• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Горицвіт весняний (жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, старо-дубка, чорногорка). Adonіs vernalіs

Багаторічна трав'яниста рослина родини жовтцевих. Стебла численні, голі або злегка опушені, прості або розгалужені, до 20 см заввишки. Низові листки бурі, лускоподібні; серединні - сидячі. Квітки великі, до 5 см у діаметрі, правильні, одиничні, на верхівках стебел і гілок; пелюстки яскраво-жовті. Цвіте у квітні - травні. Плід - сім'янка.

Росте на схилах пагорбів і культивується як лікарська і декоративна рослина.

Горицвіт - одна із перших весняних квіток, поява якої знаменує пробудження природи.

Давньогрецький міф розповідає, що красуня Мирра, перетворена богами в дерево, народила небаченої краси юнака - Адоніса. Афродіта дуже любила юнака і віддала його на виховання володарці підземного царства Персефоні. Персефона прив'язалась до Адоніса і нізащо не хотіла повернути його назад Афродіті. Суперечку богинь змушений був вирішувати сам Зевс, який прийняв компромісне рішення: Адоніс мав бути третину року був у Персефони, третину - в Афродіти і третину проводив за власним бажанням.

Одного разу Адоніс вибрався на полювання. Собаки натрапили на слід дикого кабана. Хлопець радів з цього і не передчував лиха. Він уже приготувався вбити списом кабана, коли той кинувся і своїми гострими іклами смертельно поранив юнака. Довідавшись про смерть Адоніса Афродіта пішла в гори шукати його тіло. За її велінням краплини крові Адоніса проросли чудовими квітами, які і назвали на честь юнака - адоніс весняний.

Є й інше про це. У затінку дуба відпочивав юнак з луком і стрілами. В цей час там проходила Афродіта, богиня кохання. Поглянула вона на юнака і закохалася: не бачила такого красеня навіть серед богів-олімпійців. Юнака звали Адонісом, він був сином кіпрського царя. З того часу Афродіта, богиня кохання, дочка Зевса, не розлучалась з Адонісом. Цілими днями вони бродили квітучими долинами й горами, полювали на зайців, серн і вепрів. Афродіта просила Адоніса берегти себе і не полювати на злих ведмедів і вепрів.

Одного разу, коли поблизу не було Афродіти, Адоніс із списом у руках кинувся на розлюченого вепра. Сталося лихо: поранений вепр великими іклами смертельно вразив Адоніса. Гірко плакала Афродіта над тілом коханого юнака і в пам'ять про нього із крові Адоніса виросла чудова квітка, яка розпускається щовесни. Так збереглася пам'ять про прекрасного юнака Адоніса.

Бачачи горе богині, володар печального царства тіні Аїд став відпускати Адоніса на землю, де він півроку проводив з Афродітою, а потім повертався у мертве царство Аїда. Адоніс приходив на землю з першими променями сонця, природа оживала, і розпускалася золотисто-жовта квітка, названа на честь юнака адонісом.

З лікувальною метою заготовляють траву травні - липні.

Трава горицвіту містить глікозиди, основними з яких є:

• адонітоксин,
• цимарин,
• адонітоксол,
• вернадигін;
• флавоноїди,
• фітостерини.

За характером дії препарати горицвіту належить до групи кардіотонічних (серцевих глікозидів). Проявляють позитивну кардіотонічну дію.

Застосовують при:

• серцевій недостатності,
• набряках,
• функціональних неврозах серця,
• вегето-дистонії (входить до складу мікстури Бехтерєва).

Внутрішньо - настій трави (1:30, тобто 5 г трави на 150 мл окропу) приймати по 1 ст. ложці 4 рази на день. Слід пам'ятати, що рослина належить до середнього ступеню токсичності і при передозуванні може викликати отруєння організму (про симптоми отруєння і лікування див. У відомостях про отруєння серцевими глікозидами).

Препарати горицвіту не рекомендується призначати при виразковій хворобі шлунка, гастриті.

Зовнішньо використовують порошок трави горицвіту для присипання ран і виразок, а настій трави (1:30) у вигляді ванн для ніг - як болетамувальний засіб при ревматизмі суглобів і міозитах.

09.01.2012