Osvita.ua Высшее образование Рефераты Биология Українські та зарубіжні зоологи: біографічні відомості. Реферат
Загрузка...

Українські та зарубіжні зоологи: біографічні відомості. Реферат

У рефераті подано відомості про деяких з видатних українських та зарубіжних зоологів

Микола Олексійович Зарудний (13 (25) вересня 1859, Гряково, нині Полтавська область - 17 березня 1919, Ташкент) - українсько-російський зоолог-орнітолог і мандрівник.

Закінчив Вчительську семінарію військового відомства, був призначений викладачем в Оренбурзьку військову прогімназію й Оренбурзьке юнкерське козаче училище; потім був викладачем у Псковському кадетському корпусі. Подорожував по Оренбурзькому краю, Бухарі, Закаспійському краю, Персії і Белуджистану. Його зоологічні збори в подорожах послужили матеріалом для цілого ряду статей як росіян, так і західноєвропейських натуралістів.

Найважливіші роботи Зарубіна:

  • Орнітологічна фауна Оренбурзького краю ("Записки Імператорської Академії Наук", 1888; визнана гідною премії академіка Брандта).
  • Екскурсія по Північно-Східній Персії і птаха цієї країни (ib., 1900).
  • Про перебування Melivora indica у Закаспійській області (разом з Бихнером, ib., 1892).
  • Орнітологічна фауна області Аму-Дарьї між рр. Чарджуем і Кедифом Матеріали для орнітологічної фауни Північної Персії (ih., 1891).
  • Матеріали для фауни амфібій і рептилій Оренбурзького краю (ib., 1895).
  • Замітки по фауні ссавців Оренбурзького краю (ib., 1895).
  • Попередній короткий звіт про поїздку в Персію в 1900-1901 р. ("Записки Імператорського Російського Географічного Суспільства, 1902).
  • Птахи Східної Персії (ib., 1903).
  • Про гадів і риб Східної Персії (ib., 1904).
  • Орнітологічна фауна Східної Персії (ib.).
  • Подорож по Західній Персії в 1903-1904 р. (ib.).
  • Ряд статей у "Щорічнику Зоологічного Музею Імператорської Академії Наук", "Працях Санкт-Петербургского Суспільства натуралістів", "Ornithologische Monatsberichte" і "Ornithologisches Jahrbuch".

Іван Іванович Шмальгаузен (1884 - 1963).

Учений-зооморфолог, академік ВУАН (з 1922), академік АН СРСР (з 1935). Народився в Києві. В 1907 р. закінчив університет св. Володимира, в якому працював до 1912 та в 1921-1941 рр. У 1930 - 1941 - директор Інституту зоології та біології АН УРСР (з 1939 - Інститут зоології), в 1936 - 1948 - директор Інституту еволюційної морфології АН СРСР. Основні напрямки досліджень пов'язані з питаннями еволюційної морфології, експериментальної зоології, вивченням закономірностей росту, проблемою кореляції, філогенії тварин, біокібернетикою.

Микола Петрович Вагнер (1829— 22 березня 1907), російський зоолог і письменник.

Народився в 1829, у 1849 закінчив Казанський університет; з 1852 призначений там же професором, 1871-1894 професор Санкт-Петербурзького університету; заснував на Соловецькому острові на Білому морі зоологічну станцію. Відомі твори: "Мимовільне розмноження гусениць у комах" (1862, тут Вагнер вперше установив явища педогенезу (розмноження личинок)); "Безхребетні Білого моря" (1885) і інші. C 1891 президент російського суспільства експериментальної психології. Вагнер багато писав про спіритизм.

Микола Юрійович Зограф (1851 р. н.) - професор зоології.

     

Навчався в 4-ій московської гімназії, у 1868 поступив у Московський університет на відділення природничих наук, що закінчив у 1872 і надійшов препаратором у зоологічний музей університету. У 1873-1874 знаходився за кордоном у відрядженні від Товариства аматорів природознавства.

