Комерційна діяльність на сучасному етапі переходу до ринку: роль та значення. Реферат

Визначальним фактором функціонування ринку є комерційна діяльність. Це невід'ємна умова ринкового господарювання

Потенційні можливості комерційної діяльності з переходом до ринкової економіки здобувають усе більше значення. Однак, на жаль, поки багато питань механізму практичного використання комерції на споживчому ринку працівникам торгівлі приходиться вирішувати інтуїтивно, методом "проб і помилок".

Будучи складовою частиною ринку, комерція, спираючи на свої позиції, одночасно стає основою ринкового господарства. Як показує практика, активність комерції тим вище, ніж стійкіше і динамічніше діюче середовище ринку. У своєму призначенні і діяльності комерція повинна базуватися на українській моделі формування ринку і ринкових відносин, що складаються.

Важливо представити, що комерційна діяльність не обмежується заданими межами. В міру просування до ринку вона неодмінно буде розширюватися. Комерційні процеси варто розглядати в ув'язуванні із суб'єктами господарювання і факторами зовнішнього середовища.

Структура нових й організованих товарних ринків являє собою різні утворення. Сьогодні виникли досить неоднорідні ринки, що володіють різними товарно-матеріальними ресурсами, інфраструктурою, торговим обслуговуванням, кадровим потенціалом. На ринку товарів відбувається взаємодія виробників і споживачів, продавців і покупців.

Ринок розглядається як товарне господарство, що представляє сферу товарно-грошового обміну з визначеною системою комерційних дій і відносин. Ринкові процеси і комерція тісно взаємозалежні між собою. Зміни в ринковому середовищі супроводжуються змінами й у комерційних діях.

Отже, комерція повинна мати автономність і адаптуватися до вимог ринку. Перетворення, проведені в торгівлі і комерції, не можуть не враховувати ряду обставин:

  • По-перше, економічні зміни що відбуваються, особливості перехідного періоду, менталітет і купівельне поводження населення.
  • По-друге, всі елементи макро- і мікросередовища повинні працювати як єдиний і злагоджений механізм, що діє в нових умовах господарювання.
  • По-третє, ринкові перетворення необхідно проводити в ув'язуванні з економічними процесами і ринковими принципами, що затвердилися у світовій практиці. Комерційна діяльність знаходить висвітлення в різноманітних проявах, тому необхідно виділити її основу (базис).

Такий підхід дозволить найбільше повно розкрити сутність комерції і конкретизувати її можливості. У роботах вітчизняних економістів можна зустріти різні визначення комерційної діяльності.

Приведемо найбільш значимі з них:

  • комерція - торг, торгові обороти, купецькі промисли;
  • комерційна діяльність - товарно-грошовий обмін, у процесі якого товари від постачальника переходять у власність торгового підприємства з орієнтацією на потребі ринкового попиту; комерційна діяльність - це все те, що забезпечує максимальну вигідність торгової угоди для кожного з партнерів при першочерговому врахуванні інтересів і запитів споживачів;
  • комерційна діяльність - особливий вид діяльності, зв'язаний з реалізацією товарів, від якої залежать кінцеві результати фірми;
  • комерційна діяльність - комплекс операцій, товарів, що забезпечують купівлю-продаж, і разом із процесами їхнього просування представляючих собою торгівлю в ринковому просторі;
  • комерційна діяльність - оперативно-організаційна діяльність по проведенню операцій обміну товарно-матеріальних цінностей з метою задоволення потреб населення й одержання прибутку.

Поняття комерційної діяльності вперше було сформульовано Гарвардською школою бізнесу в 1958 році: "Комерційна діяльність існує для того, щоб із прибутком задовольнити споживчі вимоги". Суть даної логіки можна представити як купівлю-продаж товарів, націлену на ринковий (купівельний) попит і одержання заслуженого прибутку.

Дуже повчальні висловлення основоположника французької адміністративної школи А. Файоля: "Комерційна майстерність характеризується глибоким знанням ринку і сили суперників, далеким передбаченням і практикою угод. Комерційна функція піклується про те, щоб ціни, призначувані вищим керуванням, не були джерелом небезпечних оман".

