Суттєва та змістовна характеристика видів ефективності виробництва
Ефективність виробництва – являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.
Існують різні класифікації ефективності. Виділяють наступні класифікації:
1. За наслідками.
- економічний ефект (відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва).
- соціальний ефект (зводиться до скорочення робочого тижня, збільшення нових робочих місць тощо).
2. За місцем одержання ефекту.
- локальний (госпрозрахунковий) ефект (означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, внаслідок якої воно отримує зиск).
- народногосподарський ефект (спільний ефект у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг)).
3. За ступенем збільшення ефекту.
- первісний ефект (внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів).
- мультиплікаційний ефект (повторення і примноження початкового ефекту) Має такі різновиди: дифузійний, стартового вибуху, супроводжувальних можливостей, акселерації, резонансний.
4. За метою визначення.
- абсолютний ефект (характеризує загальну або питому його величину, яку має підприємство від своєї діяльності за певний проміжок часу).
- порівняльний ефект (відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них).
Поняття, місія і напрямки діяльності підприємства
Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).
Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта тощо. Кожне підприємство є юридичною особою, має закінчену систему звітності та обліку, системний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак.
Головні напрямки діяльності:
- вивчення ринку товарів, або ситуаційний аналіз;
- інноваційна діяльність;
- виробнича діяльність;
- комерційна діяльність;
- післяпродажний сервіс.
Кожне підприємство має свою місію, або генеральну мету, тобто чітко окреслену причину його існування. У більшості випадків місією сучасного підприємства можна вважати виробництво продукції для задоволення потреб ринку і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку. На основі місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі.
Правові основи діяльності підприємства
Підприємства мають діяти в межах законодавства, що регулює усі напрямки його діяльності. З поміж усіх юридичних актів визначальними є Закон України про підприємництво та статут підприємства, колективний договір.
Закон про підприємництво: визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, механізм здійснення ним підприємницької діяльності; створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно і системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими господарюючими суб’єктами та державою.
Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту, тобто зібрання правил, що регулюють сукупну їх діяльність, взаємовідносини з іншими господарюючими суб’єктами.
Велике значення має також трудовий договір – угода між трудовими колективами в особі профспілки та адміністрацією, що укладається щорічно і не може суперечити діючому законодавству.
Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією усякого підприємства, яке використовує найману працю.
Класифікація підприємств
Досить повна класифікація забезпечується такими ознаками:
- 1) мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні).
- 2) форма власності майна (приватна, колективна, державні, спільні).
- 3) належність капіталу (національні, закордонні, змішані).
- 4) правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства).
- 5) галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, виробничо-торгові, товарно-посередницькі, іноваційно-впроваджувальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні тощо).
- 6) технологічна і територіальна цілісність (головні, дочірні, асоційовані, філії).
- 7) розмір та чисельність працівників (малі, середні, великі).
Існують також добровільні об'єднання підприємств:
- 1) асоціації – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності.
- 2) корпорація – договірне об’єднання господарчих суб’єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням певних повноважень централізованого регулювання кожного з учасників;
- 3) консорціум – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.
- 4) концерни – форма статутних об’єднань підприємств, що характеризується єдністю власності і контролю.
- 5) картелі - договірне об’єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності.
- 6) синдикати – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створення спільного збутового органу.
- 7) трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс.
- 8) холдинги – державницьке інтегроване товариство, що само безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну.
- 9) фінансові групи - об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства.