• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Екологічний аудит. Терміни і визначення. Закон «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 року визначає екологічний аудит як незалежну, комплексну, документовану оцінку дотримання суб'єктом господарської й іншої діяльності вимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охорони навколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовку рекомендацій з поліпшення такої діяльності.

Екологічний аудит - експертиза й аналіз діяльності і звітності суб'єкта, що хазяює, уповноваженими на те юридичними (аудиторська організація) або фізичними (еколог-аудитор) особами з метою визначення їхньої відповідності діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки, проведення консультацій і видача рекомендацій.

Метою екологічного аудиту є оцінка впливу і прогнозування екологічних наслідків діяльності суб'єкта, що хазяює, на навколишнє середовище, установлення відповідності його діяльності вимогам діючого природоохоронного законодавства, екологічних нормативних актів, стандартів, правил, постанов і розпоряджень державних і природоохоронних органів, визначення основних напрямків забезпечення екологічної безпеки виробництва, підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

Про історію екологічного аудиту. Вперше екологічний аудит почав використовуватися при контролі великих промислових корпорацій на території США. Розглядаючи фактор навколишнього середовища як потребуючий усе більшої уваги і з огляду на ряд аварій, великі промислові корпорації поставили свої підприємства під внутрішній контроль з метою оцінки, чи не є вони джерелом негативного впливу на навколишнє середовище.

Задачею екологічного аудиту було інформування правління корпорації й акціонерів про заходи для дотримання діючого природоохоронного законодавства і про ризик можливих аварій, з погляду впливу на навколишнє середовище.

У 1989 році Міжнародна торговельна палата (МТП) опублікувала документ, що заклав основи внутрішнього екологічного аудиту як процедури самоконтролю й інструмента внутрішнього менеджменту. Внутрішній екологічний аудит являє собою елемент системи заходів щодо охорони навколишнього середовища на підприємстві і містить у собі систематичні перевірки, доповнені аналізами, тестами і контролем впливу промислових процесів на навколишнє середовище.

Екологічний аудит визначалося в ньому як заглиблений постійний аналіз природоохоронній діяльності підприємства, причому підкреслювався його добровільний характер. Підхід, запропонований міжнародною торговельною палатою, одержав визнання в промисловців, оскільки дозволяв керівникам підприємств забезпечити контроль за станом охорони навколишнього середовища на підприємстві, а також контролювати роботу підприємства з погляду природоохоронних нормативів.

Внутрішній екологічний аудит підприємства включає:

• аналіз внутрішнього контролю керування виробничим процесом;
• оцінку слабких сторін і неполадок контрольного устаткування;
• облік ризику для навколишнього середовища обстежуваного об'єкта;
• збір доказів практичної ефективності внутрішнього екологічного контролю;
• оцінку зібраних матеріалів для визначення недоліків системи заходів, що перевіряється, по охороні навколишнього середовища;
• представлення звіту про результати екологічного аудиту.

На основі висновків екологічного аудиту розробляється план дій, що уточнює сукупність коригувальних заходів.

Поряд із внутрішнім екологічним аудитом, за рубежем часто використовується і цільовий екологічний аудит, спрямований на виявлення впливу на навколишнє середовище і оцінку аварій, інвентаризацію устаткування, оцінку потенційного ризику, оцінку стану навколишнього середовища.

Екологічний аудит, спрямований на оцінку аварій, полягає в ідентифікації підприємств - можливих джерел аварій, вивченні якісного і кількісного впливу можливої аварії на стан навколишнього середовища, підготовці відповідних рекомендацій.

Екологічний, аудит устаткування спрямований на інвентаризацію природоохоронного устаткування і його використання.

Оцінка екологічного ризику ставить своєю задачею:

• вивчення сценаріїв можливих аварій і їхніх наслідків для навколишнього середовища і населення;
• аналіз передбачених мір і засобів попередження й обмеження наслідків аварії;
• порядок розрахунку збитку, нанесеного діяльністю підприємства;
• деталізацію засобів зм'якшення цього збитку;
• оцінку впливу на середовище залишкового забруднення,
• систему інформування наглядових організацій і громадян про можливу аварію.

Екологічний аудит ризику проводиться підрозділом компанії, відповідальним за ризик, по його власній ініціативі, а також за вимогою адміністрації банків і страхових компаній, що несуть витрати по кредитуванню або страхуванню від аварійного і поступового забруднення. Екологічний аудит стану навколишнього середовища проводиться при злитті або придбанні підприємств або нерухомості, включаючи придбання ділянок під забудову.

У 1990 році Комісія європейських співтовариств (КЕС) виступила з першим проектом обов'язкових правил екологічного аудиту. Проект викликав критикові з боку (МТП), деяких країн - членів ЄЕС, а також різних міжнародних і національних організацій. Зауваження відносилися до можливості втручання в організацію роботи промислового сектора, обов'язковості екологічного аудиту і розкриття результатів екологічного аудиту громадськості. У 1991 році КЭС вийшла з новими пропозиціями, і в жовтні 1991 року був створений остаточний варіант правил обов'язкового екологічного аудиту. Він передбачає створення системи природоохоронних заходів на підставі висновку про екологічний стан підприємства.