Організатор Комерційної академії в Берліні професор И. -Ф. Шерр у своїй книзі "Навчання про торгівлю" виступає з критичною фразою: "Ця книга усім своїм змістом повинна довести, що комерційне прагнення до наживи ні в якому разі не може скласти предмет науки про торгівлю". Обоє приведених висловлення говорять самі за себе. Закордонна практика свідчить, що комерція - рушійний фактор споживчого ринку.

Вона розглядається як система у взаємодії з каналами закупівлі, руху і збуту товарів, що утворять комерційну справу в широкому змісті цього слова.

Ключові положення комерції піддаються узагальненню результатів, перевірці життям, тобто втіленню їх у практику фірм і компаній. Звідси можна представити, що комерція не обмежена заздалегідь заданими межами і постійно розширює свої можливості і поле діяльності в торгівлі. М. Портер і Д. Стік підкреслюють стратегічний підхід при рішенні задач комерції.

Вони вважають, що комерція вийшла за межі її традиційного вузького впливу і має велике значення в стратегічному призначенні, тобто арсенал засобів комерції невичерпний. Проаналізувавши точки зору дослідників-економістів, я прийшла до висновку, що різні тлумачення комерційної діяльності визначаються її багатоаспектністю.

Категорію комерції вони розглядають з позицій підприємця, бізнесмена, економіста, фінансиста й ін. Разом з тим формуюче положення займають наука, практика, рівень розвитку ринків, сфера додатка комерції.

Проте, незважаючи на відзначені розходження, багато економістів сходяться в думці, що суть комерції зводиться до купівлі-продажу товарів у сфері звертання з обліком ринкового (купівельного) попиту. Формула комерційних справ і товарно-грошових відносин: обмін товарів на гроші при продажі і грошей на товари при покупці. Купівля-продаж товарів, обумовлена зміною форм вартості, і представляється як важлива складова частина комерційної діяльності.

Однак закупівлі товарів і обмінні операції з постачальниками продукції, що будуються на комерційній основі, не вичерпують усього різноманіття комерційних функцій. Повнота і комплексний підхід у комерції зводяться до охоплення нею всіх етапів проходження продукції від виробника до споживача. При цьому комерційний механізм повинний бути спрямований на реалізацію попиту, що утвориться, і інтересів покупців.

В основі формуючих умов комерційної діяльності об'єктивною реальністю виступають ринкові відносини і технологія просування продукції від виробника до споживача. Комерція є своєрідним економічним барометром, що показує і здійснює найбільш доцільні і вигідні вкладення коштів у властиві їй сфери й об'єкти.

При цьому в її поле зору знаходяться витрати обертання товарів і їхня мінімізація. Представляється правомірним розглянути теоретичну і практичну приналежність комерції. Теорія, що базується на економічних законах ринку, орієнтована на їхнє пізнання, встановлення основних положень комерційної діяльності, виявлення факторів і орієнтирів розвитку комерційної справи. Закономірностям комерції і комерційних процесів властиві свої правила і принципи.

Головний принцип комерції - це пронизування комерційними діями етапів просування продукції від виробника до споживача, забезпечуючи зниження витрат повеертання й одержання реального прибутку від продажу продукції. Механізм комерції будується на саморегулюванні, де визначальна роль диктується економічними і розпорядницькими методами.

У результаті зароджуються сприятливі умови, що сприяють динамічному розвитку комерції. Комерційна самозабезпеченість означає вибір способів і прийомів, спрямованих на розвиток господарської діяльності конкретного ринку. Така позиція веде до утворення цілеспрямованого виробництва і споживання продукції.

Комерція з властивими їй властивостями стає реальною необхідністю ринку. Регуляторами комерції є ринкове середовище і кон'юнктура ринку. Тут же відзначимо, що сама комерція, володіючи властивістю автономності, дозволяє регулювати обмежені матеріальні ресурси і кошти. В умовах організованого ринку комерція виступає сполучною ланкою із суб'єктами господарювання.