З 1874 по 1890 викладав географію і природну історію в різних навчальних закладах, у 1883 захистив магістерську дисертацію ("Матеріали до пізнання ембріонального розвитку Geophilus forrugineus і G. proximus", у "Изв. Общ. Люб. Природознавства", т. XLIII, в. 1) і в 1884 став приват-доцентом; у 1887 захистив дисертацію на ступінь доктора зоології ("Матеріали до вивчення будови стерляді"), у 1888 призначений понадштатним екстраординарним професором зоології в Московському університеті.

У 1877 Зограф зробив поїздку в Канінську тундру і на Канін півострів для вивчення самоїдів, а потім ряд поїздок для розкопок курганів і антропометричних спостережень. До 1890 був головою відділу іхтіології Товариства акліматизації, а пізніше Зограф став його головою, відділу безхребетних того ж суспільства головою комісії для дослідження середньоросійських вод в іхтіологічному відношенні і товаришем (заступником) голови відділу антропології Товариства аматорів природознавства.

Зограф надрукував ряд робіт із зоології й антропології, а також багато популярних статей. Перелік робіт Зографа до 1890 опублікований в А. Богданов, "Матеріали для історії наукової і прикладної діяльності в Росії по зоології etc." ("Товариство Аматорів Природознавства, Антропол. і Етногр." т. LV, 1888 і, т. LXX 1891).

Василь Федорович Зуєв (1754, Петербург - 1794) - академік.

Народився в родині солдата; учився в академічній гімназії й академічному університеті, у 1774 відряджений за кордон. У Лейдені та Страсбурзі вивчав головним чином природну історію, але також і фізику, хімію, метафізику та ін. Після повернення через границю, Зуєв піддався іспиту в Академії наук і за дисертацію "Idea metamorphoseos insectorum ad caetera animalia applicata" був призначений ад'юнктом Академії; у 1787 прийнятий в академіки.

Ще в будучи студентом Академічного університету Зуєв брав участь у відомій експедиції Палласа, що посилав його для наукових праць і спостережень на Уральські гори, в Обдорск, у Березов для дослідження Обі до Льодовитого океану, на Індерські гори і т. д.

Під час цих поїздок Зуєв збирав різні визначні пам'ятки і рідкості, що збагатили науку в учених описах Палласа. Багато сторінок у шляхових записках Палласа належать Зуєву. У 1781 р. академія доручила Зуєву дослідження краю, недоторканого колишніми експедиціями, а саме знову придбаних Росією територій між ріками Бугом і Дніпром, устям Дніпра і його лиману з околицями.

У своїх "Мандрівних записках від Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 і 1782 р." (Спб. 1787, нім. переклад, Дрезден, 1789), Зуєв описує все цікаве, що зустрілося йому на цьому довгому шляху, приводить історичні і статистичні дані про різні місцевості, подає відомості, що стосуються побуту, освіченості, вдач і вірувань жителів, напр., про духоборців (він називає їхній "духовірцями"), циганах і циганській мові, дає зовнішній опис тепер уже дослідженого Чертомлицького кургану та ін.

Подорож Зуєва особливо багата зіткненнями з адміністративними й іншими особами, що створювали багато труднощів ученим мандрівникам минулого сторіччя. Зуєв був людиною з характером, і, у разі потреби, умів постояти за себе.

Мемуари Зуєва, надруковані у виданнях Академії, відносяться, головним чином, до зоології; деякі з видів, вперше описаних Зуєвим, закріпили назавжди його ім'я (Muraena alba Zuiew, Muraena fusca Zuiew і т. п.). Свої російські статті Зуєв поміщав переважно в "Нових Щомісячних Творах" ("Про дію повітря на тіло людське", "Про вогненні на повітрі явищах", "Про торф", "Про кормові засоби" і ін.), почасти також у "Історичних Календарях".

Комісія про Освіті училищ запросила Зуєва до участі в її працях, і доручила йому скласти для народних училищ "Накреслення природної історії" (Спб., 1786; 5 изд. 1814). По відкликанню Палласа, ця праця Зуєва перевершував всі іноземні посібники з цього предмета того часу.

