• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

З тих пір, як ще у 1775 році англійський лікар Персиваль Потт описав "рак трубочистів", в котрому була винна вугільна сажа, ризик розвитку професійного раку підвищений при контакті у процесі виробництва з азбестом, декотрими метиловими ефірами, вінілхлоридом, іпритом, миш‘яком, нікелем, хромом, а також продуктами переробки кам‘яного вугілля.

До числа професійних захворювань відносяться рак сечового міхура у робочих анілінової промисловості. Виявлена підвищена захворюваність раком легень у робочих резинової, шкіряної, хутряної, газової та хімічної промисловості, уранових копалень, у електрозварників. Давно відомі пухлинні враження шкіри після тривалого вживання ліків з миш‘яком. У тих, хто сприскував виноградники інсектицидами, що вміщують миш‘як, відмічалося збільшення випадків захворювань раком печінки. Тепер досить зрозуміло, що тривале зіткнення з декотрими хімічними речовинами сприяє розвитку злоякісних пухлин.

Чисельність людей, що підлягають впливу факторів на різноманітних підприємствах, є визначним та соціально важливим критерієм для проведення епідеміологічних досліджень з ціллю виділення груп ризику та розробки профілактичних заходів у відповідних професійних групах та населенні. На Україні немає загальнодержавного та державного реєстрів зайнятих на канцерогенно-небезпечних виробництвах.

У гірничовидобувній промисловості робочі підлягають впливу радону, канцерогенних поліароматичних вуглеводнів (ПАУ), пилу, що вміщує миш‘як. та азбест, у металургійній промисловості- ПАУ, бензолу, сполук хрому, нікелю та інших матеріалів, у промисловості- вінілхлориду, ароматичних амінів та ін. За даними американських дослідників (7), впливу 40 канцерогенів, вміст котрих у виробничій сфері регламентовано федеральними агенціями, у США підлягають 22317 тис. робочих.

За визначенням Комітету експертів ВВОЗ (1971р.), професійний канцероген- це канцероген, що викликає злоякісні захворювання у чоловіків та жінок у результаті їх професії. Виходячи з цього, Л. М. Шабад сформулював поняття професійного раку як захворювання, "безпосередньо пов‘язаного з виробничою діяльністю" (5).

За оцінками відомих епідеміологів Р. Долла та Р. Піто. на долю професійних факторів як причини онкологічної смертності приходиться 2-4% усіх випадків. Відповідні долі впливу для чоловіків та жінок оцінюються у 6,8 та 1,2%. Вплив на виникнення злоякісних новоутворень (ЗН) у чоловіків більш виражено ніж у жінок, можливо, у силу того, що професійні впливи у чоловіків частіше спряжені з важчими умовами праці та більшим розповсюдженням шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю).

Вклад професійних впливів у смертність від різних локалізацій раку варіює від 25% (плевра, носові пазухи та інші органи дихання, крім легенів) до 1% (передміхурова залоза). Наведені оцінки досить умовні. Слід враховувати, що вони зроблені за матеріалами США та відносяться до усієї популяції. Вони можуть істотно змінюватися у залежності від частки участі інших факторів. Наприклад, на канцерогенно-небезпечних виробництвах внесок професійних впливів в онкологічний ризик може істотно збільшуватись, і оцінки їх впливу коливаються від 2 до 38%.

Професійні впливи, що підвищують онкологічний ризик, охоплюють практично усі локалізації ЗН. Найчастіше у якості органів - мішеней виробничих канцерогенних впливів є легені, органи шлунково-кишкового тракту, шкіра, сечовий міхур, кровотворна та лімфатична тканини, центральна нервова система. Ряд професійних канцерогенних факторів характеризується політропністю дії: азбест, миш‘як, сажі, дьоготі та масла, вінілхлорид, етиленоксид. Щоб проілюструвати це, наведемо частину прийнятого у 1991 році та переглянутого у 1995 році офіційного "Переліку речовин, продуктів, побутових та природних факторів, канцерогенних для людини" [21] з вказівкою на локалізацію ЗН, викликаних цими факторами (табл. 2 та 3).

Таблиця 2. Сполуки і продукти, що виробляються і використовуються промисловістю, побутові і природні фактори з доведеною (група 1) канцерогенністю для людини [21]

Примітки:

• *-шлях надходження до організму:
• 1-інгаляційний; 2-пероральний; 3-нашкірний;
• **- в дужках-органи, в яких пухлини можуть виникати з меншою вірогідністю;
• ***- шлях проникнення визначається регламентом застосування препарату.

Таблиця 3. Виробничі процеси, пов‘язані з небезпекою розвитку злоякісних новоутворень у працюючих, канцерогенність яких доведено *

Примітки: *-окрім наведених нижче до таких виробництв відносяться також ті виробництва, на яких в технологічному процесі використовуються та (чи) утворюються речовини і продукти, представлені у розділах 1 і 2 таблиці… **-в дужках- органи, в яких пухлини можуть виникати з меншою вірогідністю.

Міжнародна агенція з вивчення раку та Комісія з канцерогенних факторів при ГКСЕН РФ при оцінці канцерогенності фактора або виробничого процесу керується результатами епідеміологічних досліджень, котрим відводиться роль основного та найбільш об‘єктивного інструменту у виявленні канцерогенності для людини.

