• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Стратегія прибутків фірми-виробника

Факторами зміни прибутку фірми є:

• Діяльність, спрямована на об'єднання ресурсів для виробництва, що зменшуватиме змінні витрати.
• Прийняття неординарних рішень в управлінні фірмою, що мінятиме постійні витрати.
• Впровадження нововведень шляхом виробництва нового продукту або удосконалення і радикальної зміни виробничого процесу, що впливає на вартісні параметри - ціну продукції і витрати, а також забезпечує її якість.
• Ризик, пов'язаний з попередніми факторами.

Прибуток може бути більшим чи меншим з двох причин:

• ризику, під який підпадає діяльність фірми;
• можливого здобуття монопольної влади.

Монополіст може контролювати ринок, скорочувати обсяги виробництва при понадконкурентних цінах і нераціональному розподілі ресурсів.

Економічний прибуток - різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами. Очікування прибутку впливає на впровадження нововведень та здійснення інновацій і, відповідно, на зайнятість.

Далі розглянемо поведінку фірми-виробника, яка спрямована на максимізацію прибутку.

Максимізація прибутку фірми в короткотерміновому періоді.

Знаходження максимального прибутку фірми вимагає такої вихідної інформації:

• обсяг виробництва, шт.;
• сукупний доход (виручка від реалізації продукції), тис. гр. од.;
• повні витрати - сума постійних та змінних витрат (див. концепцію умовно-постійних та умовно-змінних витрат), тис. гр. од.; На підставі цієї інформації визначають розрахункове:
• прибуток - різницю між сукупним доходом та повними витратами тис. гр. од.;
• граничні витрати - додаткові витрати на кожну додаткову одиницю продукції, тис. гр. од.;
• граничний доход - додатковий доход на кожну додаткову одиницю продукції, тис. гр. од.

Рівень випуску, який треба визначити, може бути знайдений шляхом зіставлення граничних витрат і граничного доходу. Треба зважати на обмеження, що пов'язані з попитом - фірма керується ринковою ціною. Ще одним обмеженням, яке впливає на вибір фірми в процесі максимізації прибутку, є попит на продукцію фірми. Ринкова структура накладає на фірму специфічне обмеження: оскільки всі фірми в галузі мають невеликі розміри і випускають однорідну продукцію, кожна з них керується ринковою ціною.

Прибуток збільшується до тієї точки, де зростаючі граничні витрати починають перевищувати граничний доход. Після цієї точки прибуток починав зменшуватися. Очевидно, максимальний рівень прибутку досягається при щоденному випуску 19 одиниць продукції і становить 2000 гр. од. на добу. Таким чином, для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги виробництва. до тієї межі, поки граничний доход перевищує граничні витрати і терміново зупинити випуск при перевищенні витрат над доходом.

У наведеному прикладі фірма спроможна одержати прибуток при ціні виробу 500 гр. од. Але ринкові умови не завжди бувають настільки сприятливі. Уявімо собі, що ціни впали до 300 гр. од. Спад ринкової ціни тотожний зсуву донизу кривої попиту на продукцію, якщо попит на неї еластичний. Але фірма вимушена враховувати ринкову ціну, бо не може на неї вплинути. Фірмі потрібно реагувати на зміну ситуації тільки коректуванням обсягу продукції.

Очевидно, не існує такого рівня випуску продукції, при якому фірма може одержувати прибуток при ціні виробу 300 гр. од. Якщо фірма не в змозі одержати прибуток, їй треба зосередити свої зусилля на мінімізації збитків. Якщо ринкова ціна одиниці продукції дорівнює 300 гр. од., то мінімум збитків спостерігається при випуску 14 одиниць продукції на добу.

Максамізація прибутку фірми-монополіста. Для визначений максимального прибутку можна використати комбінацію "ціна - кількість".

Фірма-монополіст максимізує прибуток, якщо виготовляє таку кількість продукції, при якій граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Обсяг продукції, що дає максимум прибутку, знаходиться в точці, де крива граничних видатків з позитивним нахилом перетинає криву граничного доходу.

Прибуток, який припадає на одиницю випуску при цьому обсязі, дорівнює вертикальному розриву між кривою попиту (вказує на ціну, за якою продається продукція) і кривою середніх сукупних витрат. Прибуток дорівнює добутку прибутку на одиницю продукції на обсяг продукції.

Стратегія і тактика зовнішньоекономічної діяльності фірми

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) фірми - одна зі сфер її підприємницької діяльності, пов'язана з виходом на зовнішні ринки та функціонуванням на них, здійсненням валютно-фінансових та кредитних операцій, створенням та функціонуванням спільних підприємств, міжнародним маркетингом, аналізом національної економічної політики.

Стратегія ЗЕД передбачає обґрунтування довгострокових цілей фірми в ракурсі її зовнішньоекономічних інтересів.

Вихідною умовою стратегії ЗЕД є її узгодження зі стратегічною метою фірми - максимізація прибутків, збільшення частки ринку, виживання; а також зв'язок зі стратегією конкурентних переваг: низьких витрат, диференціації або диверсифікації.