Ринковий простір дозволяє учасникам комерційного обороту успішно діяти при взаємній зацікавленості і вигоді. Ціль, переслідувана суб'єктами ринку, - одержання прибутку. Його розмір залежить і забезпечується задоволенням запитів і потреб покупців у продукції. Практична (прикладна) комерція ставить перед собою мету вирішення практичних задач.

Вони визначаються комерційними справами, обміном, купівлею-продажем, веденням комерційних операцій, зв'язаних із просуванням продукції по каналах реалізації.

Основою розвитку прикладної комерції є вивчення конкретно сформованої ситуації на ринку, спираючись на досягнуту практику господарювання і ведення комерційної діяльності. Комерція в практичній діяльності знаходиться в прямому і зворотному зв'язку з внутрішнім і зовнішнім середовищем.

З'єднання наробітків у плані комерції підводить до встановлення нових її можливостей. Отже, значення що визначають комерції не є вичерпними, вона постійно розширює сферу застосування.

Комерція акумулює досвід, і на його основі робляться узагальнення, виявляються конкретні ситуації, орієнтири додатка і ведення комерційної справи на практиці. Для реалізації комерційної діяльності прикладного характеру виділяються позитивний і нормативний інструментарії.

Позитивний інструментарій фіксує сталі явища, що випливають з ринкових факторів, що впливають на комерцію. Він покликаний, виходячи з накопиченого досвіду, дати відповідь, що досягнуто в області комерції і які прогнози її подальшого практичного розвитку. Нормативний інструментарій ставить задачу: як діяти, щоб досягти бажаного результату.

Тут керуються положеннями і нормативами для організації і ведення комерційної роботи. Передбачені позитивний і нормативний інструментарії використовуються в керуванні комерційними процесами при просуванні продукції зі сфери виробництва в сферу споживання. На комерційну діяльність впливає мікро- і макросередовище.

Мікросередовище, чи внутрішнє середовище суб'єкта (підприємства, ринку), безпосередньо зв'язані з господарською, комерційною діяльністю й економічним поводженням суб'єкта.

Макросередовище, чи зовнішнє оточення, оперує економічними процесами, що відбуваються, обсягами виробництва галузевого призначення, динамікою макроекономічних показників і їхньою зміною в часі. Мікро- і макросередовище зв'язані між собою і взаємодіють один з одним. З обліком вищевикладеного спробуємо виразити сутність комерційної діяльності.

Вона являє собою комерційні процеси, спрямовані на купівлю-продаж продукції, просування і розподіл її по каналах реалізації, забезпечення мінімізації витрат обертання й одержання реального прибутку. При цьому комерція покликана спиратися на ринковий (купівельний) попит. Закупівля і постачання товарів припускає вивчення ринку й організацію закупівельної діяльності з установленням партнерських зв'язків з виробниками і постачальниками продукції. Умовою цілеспрямованості комерційної діяльності є стратегія.

Вона залежить від факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що складається і вимог ринку на поточний і перспективний періоди. Реалізація стратегічних цілей здійснюється організаційним, економічним і фінансовим забезпеченням.

Стратегія не залишається незмінної, вона піддається коректуванню виходячи з мінливих кількісних і якісних показників зовнішнього і внутрішнього середовища, а також виникаючих нових вимог ринку.

Це дозволяє установити функції комерційної діяльності, що складають:

  • організацію господарських і партнерських зв'язків із суб'єктами ринку;
  • вивчення й аналіз джерел закупівлі продукції;
  • забезпечення зв'язку виробництва зі споживанням продукції, орієнтованих на купівельний попит, у частині асортименту, обсягу і відновлення продукції, що випускається;
  • здійснення купівлі-продажу товарів з урахуванням потреби ринку і купівельної спроможності;
  • розширення сфери цільових ринків (сегментів);
  • скорочення витрат обертання товарів.