Система природоохоронних заходів містить у собі:

• програму і план природоохоронних заходів;
• систему моніторингу за станом навколишнього середовища;,
• систему природоохоронної документації, що ведеться;
• періодичність екологічного моніторингу.

Документація по організації системи природоохоронних заходів затверджується офіційним аудитором. Екологічний аудит підприємства проводиться з проміжком в один - три роки. Звіти екологічного аудиту затверджуються офіційним аудитором, а їхні висновки доводяться до зведення влади і громадськості.

Директивою ЄС 1836/93 у 1993 році були затверджені Правила екологічного керування й аудиту. Компанії, що реалізують цю систему, мають право на використання спеціальної екологічної емблеми. Поряд із Правилами екологічного керування й аудиту, затвердженими директивою ЄС 1836/93, у Великобританії розроблений і впроваджений Стандарт для системи екологічного керування BS 7750. Міжнародна організація по стандартизації закінчила розробку міжнародних норм екологічного керування підприємством ISO 14000.

Мета аудиту. Форми. Об'єкти. Мета екологічного аудиту:

• контроль вірогідності видаваної підприємством екологічної інформації;
• перевірка відповідності об'єкта екологічним вимогам;
• оцінка існуючої системи керування навколишнього середовища і здоров'я працівників;
• оцінка ризиків від регульованих і не регульованих впливів на середовище.

Форми екологічного аудиту:

• добровільний екологічний аудит, проведений з ініціативи підприємства;
• обов'язковий екологічний аудит, проведений по спеціальному дозволі державних органів, наполяганню акціонерів або населення прилеглих районів.

Об'єкти екологічного аудиту:

• сировина;
• продукти харчування, харчоблоки;
• технологічні процеси;
• продукція;
• викиди в атмосферу;
• стічні води;
• відходи;
• засобу індивідуального і колективного захисту;
• техніка безпеки;
• положення про політика Компанії в області охорони праці і навколишнього середовища;
• екологічний паспорт підприємства й ін.

Зміст екологічного аудиту. Види і параметри аудиту. Екологічний аудит повинний бути орієнтований на внутрішні індивідуальні потреби підприємства відповідно до його політики і встановлених цілями. Крім того, важливо чітко ідентифікувати мети і задачі діяльності підприємства, перш ніж визначити, який тип екологічного аудиту йому необхідний.

Наприклад, офіційні природоохоронні органи установлюють визначений ступінь детальності проведення екологічного аудиту, тоді як рада директорів або керівництво підприємства, відповідно до власних задач і проведеною екологічною політикою, може зробити установку на проведення більш детального аудиту, у якому аналізуються всі аспекти організації керування і роботи підприємства на різних структурних рівнях.

Екологічний аудит можна умовно підрозділити на кілька типів у залежності від цілей, однак вони не є взаємно виключають. Це значить, що протягом року можна провести кілька різних видів екологічного аудиту: аудит управлінської діяльності підприємства, енергозбереження, мінімізації відходів, нерухомості і т. д.

При придбанні земельної нерухомості може виникнути необхідність у проведенні спеціальних досліджень з метою виявлення користувача останніх 50 років, якщо виникають підозри на забруднення навколишнього середовища.

У сфері діяльності, зв'язаної з мінімізацією відходів, може знадобитися одночасне виконання аудиту і проведення досліджень щодо нових тенденцій і технологій, розроблених і впроваджених у Японії або Європі, що можуть бути адаптовані для виробничого процесу конкретного підприємства. Це може мати істотне значення для реорганізації управлінського апарата підприємства, наприклад в обов'язку персоналу, відповідального за дану діяльність, буде додатково включене проведення огляду й оцінки нової продукції і технологій, що з'являються на ринку, і розробка відповідних заходів для забезпечення їхнього впровадження в діяльність підприємства.

При визначенні параметрів екологічного аудиту варто брати до уваги:

• ступінь детальності аналізу діяльності підприємства, що використовується в аудиті, тобто торкається окремих сторін або всієї діяльності компанії;
• вироблення концепції і мір, спрямованих на досягнення узгодження з нормативами і лімітами, установленими природоохоронними органами;
• географічне положення об'єкта (число офісів і місце розташування заводів);
• тимчасова структура (частота проведення аудитів);
• предмет екологічного аудиту (повітря, вода, землі, енергоспоживання, відходи).

Процедура аудитування. Процедура екологічного аудиту повинна забезпечувати можливість оцінки відповідності об'єкта, що перевіряється, установленим, для нього критеріям екологічного аудиту - процедура проведення екологічного аудиту простій і доступної в керуванні і виконанні.

