Стратегія як функція напрямку та часу у плануванні діяльності підприємства. Реферат
Поняття стратегії в плануванні. Фінансова стратегія, її цілі, завдання
Поняття стратегії в плануванні
Стратегія економічної організації –це сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей. Розробляти стратегічні дії підприємства –це значить визначати загальний напрямок її діяльності.
Стратегія – це не просто функція часу, а також функція напрямку.
Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий, що стратегічне планування – єдиний спосіб прогнозування майбутній можливостей. Воно забезпечує керівними органами країни можливості розробки плану на тривалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень. Знання того, що необхідно досягти у майбутнєму допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій.
Також треба звернути увагу на розгляді тактичних і стратегічних методах макроекономічного планування. Необхідно зразу відзначити, що одні і ті ж рішення одному здаються стратегічними, іншому –тактичними. Різниця між тактичним і стратегічним плануванням має такі аспекти:
- Стратегічне планування пов'язане з рішеннями, наслідки яких проявляються потягом тривалого часу та які важко відмітити або виправити. Як правило стратегічне планування пов'язане з довгостроковими періодами, а тактичне –з короткими. Слід відзначити, що в господарській діяльності доводиться користуватися двома цими методами. Вони доповнюють один одного, як два боки однієї медалі.
- Стратегічне планування характеризується широтою розмаху, а тактичне –певною вузькістю, хоча широта та вузькість – поняття відносні.
- Тактичне планування займається вибором засобів для виконання намічених цілей. Цілі звичайно задаються на вищому рівні управління. Стратегічне планування займається визначення цілей вибором засобів для їх реалізації.
Стратегічне планування –довгострокове, комплексне, зорієнтоване на кінцеві результати. Але для досягнення найбільшого успіху необхідне й тактичне, і стратегічне планування.
Своєрідність стратегічного планування як системи управління визначається його принципами, першим з яких є селективність при орієнтації на цілі глобального характеру. Поставивши питання про визначення генеральної мети діяльності, велика організація аналізує своє функціональне призначення в системі світового господарства й міжнародного розподілу праці незалежно від національних, регіональних кордонів.
Виробничо-господарська місія – набір певних параметрів, які описують характер зовнішнього для організації середовища, що дає змогу визначити певні стратегічні зони господарювання, окремі сегменти, доступні ля проведення операцій. Аналіз поточних значень параметрів і їх прогноз дають можливість сформулювати "стратегічний фокус" - пріоритетний напрям, на який необхідно сконцентрувати увагу та ресурси.
Сфера пріоритетів має бути обмеженою, оскільки одночасна реалізація кількох стратегічних цілей реально нездійсненна.
Другим важливим принципом стратегічного планування є багатоваріантність планових розрахунків. Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станом організації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети. Беручи до уваги фактори ризику та невизначеність розвитку зовнішнього середовища, вибрати єдину стратегію розвитку практично неможливо.
Наступний принцип – комплексність розробки стратегії. Він визначає, що кожний альтернативний варіант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової, ресурсної й організаційної забезпеченості визначення та погодження часових та кількісних параметрів. Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантує стабільність реалізації стратегії, хоча обмежує можливість маневрування.
Вищезгадані принципи створюють основу специфічної для планування системи "портфельного планування", яка використовується практично, коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова, а решта залишається в портфелі.
Розробка стратегії здійснюється по етапах, які включають усі необхідні елементи циклу прийняття управлінського рішення. Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу. Він включає:сукупність маркетингових досліджень –виявлення тенденцій розвитку ринків та їх сегментів, тестування, аналіз пробних продаж, визначення напрямків соціально-політичного та макроекономічного розвитку[1].
Фінансова стратегія, її цілі, завдання
В умовах ринкових відносин, самостійності, відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих суб'єктів.
Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії. Фінансова стратегія – це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона обіймає питання теорії та практики формування фінансів, їх планування, вирішує задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання.
Теорія фінансової стратегії досліджує об'єктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах, підготовки та ведення фінансових операцій.
Фінансова стратегія підприємства включає в себе:
- аналіз фінансового стану;
- оптимізацію основних та оборотних засобів;
- розподіл прибутку.
Більш детальна інформація щодо складу фінансової стратегії наведена в додатку.
Фінансова стратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю забезпечує:
- формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
- виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;
- відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;
- визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами;
- створення та підготовка стратегічних резервів;
- ранжування та поетапне досягнення цілей.
Таким чином успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при взаєморівновазі теорії і практики фінансової стратегії, при співпаданні стратегічних цілей з реальним економічним та фінансовим можливостям через жорстку централізовану фінансову стратегію.
Завданнями фінансової стратегії є:
- визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;
- визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками, тощо.
- фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;
- вивчення економічних та фінансових можливостей ймовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;
- розробка способів виходу з кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств[2,3].
Література
1. А. В. Калина, М. Т. Пашута ''Прогнозування та макроекономічне пла-нування'';Навчальний посібник, К:МАУП, 98р., стр. 34-36.
2. А. М. Ковалева ''Финансы'', Научное пособие, М:97, стр. 322
3. А. М. Поддерьогін ''Фінанси підприємств'', стр. 288
4. Бонк И. А. ''Стратегия и тактика управления финансами'', К, 1996, с. 21
5. БизнесИнформ; ж, №5-6,1999, стр. 86—92.
05.06.2011
