теорії мотивації

В даний час прийнято розрізняти дві групи теорії мотивації: змістовні і процесуальні. Перші базуються на аналізі потреби людини, другі на оцінці ситуацій виникаючих в процесі мотивації.

Авторами найбільш відомих змістових теорій мотивації є: а) Маслоу, Альдерфер, Мак Клелланд і Герцберг. Основний їх підхід є класифікація потреб, які ми розглядали в попередній лекції. В теоретичному аспекті до числа найбільш обґрунтованих можна віднести двофакторну теорію Герцберга.

З процесуальних теорій мотивації звичайно відмічають теорію очікування, теорію справедливості і модель Портера-Лоулера. Теорія очікування базується на тому, що діючість мотивації визначається витвором:

(З Р) (Р В) Ц

де: З - затрати; Р - результат; В - винагорода; Ц - цінність винагороди.

Перша спів множина означає очікування того, що затрати (зусилля) дадуть бажаний результат; друга спів множина - це очікування того, що результати дадуть очікувану винагороду; третій - очікування цінності винагороди (валентності).

Теорії справедливості підкреслюється важливість співвідношення між зусиллями членів колективу і отриманою винагородою.

В теорії Портера-Лоулера зроблена спроба узагальнити теорію очікування і справедливості. При цьому використовується співвідношення:

• Результат - це функція від здібностей зусиль і задоволення співробітника своєю роллю.
• Зусилля - це функція від ціни винагороди і її ймовірності.
• Задоволення - це функція від величини винагороди і її справедливості.

Мотивація і стилі управління

Мотивація здійснюється в значній мірі через стилі правління, які витікають з відповідних теорій (концепцій). Мак Грегор виділяє дві основні теорії управління: Х і Y. Вона мають наступні передумови:

Теорія Х

Людина не любить працювати.

Тому її слід примушувати, контролювати, погрожувати покаранням за невиконання встановлених зобов'язань.

Середня людина хоче, щоб нею керували, вона уникає відповідальності і не проявляє ініціативи.

Теорія Y

Людина любить роботу, самостійність і відповідальність.

Контроль повинен бути м'яким, незамітним.

Слід уникати команд і наказів.

Японські стилі управління - це одна з форм активізації творчого начала в людині з урахуванням національних традицій і особливостей економічного положення Японії. Основою мотивації в Японії є також ієрархія рахунків - кваліфікація, стаж, допомога колегам, новаторство і т. д. В японських фірмах управління базується на горизонтальних зв'язках між співробітниками і підрозділами.

Система мотивації є важливою частиною управління по цілям (УПЦ). Воно припускає обґрунтування стратегічних і тактичн6их цілей організацій, встановлення на ній основі цілей підрозділів і кожного працівника, вибір засобів досягнення цілей, узгодження спільних, часткових і індивідуальних цілей, розробка системи мотивації, направлених на досягнення цілей.

18.06.2011