Перед проведенням аудиту необхідно:

• ідентифікувати процеси, використовувані в комерційній діяльності або виробничому процесі об'єкта аудитування;
• чітко установити цільову спрямованість політики і планів підприємства;
• визначити компетенцію аудиту, включаючи його структуру і масштаб;
• розробити процедури, що встановлюють порядок виконання аудиту.

Основними етапами процедури екологічного аудиту є:

• перевірка первинної документації, журналів реєстрації й інших матеріалів, що реєструють показники природоохоронної діяльності;
• збір інформації в рамках проведення аудиту, включаючи співбесіду з персоналом;
• візуальне обстеження об'єкта, перевірка стану й експлуатації технічних засобів;
• інструментальний аналіз параметрів навколишнього середовища і факторів негативного впливу;
• вироблення рекомендацій з удосконалювання природоохоронної діяльності і раціональному використанню природних ресурсів.

При проведенні аудиту підприємство одержує ряд переваг:

• визначення можливих шляхів досягнення екологізації діяльності підприємства і виявлення причин, що перешкоджають досягненню цієї мети;
• зниження імовірності піддатися ризикові судового позову і виплати великої компенсації за заподіяний збиток, а також екологічних платежів і штрафів;
• посилення екологізаціі діяльності і політики підприємства, екологічної свідомості і підвищення екологічної відповідальності персоналу підприємства;
• визначення ступеня відповідності діяльності підприємства екологічним нормативам якості навколишнього середовища, встановленим органами федеральної державної влади і суб'єктами федерації;
• розробка заходів для поліпшення екологічної діяльності підприємства й одночасно по зниженню вартості виробленої продукції;
• розробка інформаційної бази негайного реагування на випадок виникнення небезпеки;
• поліпшення методів керування при рішенні екологічних проблем;
• економічне стимулювання проектів, що забезпечують зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище;
• поліпшення взаємин зі структурами влади і громадськістю;
• оцінки-ризику і збитку, зв'язаного з забрудненням навколишнього середовища в результаті виробничої або іншої діяльності підприємства;
• відповідність стандарту, що встановлює рівень екологічного ризику.

Аудиторський висновок. Процедура екологічного аудитування передбачає оформлення його результатів у виді екологічного аудиторського висновку (далі аудиторський висновок), що представляється Замовникові.

Аудиторський висновок - офіційний документ, завірений підписом і печаткою еколога аудитора або аудиторською організацією й утримуючий висновок про відповідність звітності і діяльності суб'єкта, що хазяює, діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів і рекомендаціям з усунення виявлених недоліків.

Аудиторський висновок складається за установленою формою і повинний складатися з трьох частин: вступної, аналітичної і підсумкової.

1. У вступній частині вказуються:

а) для аудиторської організації:

• юридична адреса і телефони;
• порядковий номер, дата видачі і найменування органа, що видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, а також термін дії ліцензії;
• номер реєстраційного свідчення;
• номер розрахункового рахунка;
• прізвище, ім'я і по батькові всіх аудиторів, що приймали участь у перевірці.

б) для аудитора, що працює самостійно:

• прізвище, ім'я, по батькові;
• стаж роботи як аудитора;
• дата видачі і найменування органа, що видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, а також термін дії ліцензії;
• номер реєстраційного свідчення;
• номер розрахункового рахунка.

2. В аналітичній частині вказуються:

• найменування суб'єкта екологічного аудиту і період його діяльності, за який проводиться перевірка;
• результати експертизи відповідності діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки, складанню відповідної звітності і станові внутрішнього контролю, що забезпечує виконання вимог екологічної безпеки;
• факти виявлених у ході аудиторської перевірки істотних порушень екологічного законодавства і правил складання нормативної і статистичної документації підприємства (суб'єкта екологічного аудиту), а також порушень екологічного законодавства, що нанесли або можуть завдати шкоди державі і проживаючому населенню.

3. У підсумковій частині аудиторського висновку утримується запис про підтвердження відповідності діючому екологічному законодавству екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки.

У випадку якщо суб'єктом - Замовником у ході проведення перевірки не були усунуті істотні порушення природоохоронного законодавства, у підсумковій частині аудиторського висновку робиться запис про неможливість підтвердження відповідності діючому екологічному законодавству екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки.

Кожна сторінка аудиторського висновку підписується аудитором, що проводив перевірку, і завіряється його особистою печаткою. При проведенні перевірки аудиторською фірмою аудиторський висновок, крім того, підписується керівником аудиторської фірми або уповноваженим їм іншою посадовою особою і завіряється печаткою аудиторської фірми.

Виконання екологом-аудитором або аудиторською організацією умов договору оформляється актом здавання-прийняття аудиторського висновку. Суперечки матеріального характеру й інші розбіжності, що виникають між екологом аудитором або аудиторською організацією і Замовником, дозволяються у встановленому порядку.

Література

1. Білявський Г. О., Бутченко Л. І. Основи екології: Теорія та практикум. Навч. посіб. - К.: Лібра, 2006.
2. Захаров В. Державному реєстру зелене світло// Охорона праці. -2004. -№ 3.

10.07.2011