Стратегія ЗЕД для різних фірм може відрізнятися за способом її реалізації:

• розміщення капіталу в країнах з відносно низькими податковими квотами;
• участь у міжнародному концерні, підприємства якого розташовані в різних країнах;
• використання лізингу в фінансуванні різних зовнішньоекономічних операцій тощо.

Успіх у досягненні дострокових цілей ЗЕД залежатиме від повноти та досконалості врахування менеджментом фірми всіх можливих чинників ЗЕД. Це ті, що відносяться до зовнішніх - національної зовнішньоекономічної політики, факторів міжнародних ринків та ринків інших країн; а також внутрішніх, зокрема інформаційного забезпечення ЗЕД, обізнаності та поінформованості менеджменту фірми щодо проблем міжнародного маркетингу та міжнародної торгівлі.

Поле національної зовнішньоекономічної політики є досить широким - це не тільки валютна, податкова, торгова політика держави, але й відповідні економічні параметри (валютний курс, мито, акцизи, експортні та Імпортні тарифи, платіжний та торговий баланси, а також різноманітні організаційно-адміністративні, протекціоністські заходи держави, митні процедури, технічні перешкоди торгівлі, ліцензійні обмеження тощо).

Для оцінки варіантів виходу фірми на ринок інших країн мають значення не тільки ємність ринку даної країни, але і транспортна інфраструктура, наявність сировини та матеріалів, кваліфікованої дешевої робочої сили, потенційна величина трансакційних витрат, юридична захищеність трансакцій, доцільність інвестиційних рішень.

Орієнтація менеджменту фірм у проблемах міжнародного маркетингу має означати вміння відповідати на такі запитання:

• чому фірми даної країни не змогли і не можуть задовольнити попит на певні види продукції (послуг);
• чому фірми інших країн не мають можливості захопити значну частку ринку даної країни або весь ринок;
• чому фірми даної країни не створили систему взаємодії з іноземними фірмами у виробництві даного товару (не створили спільне підприємство або не стали постачальником своєї продукції транснаціональним корпораціям)?

Інформаційне забезпечення ЗЕД передбачає наявність і реальність механізму реалізації нормативних та законодавчих обмежень, зокрема Імпортних та експортних ліцензій і квот, санітарних норм, вимог до пакування, митних формальностей, об'єктів субсидій держави у виробництво та експорт товарів тощо.

Обізнаність менеджменту фірми в області ЗЕД стосується того, як зібрати по можливості повну Інформацію про фінансове становище партнера по ЗЕД, як застрахуватися від ризиків валютного ринку, як скласти зовнішньоторговий контракт, який метод платежів при переказі грошей з країни у країну вибрати, при цьому зважати на діючі міжнародні угоди України.

Зовнішньоторгові відносини здійснюються за допомогою контракту за наведеною нижче формою.

ПРЕАМБУЛА. Номер, місце, дата підписання контракту, діючі сторони.

ПРЕДМЕТ КОНТРАКТУ. Вид угоди (купівля-продаж, підряд, оренда, надання послуг), базові умови поставки; найменування, кількість, основні характеристики товару.

ЦІНА ТА СУМА КОНТРАКТУ. Сума грошей у валюті ціни або валюті платежу, яку покупець сплачує продавцю за товар на певних базисних умовах поставок у певний пункт (валюта ціни - валюта, в якій визначається ціна контракту; валюта платежу - валюта, в якій має бути сплачено зобов'язання покупця).

ТЕРМІН ПОСТАЧАННЯ ТОВАРУ. Узгоджені сторонами угоди дата або дати (якщо передбачено поставку декількох партій товарів).

ПЛАТІЖНІ УМОВИ. Узгоджені контрагентами умови, терміни, валюта платежу, способи та порядок розрахунків.

ПАКУВАННЯ, МАРКІРУВАННЯ ВАНТАЖУ. Умови пакування, маркірування (пакування має забезпечувати цілість вантажу при перевезенні, маркірування необхідне для ідентифікації вантажу).

ЗАЯВА ПРЕТЕНЗІЙ, САНКЦІЙ. Порядок та терміни заяви претензій покупця до продавця у зв'язку з порушенням умов контракту.

ФОРС-МАЖОР. Передбачувані контрактом обставини внаслідок невідворотних подій (стихійні лиха, пожежі та таке інше).

АРБІТРАЖ. Вказане в контракті розв'язання спірних питань між сторонами за допомогою арбітражного суду.

Міжнародні розрахунки за зовнішньоторговими операціями здійснюються за допомогою різних документів: інструкцій з виготовлення, пакування, відправлення; комерційних документів - комерційного рахунка, специфікацій, технічної документації, сертифіката про якість товару, дозволу на відвантаження; страхових документів - страхових полісів та сертифікатів; транспортних документів - коносаментів (при морських перевезеннях), накладних (залізниця, авіз, авто), приймально-здавальних актів; митних документів - митної декларації, експортних та імпортних ліцензій, декларацій валютного контролю, свідоцтв про походження товару та про контроль якості, ветеринарних та санітарних свідоцтв тощо.

18.06.2011