Зуєв був також і професором природної історії в Головному народному училищі, заснованому в 1784 у Санкт-Петербурзі для підвищення освіти вчителів, один час і редактором щомісячного видання "Зростаючий Виноград", у 1785-1787 народного училища, що комплектувався учнями; брав участь у перекладі "Природної Історії" Бюффона (10 ч. Спб., 1789-1803); перевів "Опис рослин Російської держави" Палласа (ч. I, Спб., 1788), а разом з Ф. Томанским - Палласово "Подорож по різних провінціях Російської держави" (5 т. Спб., 1773-1778).

Вільгельм-Моріс Кеферштейн (Wilh. -Моr. Keferstein; 1833 - 1870) - німецький зоолог.

Учився медицині в Геттінгені і Берліні, 1857 асистент, 1860 екстраординарний, у 1868 ординарний професор зоології в Геттінгені. Наукові дослідження Кеферштейна стосувалися переважно анатомії й ембріології нижчих морських тварин і молюсків. Своєю обробкою цефалопод у відомій праці "Вrоnn's Klassen und Ordnungen des Thierreichs" Кеферштейн збагатив науку дуже цінною монографією про цей клас молюсків. Крім цього він надрукував: "Beiträge zur Kenntniss der Geschlechtsverhältnisse von Helix pomatia" (разом з Елерсом, 1859).

Вільям Кларк (Will. Clark; 1789 (?) - 1870) - англійський анатом і зоолог.

Учився в Trinity College, з 1817-1866 був професором порівняльної анатомії в Кембриджі. Наукові дослідження Кларка стосувалися переважно анатомії, ембріології і систематики молюсків; він опублікував, крім іншого, наступної роботи: "History of the Britich Marine testaceous Mollusca etc." (Лондон, 1855); "On the Branchial currents ia the Bivalves" (1853); "On the Chilonidae" (1853).

Карнуа (J. В. Carnoy; 1836 - 1899) - бельгійський біолог і зоолог.

Присвятив себе релігії, однак, ще в молодості вивчав природничі науки і був визнаний гідним звання доктора Лувенським університетом, а потім відвідав Університети в Бонні, Лейпцизі, Берліні і Відні. У 1868 був запрошений професором біології в Лувен, однак, по різних причинах лише в 1876 йому вдалося зайняти цю кафедру.

Наукові дослідження Карнуа стосуються переважно біології клітки й особливо явищ запліднення. У Лувені Карнуа заснував на власні кошти Біологічний інститут і видавав спеціальний, присвячений цитології журнал "La Cellule". З числа праць Карнуа заслуговують на особливу увагу: "Manuel de microscopic" (1878); "Biologie cellulaire" (1884, 1 вип.; на жаль, ця цінна праця залишилася незавершеною); "La Cytodierese chez les Arthropodes" (1885); "La vesicule, germinative et les globules polaires de l'аsсаrіs megalocephala" (1886); "La fecondation chez l'аsсаrіs megalocephala" (разом з Лебреном, 1897) і т. д.

Рудольф Кнер (Knеr; 1810 - 1869) - німецький зоолог.

Вивчав у Відні медицину, у 1836 надійшов практикантом у зоологічне відділення придворного кабінету натуралій і зайнявся іхтіологією. З 1841 професор у Львові, з 1849 - у Відні. Зробив подорожі в 1852 до островів Кварнеро, у 1863 і 1867 - по північній Німеччині, Данії і Скандинавії. Вмер у 1869 у Відні.

Опублікував: "Lehrbuch der Zoologie" (1849; 3-і изд., 1862); "Leitfaden zum Studium der Geologie" (1851; 2 изд., 1855). Велике значення мала у свій час видана Кнером разом з Геккелем "Die Susswasserfische der osterreichischen Monarchie" (Лейпциг, 1858). Кнер був чудовим класифікатором риб і добре знав палеонтологію, у цьому відношенні була цікава його книга: "Ueber die Ganoiden als naturliche Ordnung" (B., 1867).

Література

  1. Велика Радянська Енциклопедія. – М., 1986.
  2. Енциклопедія Блокгауза. – М., 1994.
  3. Наука в особах. Зоологія. – М., 1990.
  4. Українознавство. В 4-х томах. – К., 2001.


05.01.2012

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!