Проблема виробничих впливів зводиться не лише до погіршення здоров‘я самих працюючих, але й відбивається на здоров‘ї дітей. Так, наприклад, вивчення ролі професії батьків у розвитку раку у дітей проводиться в лабораторії професійного раку ОНЦ РАМН, та, безумовно, належить до пріоритетних напрямків.

Вплив на батьків до зачаття дитини нафтопродуктів, органічних розчинників, електромагнітних полів (ЕМП), нагріваючого мікроклімату на робочому місці достовірно підвищує ризик розвитку ЗН у дітей. Робота матерів до зачаття дитини, пов‘язана з впливом хімічних речовин, нафтопродуктів, високих температур, зварочного аерозолю, іонізуючої радіації та ЕМП, достовірно підвищувала ризик розвитку ЗН у дітей (табл. 4).

Таблиця 4. Відносний ризик розвитку злоякісних новоутворень у дітей у залежності від професійних факторів, що діють на батьків [2]

Примітка. Показники статистичної значущості: одна зірочка-р<0,01, дві зірочки-р<0,05, три зірочки-р<0,1. У дужках- число випадків/число контролів.

Аналіз професій матерів (до зачаття дитини) показав, що достовірно підвищений відносний ризик ЗН у їх дітей спостерігався у радіо- та електротехніків (2,05), механіків (3,70), хіміків (2,27) (р<0,01).

На Україні у 1997 році прийнято офіційний "Перелік речовин, продуктів, виробничих процесів, побутових та природних факторів, канцерогенних для людини", що дозволяє перейти до експертизи виробництв з ціллю оцінки можливої канцерогенної небезпеки для працюючих та населення, провести паспортизацію підприємств, почати створення реєстрів, зайнятих у канцерогено-небезпечних виробництвах. До теперішнього часу є значна кількість загальнодержавних актів про захист здоров‘я населення. Існує потреба розробки науково обґрунтованих регламентуючих та методичних офіційних документів, що враховують специфічність різних видів несприятливих впливів, зокрема канцерогенних, на здоров‘я населення.

В офіційних даних за професійною захворюваністю онкологічна захворюваність представлена лише поодинокими випадками. Причиною недорахування професійної онкологічної захворюваності є відсутність реєстрації тих, хто працює в канцерогено-небезпечних виробництвах; як правило в канцерогено-гігієнічній характеристиці умов праці не відбивається наявність канцерогенних факторів.

Утруднюється виявлення професійних ЗН та тривалий латентний період ЗН професійної етіології. Але більш за все цей недогляд був пов‘язаний з тим, що, як вірно вказує Г. К. Радіонова з співавторами., "…показники професійної захворюваності використовувались у якості негативних критеріїв при проведенні підсумків соціалістичного змагання…, що призводило до "укривання" професійних захворювань…" [28].

Оскільки у світі при оцінці канцерогенності фактору або виробничого процесу керуються результатами епідеміологічних досліджень, яким відводиться роль основного та найоб‘єктивнішого інструменту у виявленні канцерогенності для людини, на Україні потрібно проводити коректні епідеміологічні дослідження та дати оцінку онкологічного ризику у працюючих при видобуванні та переробці руд та азбесту, отриманні колярових металів, азботезнічних виробів, азбоцементу, графіту, шин, у деревообробці, машинобудуванні, у виробництві гуми, автотранспорті, анілінфарбниковому виробництві, чорній металургіі, виробництві вінілхлориду та т. ін., тим більше, що при проведенні такого заходу ми можемо користатися досвідом ідентичної для цього випадку Росії, яка вже провела серію таких робіт.

Відчутний ефект профілактики професійного раку може бути досягнутий лише при вирішенні комплексу наступних задач:

• модернізація виробництва, зведення до мінімуму контакту з канцерогенами;
• забезпечення правової основи, що гарантує дотримання санітарних норм на виробництві (паспортизація виробництва, реєстрація тих, хто контактує з канцерогенами, експертиза тих, хто захворів на ЗН для виявлення зв‘язку захворювання з професією);
• розробка ГДК канцерогенів та перегляд діючих з урахування бластомогенної дії;
• розробка та введення ефективних як загальних, так і індивідуальних засобів захисту, специфічних для кожного виду впливу;
• моніторинг виробничих канцерогенних факторів, включаючи епідеміологічний моніторинг та використання експрес-методів;
• реабілітація хворих хронічними фоновими захворюваннями;
• боротьба з шкідливими звичками (паління, зловживання алкоголем);
• активне та систематичне застосування антиканцерогенів, збалансоване та раціональне харчування зайнятих на канцерогенонебезпечних виробництвах.

Загальне погіршення стану оточуючого середовища, здоров‘я жінок та дітей в районах розміщення промислових виробництв свідчать про позазаводське забруднення навколишнього середовища шкідливими виробничими факторами. Тому профілактичні заходи, спрямовані на зниження рівнів професійних канцерогенних впливів, позначаться і на здоров‘ї всього населення, оскільки вони мають безпосереднє відношення до покращення екологічної ситуації в цілому.

05.07.2011