Останніми роками економіка України розвивається дедалі динамічніше. Так, якщо у 2000 р. порівняно з 1999 р. реальний ВВП збільшився на 6,0%, то у 2001 р. — на 9,0%.
У 2001 р. зберігалась позитивна динаміка збільшення обсягу випуску продукції та валової доданої вартості у провідних галузях економіки. Найбільший внесок мали такі галузі, як переробна, харчова, легка, а також машинобудування.
У 2000-2001 p. продовжували покращуватись і фінансові результати діяльності підприємств. Так, якщо в 2000 р. розміри фінансових результатів від звичайної діяльності суб'єктів господарювання до оподаткування (крім малих і сільськогосподарських підприємств) перевищували 11,5 млрд. грн., то в 2001 р. — 19,0 млрд. грн. (тобто на 7,5 млрд. грн., або на 65% порівняно з 2000 p.).
Але незважаючи на позитивні зрушення в економіці України, практично кожне друге вітчизняне підприємство було збитковим. Найбільше збиткових підприємств та організацій спостерігається на транспорті — понад 65,0%, у матеріально-технічному постачанні та збуті — близько 65,0%, на будівництві — близько 60,0%.
Збиткова діяльність підприємств та організацій є однією з головних причин їх незадовільного фінансового стану. Наслідком цього є збільшення кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств. Так, дебіторська та кредиторська заборгованості за всіма суб'єктами господарювання (крім малих підприємств та бюджетних установ) на 1 грудня 2000 р. становили відповідно 197,2 та 270,0 млрд. грн., що перевищило їх розмір порівняно з початком 2000 р. відповідно на 15,8 та 17,8%. На 1 листопада 2001 р. дебіторська та кредиторська заборгованості за зазначеними суб'єктами господарювання становили відповідно 215,8 та 278,0 млрд. грн., тобто зросли порівняно з початком року відповідно на 16,5 та 7,6%.
Найбільша питома вага кредиторської заборгованості припадає на промисловість (понад 35,0%), торгівлю та громадське харчування (близько 20,0%) і транспорт (близько 10,0%).
Протягом останніх років значною залишалась прострочена заборгованість.
Внаслідок значної дебіторської та кредиторської заборгованостей і їх прострочення велика кількість суб'єктів господарювання є неплатоспроможними. При цьому більш як третина неплатежів у промисловості спостерігається в таких галузях, як електроенергетика (понад 30,0% загальної суми кредиторської заборгованості по промисловості), паливна промисловість (понад 16,0%) і чорна металургія (понад 15,0%). Значною залишається сума заборгованості із заробітної платні. Понад 15,0% становить заборгованість населення за житлово-комунальні послуги.
Значні суми кредиторської заборгованості у суб'єктів господарювання, тобто їх неплатоспроможність, свідчать про те, що такі підприємства перебувають у глибокій фінансовій кризі.
Отже, під фінансовою кризою слід розуміти недостатність власних коштів у суб'єктів господарювання для здійснення своєчасних розрахунків з платежів у бюджет, цільові фонди, постачальникам, підрядникам, працівникам тощо внаслідок зниження з різних причин результатів їх господарсько-фінансової діяльності. Іншими словами, фінансова криза — це неспроможність підприємства здійснювати фінансове забезпечення власної поточної виробничо-фінансової діяльності.
Зумовити фінансову кризу на підприємстві можуть як зовнішні фактори (тобто ті, що не залежать від діяльності підприємства), так і внутрішні (тобто ті, що залежать від діяльності підприємства).
До зовнішніх факторів належать:
- політична нестабільність у країні, в якій розміщене підприємство;
- нестабільність господарського та податкового законодавства;
- значний рівень інфляції;
- зниження купівельної спроможності населення;
- нестабільність фінансового ринку;
- криза, посилення конкуренції в галузі;
- інші.
Ці фактори можуть зумовити фінансову кризу, якщо відповідні служби підприємств неналежно або несвоєчасно реагують на них.
До внутрішніх факторів належать:
- низький рівень кваліфікації керівного персоналу;
- помилки в організації постачання та здійснення виробничої діяльності;
- помилки в інвестиційній політиці;
- дефіцит коштів для фінансування;
- низький рівень менеджменту та маркетингу;
- недосконалість виробничої структури та структури управління;
- інші.
В окремих підприємствах спостерігаються специфічні причини виникнення фінансової кризи.
Фінансова криза буває трьох рівнів:
- перший — залежно від фінансового стану підприємства, коли цей стан не загрожує його функціонуванню (за умови переведення його на режим антикризового управління);
- другий — фінансовий стан на підприємстві загрожує його існуванню і потребує негайного здійснення фінансової санації;
- третій — кризовий, що потребує ліквідації підприємства.
Встановлення рівня фінансової кризи зумовлюється необхідністю прийняття своєчасного та правильного рішення про відновлення платоспроможності підприємства або визнання його банкрутом.
Література
- Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.
- Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.
- Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.
- Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.
- Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.
- Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
- Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.
- Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993.
- Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.
- Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.
- Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.
- Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. — К.:Либідь, 2002.
- Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во КНЕУ, 2002.