Сучасна економіка: вид та основні типи. Реферат
За останні роки в економічної, літературі — і особливо в навчальних цілях — стали частіше згадувати поняття "неокласичний синтез", воно одержало досить широкий спектр значеннєвого навантаження
От уже протягом двох останніх сторіч боротьба проти таких нещасть, як масове безробіття й інфляція, була і залишається самою актуальною проблемою соціально-економічного розвитку держав з ринковою організацією і, звичайно, економічної науки. Як досягти стабільну і повну занятість і незатухаюче зростання реальних доходів населення? У чому складаються "секрети" безкризисного економічного циклу?
Прагнення одержати відповідь на ці питання, необхідність правильного рішення зв'язаних з ними проблем, як пише в томі I свого всесвітньо відомого підручника "Экономікс" П. Самуельсон, спонукує "сучасні демократичні країни", що розташовують "як фіскальними і кредитно-грошовими інструментами, так і політичною можливістю, використовувати їх, щоб перебороти хронічні різкі спади і "галопуючі" інфляції. Це приводить нас, — укладає він, — до неокласичного синтезу — класичні принципи ціноутворення, викладені в подальших главах, підтверджуються успішним використанням інструментів, аналізованих у попередніх главах".
За останні роки в економічної, літературі — і особливо в навчальних цілях — стали частіше згадувати поняття "неокласичний синтез", воно одержало досить широкий спектр значеннєвого навантаження. Наприклад, С. Носова вважає, що "у зв'язку з появою неокласичного синтезу різні заходи для регулювання економіки стали носити змішану форму".
Вона затверджує: "Таким чином, у даний час основою макроекономічного регулювання є симбіоз трьох основних теорій: кейнсіанство з його різними модифікаціями, теорія економіки пропозиції і монетаризм. Кейнсианська доктрина виходить із властивої їй філософії активізму, енергійного втручання держави в господарські процеси для зм'якшення циклічного коливання кон'юнктури і досягнення високого рівня виробництва і зайнятості робочої сили. При цьому особливі надії покладаються на бюджетні методи як на інструмент прямого регулювання платоспроможного попиту. Монетаристи ж відстоюють принцип невтручання в економічне життя".
Відповідно до окремих версій тлумачення поняття "неокласичний синтез", позначеними в спільній публікації С. Брагинского і Я. Певзнера, "Політична економія: дискусійні проблеми, шляхи відновлення" (М.: Думка, 1991), мабуть, що в їхні формулювання підпадає коло питань не тільки державного регулювання економіки, але і моделювання загальної економічної рівноваги. У свою чергу згідно А. В. Анікіну, судячи з його книги "Люди науки.
Зустрічі з видатними економістами" (М.: "Справа Лтд", 1995), самуельсоновський неокласичний синтез — це насамперед з'єднання "класичної мікроекономіки" з деякою "новою макроекономікою".
Таким чином, можна визнати, що з "подачі" самого автора поняття "неокласичний синтез" П. Самуельсона, що заявив про "більш широкий зміст" цього терміна, нині продовжується процес становлення ще однієї економічної концепції - "концепції неокласичного синтезу" як нової універсальної доктрини по багатьом проблемам сучасної економічної науки.
Виходячи із систематизації версій названих вище авторів і на основі власних концептуальних побудов виклад суті даної концепції необхідно, як представляється, звести, щонайменше, до наступного трьох версіям.
Суть однієї з них полягає в обґрунтуванні ідеї про те, що сучасна економічна теорія розглядає можливість забезпечення повної зайнятості й економічного росту при одночасному використанні як елементів ринкового механізму господарювання з його принципами економічного лібералізму, так і елементів кейнсіанської концепції, що обмежує стихію вільного ринку.
Тут маються на увазі і згадані П. Самуельсоном "інструменти" фіскальної і грошово-кредитної системи в політику держави, і антиінфляційні можливості концепції "природної норми безробіття" М. Фридмена, і ідеї синтезу вільного ринку з "соціально обов'язковим суспільним ладом" Ерхардаріпці і т. д.
За іншою версією, висунутої, як очевидно, ще неокласиками кінця XIX в., в основі наукової теорії вартості (цінності) лежить інтеграція "старої" і "нової" теорії вартості, тобто витратної теорії (трудова теорія чи вартості, по іншому трактуванню, теорія витрат виробництва) і теорії граничної корисності.
Тут мова йде про системний підхід маржиналістів "другої хвилі" в особі А. Маршалла, В. Парето й інших, що обґрунтували на основі граничного аналізу теза двухкритеріальної сутності цінності будь-якого товару й актуалізували ідеї про Функціональний зв'язок категорій "ціна", "попит" і "пропозиція" і про приватну і загальну економічну рівновагу.
І за третьою версією "неокласичний синтез" полягає в положенні про те, що сучасна модель загальної економічної рівноваги базується одночасно на макро- і на мікроекономічному дослідженні, оскільки використовує для її побудови науковий інструментарій, адекватний макро- і мікроекономічному аналізу.
Причому на шляху до формування синтезуючих ідей тут було досягнуте як відмовлення неокласиками (слідом за інституціоналістами) від смітіанських постулатів "чистої" економічної теорії і "зробленої конкуренції" і від протиставлення один одному сфер виробництва і споживання, так і перехід до концепцій реформування економіки з урахуванням усієї сукупності суспільних відносин, включаючи небезпідставний "психологічний закон" Дж. М. Кейнса про випереджальний завжди зростанні доходів у порівнянні з ростом споживання і навіть так називаний "ефект Веблена", що не виключає "аномалії" у механізмі ціноутворення, і інші неекономічні фактори.
Список використанної літератури
- Ядгаров Я. С. Історія економічних вчень: підручник для вузів. 3-є видання. – М.: Інфра-М, 1999. – 320 с.
- Блауг М. Економічна думка в ретроспективі. М.: "Діло Лтд", 1994.
- Жид Ш., Ріст Ш. Історія економічних вчень. М.: Економіка, 1995. Самуельсон П. Економіка: В 2-х томах. М.: НПО "Алгон", 1992.
- Селігмен Бен Б. Основні напрямки сучасної економічної думки. М.: Прогрес, 1968.
- Шумпетер Й. Теорія економічного розвитку. М.: Прогрес, 1982.
17.10.2011
